Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.11.2014 року у справі №910/7475/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 910/7475/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ММСІС Інвестментс", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014

зі справи № 910/7475/14

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Максименко А.П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 17.12.2013 зі справи № 2/20-49-13 за № 33-р/тк (далі - Рішення № 33-р/тк).

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий, Скрипка І.М., Самсін Р.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить зашити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішення № 33-р/тк прийнято не територіальним відділенням АМК, до якого пред'явлено позов зі справи, а тимчасовою адміністративною колегією АМК (у зв'язку з цим місцевим господарським судом здійснено заміну відповідача у справі).

Згідно з цим рішенням:

- дії Товариства, які полягають у поширенні неправдивих відомостей в засобах масової інформації (далі - ЗМІ) "Теперь 100 % годовых - это реально", "Инвестировав с "ММСИС Инвестментс 100 000 грн. в начале года, Вы уже сегодня получили бы 184 000, а это более 120 % годовых, так как прошло всего-то 8 месяцев!...", "за каждой операцией с Вашими деньгами будет следить государственная комиссия НКЦБФР" та в мережі Інтернет "Цей державний орган контролює абсолютно всі угоди з цінними паперами" (далі - Відомості), визнано внаслідок обраного способу їх викладення порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 501 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (пункт 1);

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 205 000 грн. (пункт 2).

Рішення № 33-р/тк надіслано АМК на адресу Товариства з листом від 11.02.2014 № 127-29/09-1131 і отримане Товариством 13.02.2014; відтак згідно із статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк оскарження цього рішення закінчувався 17.04.2014.

10.04.2014 Товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання Рішення № 33-р/тк недійсним. Ухвалою місцевого господарського суду від 11.04.2014 позовну заяву повернуто Товариству без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Повторно Товариство звернулося з позовом 22.04.2014, тобто після закінчення строку, передбаченого статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що є підставою для відмови в позові.

Судом апеляційної додатково з'ясовано та зазначено таке.

Відповідно до листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2012 № 13/01/23083/НК за порушення законодавства про рекламу були застосовано штрафні санкції до ТОВ "Бренд Білдінг", яке було визначено рекламодавцем реклами діяльності Товариства на фондовому ринку.

Згідно з протоколом засідання Ради Асоціації "Українські фондові торговці" (далі - Асоціація) від 21.12.2012 № 31 (до складу якої входило Товариство), останнє систематично в рекламі власної діяльності поширює інформацію, зазначення якої прямо заборонене законодавством (пункт 4 статті 25 Закону України "Про рекламу" та пункт 11.3 Кодексу професійної відповідальності Асоціації), у зв'язку з чим Товариство виключено зі складу Асоціації.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) рішенням від 15.01.2013 № 60 визнала рекламу Товариства недобросовісною та зупинила її розповсюдження.

Товариством не доведено, що інвестори дійсно мали можливість отримати 100% річних під час інвестування в цінні папери, а тому інформація про те, що інвестори, які купували акції та продавали їх за допомогою Товариства, мали змогу отримати 100% річних, документально не підтверджена та є лише припущенням.

Товариство посилалося на те, що його твердження у рекламі: "...За каждой операцией с Вашими деньгами будет следить государственная комиссия НКЦБФР..." є достовірною, оскільки на останню згідно із Законами України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" і "Про цінні папери та фондовий ринок" покладено обов'язок стосовно контролю за всіма договорами на фондовому ринку.

Листом НКЦПФР від 22.02.2013 № 14/04/3567 НК повідомлено про те, що відповідно до вимог Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.06.2004 № 279 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за № 60/14751, торговці цінними паперами надавали названій Комісії дані про операції, здійснені ними на ринку цінних паперів, а саме: нерегулярні дані, які містили інформацію про виконані договори з акціями, облігаціями та іпотечними цінними паперами (надавались протягом 5 робочих днів з дати виникнення); квартальні дані, за якими інформація про операції міститься у довідці про укладені та виконані договори з цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період.

З 2013 року адміністративні дані надаються відповідно до вимог рішення НКЦПФР від 25.09.2012 № 1283 "Про затвердження Положення про порядок складання та подання адміністративних даних щодо діяльності торгівців цінними паперами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2012 за № 1737/22049. При цьому:

- нерегулярні дані про операції з цінними паперами подаються протягом 3 робочих днів з моменту виникнення відповідно до довідки про виконані або розірвані договори з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами торговця цінними паперами на неорганізованому ринку;

- НКЦПФР здійснюється моніторинг адміністративних даних торговців цінними паперами в частині неподання, подання в неповному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до НКЦПФР, відповідності встановленим показникам (нормативам);

- контроль щодо окремих випадків укладання та виконання угод здійснюється у разі проведення планової та позапланової перевірки, за результатами якої складається акт перевірки.

З матеріалів справи не вбачається, що по кожному укладеному договору НКЦПФР проведено або проводитимуться в порядку контролю планові або позапланові перевірки, в зв'язку з чим є недостовірним твердження реклами Товариства про те, що "...за каждой операцией с Вашими деньгами будет следить государственная комиссия НКЦПФР...".

Чинне законодавство України, що регулює відповідні правовідносини, не містить норм, з яких випливало б, що НКЦБФР здійснює нагляд абсолютно за всіма угодами з цінними паперами.

Отже, неправдивою є інформація Товариства про те, що "за каждой операцией с Вашими деньгами будет следить государственная комиссия НКЦБФР" та "Цей державний орган контролює абсолютно всі угоди з цінними паперами", зазначена на сайті в мережі Інтернет www.mmcis.ua, викладена в обраний спосіб.

Створення та розміщення згаданої рекламної інформації здійснювалося на підставі договору від 01.10.2012 № 003/10/12 (далі - Договір), укладеного Товариством як замовником і товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бренд Білдінг" як виконавцем. Згідно з цим договором:

- виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги із створення рекламних матеріалів, проведення рекламних компаній на території України, проведення маркетингових компаній та інших з метою залучення й утримання клієнтів замовника; виконавець зобов'язується погоджувати із замовником усі тексти та макети рекламних матеріалів. Замовник також має право виготовляти рекламні матеріали власними силами;

- замовник несе відповідальність за зміст інформації, наданої виконавцеві для виготовлення останнім рекламних матеріалів (пункт 7.3);

- у разі оприлюднення не погоджених із замовником рекламних матеріалів виконавець зобов'язаний сплатити штраф та нести будь-яку відповідальність перед третіми особами та державними органами за зміст та публікацію таких рекламних матеріалів (пункт 7.9).

Таким чином, за змістом Договору Товариство несе відповідальність за зміст інформації, поширеної в рекламних матеріалах.

За інформацією ТОВ "Бренд Білдінг", наданою листом від 31.01.2013 № 31, це товариство розмістило рекламну статтю Товариства "100 % годовых это реально!" також у низці ЗМІ. Листом від 30.10.2013 № 1-30 ТОВ "Бренд Білдінг" повідомило, що воно було розробником матеріалу "100 % годовых это реально!".

Відтак твердження Товариства про неіснування зазначеної реклами (яка, за його ж доводами, відповідає законодавству України про рекламу) не береться до уваги.

За іншим твердженням Товариства, для вивчення думки потенційних споживачів послуг фондового ринку та впливу зазначеної інформації при обранні відповідного учасника цього ринку, з метою вкладення (інвестування) коштів було проведено анкетування потенційних споживачів, за результатами якого з'ясовано, що 95% опитуваних, ознайомившись з інформацією "Право на володіння цінними паперами захищене державою, а діяльність компанії регулюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Цей державний орган контролює абсолютно всі угоди з цінними паперами", сприйняли її так, що НКЦБФР" контролює всі, без винятку, угоди з цінними паперами, що надає певні гарантії держави.

Враховуючи, що реклама стимулює зацікавленість споживачів до придбання товарів, повідомлення у рекламних матеріалах та мережі Інтернет неправдивих Відомостей ставить Товариство у більш вигідне становище та надає йому переваги порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на фондовому ринку, посилюючи при цьому його конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивих Відомостей.

Отже, покладені в основу Рішення № 33-р/тк висновки про те, що дії Товариства, які полягають у поширенні неправдивих Відомостей у ЗМІ та мережі Інтернет, внаслідок обраного способу їх викладення є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, є обґрунтованими та підтверджуються обставинами справи, а тому відсутні й підстави для визнання даного рішення недійсним.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення № 33-р/тк.

Відповідно до статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі; зокрема, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу їх викладення.

Такі дії у конкуренції є недобросовісною конкуренцією (частина друга статті 1 названого Закону) і тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу згідно із статтею 21 цього ж Закону і статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (частина перша статті 60);

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Попередні судові інстанції з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи, з'ясувавши, зокрема, що:

Рішення № 33-р/тк оскаржено Товариством до господарського суду в установленому порядку після закінчення присічного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (при цьому закінчення даного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК та його органів - пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства"; аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 01.09.2009 у справі № 3-3472К08-2119);

висновки АМК стосовно поширення Товариством у рекламі неправдивих відомостей, що підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", відповідають матеріалам і обставинам справи та не спростовані Товариством належними доказами;

Товариством не обґрунтовано і не доведено наявність підстав, з якими Закон України "Про захист економічної конкуренції" пов'язує наслідки у вигляді визнання оспорюваного рішення органу АМК недійсним, -

дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідні доводи Вищим господарським судом України не беруться до уваги з урахуванням, зокрема, такого.

Скаржник зазначає, що "в перекладі з російської мови "100% річних - це реально", - говорить про те, що при вмілому інвестуванню та відсутності факторів, які можуть негативно вплинути на фондовий ринок - це реальна можливість. Синоніми слова "реально" є "можливо", "здійсненно", "є можливим" та ін".

Вищий господарський суд України з цим не погоджується. На його думку, синонімами слова "реально" є слова та вислови "наявне", "дійсне", "те, що існує" і т.п., а не те, що може здійснитися (або й не здійснитися) в майбутньому.

Наводячи в касаційній скарзі текст пунктів 3, 4 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011) та посилаючись на них, скаржник, проте, не зазначає та не обґрунтовує, що цими нормами передбачено відслідковування названою Комісією КОЖНОЇ операції з грошима інвесторів Товариства і здійснення цим органом контролю АБСОЛЮТНО ВСІХ угод з цінними паперами, як про це йшлося у рекламі скаржника, зміст якої з'ясовано АМК і попередніми судовими інстанціями.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Товариством у поданні касаційної скарги було зайво внесено суму судового збору. Так, ним мало бути сплачено судовий збір у сумі 852,60 грн., але фактично за квитанцією від 13.10.2014 № 982\з32 перераховано 2 050 грн. судового збору. Тому зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись статтями 1117, 11111 ГПК України, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 зі справи № 910/7475/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ММСІС Інвестментс" - без задоволення.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ММСІС Інвестментс" (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, оф. 1216) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 1 197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 40 коп. за квитанцією від 13.10.2014 № 982\з32.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко