Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 910/11087/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 рокуу справі№ 910/11087/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 1 856 951 740,20 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Малярчук Ю.Б., Собко О.В.,

відповідача: Мельник В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 1 856 951 740,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року щодо оплати за поставлений газ.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/11087/14 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 856 951 740,20 грн. боргу та 73 080 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (покупець) був укладений договір поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві у 2014 році у власність природний газ власного видобутку (далі - газ) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача газу до магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі - ГРС) та пунктах виміру витрат газу (далі - ПВВГ) ПАТ "Укргазвидобування".

Згідно з п. 3.4 Договору приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється відповідно до наказу Мінпаливенерго від 24.12.2001 року № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів".

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці, на підставі рахунку.

У п. 5.2 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Встановлено, що сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 04.04.2014 року до Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року та додаткову угоду № 2 від 05.05.2014 року до Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року.

На виконання умов укладеного Договору поставки природного газу, позивач у січні-квітні 2014 року поставив відповідачеві природний газ а обсязі 4 431 442 679 куб.м. на загальну суму 1 856 951 740,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач не розрахувався за поставлений позивачем природний газ, що і стало підставою звернення останнього до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за укладеним Договором, тому його вимоги щодо стягнення з відповідача 1 856 951 740,20 грн. боргу є правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскільки позивачем не виставлялись відповідачу рахунки для оплати за поставлений природний газ, як це передбачено п. 5.1 укладеного Договору, у відповідача не виник обов'язок по оплаті за поставлений природний газ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного Договору, позивач у січні-квітні 2014 року поставив відповідачеві природний газ а обсязі 4 431 442 679 куб.м. на загальну суму 1 856 951 740,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи. Вказаний факт не заперечував відповідач.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці, на підставі рахунку.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки для оплати за поставлений природний газ.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що Акти приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи, свідчать тільки про поставку природного газу відповідачу та мають значення лише для остаточних розрахунків відповідно до п. 5.2. Договору, тоді як підставою для оплати мають бути виставлені позивачем рахунки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом та вважає, що у відповідача не виник обов'язок по оплаті за поставлений природний газ, тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 910/11087/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова