Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 915/298/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФілії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"на постановувід 08.07.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/298/14за позовомФілії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Евері"простягнення коштів В судове засідання прибули представники:позивачаЩевцова Т.М. (дов. № 01-02/314 від 23.12.2013),відповідача Карасевич А.О. (дов. № 1609/2014 від 16.09.2014)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Філія Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" про стягнення заборгованості у розмірі 2 223 213,26 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

15.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" укладений договір № 07-05-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець взяв на себе зобов'язання з надання замовнику послуги, необхідні для навантаження на водний транспорт силами та засобами замовника експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення в Миколаївському річковому порту в кількості не менше 200 000, 00 тонн, які повинні надходити автомобільним та залізничним транспортом, в кожному календарному році.

При цьому, замовник зобов'язався забезпечити надходження гарантованого об'єму вантажу в кількості не менше 200 000, 00 тонн в кожному календарному році.

Календарний рік починається 01 січня та закінчується 31 грудня кожного року (п.2.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору до початку кожного місяця замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця в якості попередньої оплати кошти в розмірі 279 650, 00 грн з урахуванням ПДВ.

При цьому, виконавець залишає за собою право провести перерахунок суми, яка підлягає оплаті, у випадку якщо на день платежу офіційний курс долару США, встановлений НБУ на дату платежу, буде відрізнятися від курсу 7,99 гривень за 1 долар США.

При перевалці менше 200 000, 00 тонн протягом календарного року, попередня оплата зараховується у вартість резервування техніки, інфраструктури порту та не повертається замовнику (п.4.6 Договору).

Відповідно до п. 4.8 Договору виконавець по закінченню календарного року самостійно оформлює акт виконаних робіт на вартість резервування техніки та інфраструктури порту згідно з п. 4.6 Договору.

Протягом 2013 року відповідачем через філію "Миколаївський річковий порт" ПАТ "Укррічфлот" було здійснено перевалку вантажу в обсязі 55 213,532 тонн (при запланованих 200 000 тонн).

Відповідно до п. 4.6 Договору розрахунок вартості резервування техніки, потужностей інфраструктури порту здійснюється за наступною формулою (без урахування ПДВ):

Р = (200 000 - О)* 1,75 * К,

де

Р - вартість резервування техніки, інфраструктури порту,

О - загальна кількість вантажу, який було надано замовником для перевалки в кожному календарному році згідно умов договору в тоннах,

К - офіційний обмінний курс доларів США, встановлений НБУ на дату платежу/фінального розрахунку (офіційний курс долару США, встановлений НБУ, протягом 2013 був незмінний та становив 7,993 грн/ 1 дол. США).

На підставі вищевикладеного, сума, яка підлягає сплаті відповідачем за резервування техніки, потужностей інфраструктури порту становить 2 430 675,23 грн з урахуванням ПДВ 405 112, 54 (144 786,468 тони * 13,99 грн = 2 025 562,69 грн, 2025562,69 грн + 20 % (ПДВ) = 2 430675,23 грн).

Однак, в порушення умов Договору станом на 31.12.2013 на рахунку позивача знаходилися грошові кошти у розмірі 207 461,97 грн, які надійшли від ТОВ "Евері" та зараховані ПАТ "Укррічфлот" в якості погашення частини боргу відповідача по резервуванню інфраструктури порту (акт виконання робіт (надання послуг) № 725 від 31.12.2013 направлений ТОВ "Евері" 09.01.2014 разом із супровідним листом № 22 від 09.01.2014).

Таким чином, станом на 07.02.2014 сформувався борг ТОВ "Евері" перед ПАТ "Укррічфлот" у розмірі 2 223 213, 26 грн.

Позивачем був сформований акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 576 від 31.12.2013 та 24.01.2014 разом із супровідним листом № 116 від 24.01.2014 направлений ТОВ "Евері".

28.01.2014 на адресу Філії "Миколаївський річковий порт" ПАТ "Укррічфлот" надійшов лист відповідача № 72 від 27.01.2014 відповідно до тексту якого зазначено, що "…ТОВ "Евері" не має підстав для підписання вищезазначеного акту, оскільки нами не було отримано послуги в обсязі, зазначеному в акті…".

При цьому, відповідач посилається на лист № 612 від 16.07.2013, яким ТОВ "Евері" звернулося із проханням не здійснювати резервування техніки, інфраструктури порту згідно Договору № 07-05-12 від 15.05.2012 у зв'язку з закінченням маркетингового року та проведення ремонтних робіт на складі підприємства.

ТОВ "Евері", направивши на адресу GFN "Укррічфлот" даний лист, намагалось в односторонньому порядку переглянути умови Договору та ставить виконавця по Договору перед фактом щодо зміни порядку здійснення розрахунків, що суперечить основним принципам договірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2014 (суддя Е. Олейняш), залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія суддів: С. Колоколов, Г. Разюк, М. Петров), у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

На виконання умов Договору, протягом січня-грудня 2013 року, позивачем надані відповідачу послуги з перевалки вантажу у кількості 55 213,532 тонн на загальну суму 926 924,77 грн (з врахуванням ПДВ), що підтверджується складеними та підписаними сторонами наявними в матеріалах справи Актами виконання робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2013 року позивачем були виставлені рахунки на оплату послуг у сумі 3 357 060,00 грн.

У період з 03.01.2013 по 21.11.2013 на виконання умов Договору, відповідачем сплачено на користь позивача 1134386,74 грн, про що свідчать відповідні банківські виписки.

Таким чином, відповідач здійснив переплату за отримані послуги необхідних для навантаження на водний транспорт експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення у сумі 207 461,97 грн (1 134 386,74 - 926 924,77 грн), які позивачем відповідно до п.4.6 Договору зараховані як попередня оплата.

Листом № 612 від 16.07.2013 відповідач звернувся до позивача з проханням не здійснювати резервування техніки, інфраструктури порту згідно з умов Договору у зв'язку із закінченням маркетингового року та проведенням ремонтних робіт на складі підприємства.

Предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення з ТОВ "Евері" на користь позивача 2 223 213,26 грн за резервування техніки, обладнання та інфраструктури порту, що підтверджується складеним та підписаним в односторонньому порядку виконавцем Акту здачі-приймання робіт від 31.12.2013 № 567.

Проте, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено отримання відповідачем послуг з резервування техніки, потужностей інфраструктури порту, а тому стягнення коштів у розмірі 2 223 213,26 грн є безпідставним, оскільки надання зазначених послуг не передбачено предметом договору та в матеріалах справи відсутні докази їх отримання замовником та надання виконавцем.

Приписи п.п.4.6, 4.8 умов Договору є в розумінні ст.ст. 235-237 ГК України саме оперативно-господарською санкцією.

Визначена п.4.6 Договору формула, відповідно до якої здійснюється розрахунок вартості резервування техніки та право виконавця складати Акт виконаних робіт та стягнення коштів щодо вартості резервування техніки (п.4.8 Договору), не передбачено умовами Договору, а тому відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем коштів. Крім того, позивач відповідно до пункту 4.6 Договору скористався наданим йому правом та зарахував в якості попередньої оплати кошти у розмірі 207 461,97 грн.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність нарахування позивачем заборгованості за послуги, які не передбачені умовами укладеного між сторонами Договором та про те, що позивачем належним чином не доведено надання послуг з резервування техніки, потужностей інфраструктури порту та отримання їх відповідачем у загальній сумі 2 430 675,23 грн, а тому відмовили у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Визначена п.4.6 договору відповідальність замовника щодо ненадання ним (надання у меншому розмірі) гарантованого обсягу вантажу, стосовно якого виконавець зобов'язується надавати послуги, необхідні для навантаження на водний транспорт силами та засобами замовника, помилково судами попередніх інстанцій визначена як оперативно-господарська санкція (ст. 235 ГК України), оскільки не відповідає її природі.

Визначена п. 4.6 договору відповідальність є відповідальністю за неналежне виконання зобов'язання у спосіб відшкодування збитків (ст. 225 ГК України), так як визначає обсяги упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Сторона господарського зобов'язання (ч.3 ст. 226 ГК України) позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Визначена договором відповідальність однієї сторони за спричинення іншій стороні збитків у формі упущеної вигоди, є випадком, обумовленим ч. 3 ст. 226 ГК України, коли відповідальність сторони, яка спричинила збитки, наступає, незалежно від попередження нею іншої сторони про можливе невиконання зобов'язання.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що відповідачем, судами попередніх інстанцій не заперечується розмір відповідальності, позовні вимоги підлягають до задоволення, а рішення та постанову слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 915/298/14 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" на користь Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" борг у розмірі 2 223 213,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" на користь Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" 44 464,27 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 22 232,14 грн - за подання апеляційної скарги та 22 232,14 грн - за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил