Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №916/4693/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 916/4693/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р.у справі№916/4693/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Ріелті Груп" 2. Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський" 3. Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" 4. Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"простягнення 1 047 688 897,41грн.та за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"провнесення змін до договоруза участю представників

заявника касаційної скарги - не з'явились;

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились;

третіх осіб 1. не з'явились; 2. не з'явились;

3. не з'явились; 4. не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.02.2016 р. у справі №916/4693/15 первісний позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ФК "Чорноморець" на користь ПАТ "Сбербанк" 36773937,32 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить 951613775 грн., 5578283,28 доларів США процентів за користування кредитом, що станом на день прийняття рішення становить 144350908,88 грн., пеню за прострочення сплати процентів та кредиту у розмірі 20000000 грн. та 182700 грн. судового збору. В решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_4 в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яка не брала участь у справі, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.) у справі №916/4693/15 апеляційну скаргу ОСОБА_4 з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. у справі №916/4693/15 скасувати та прийняти рішення, яким його апеляційну скаргу залучити до спільного розгляду із апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. № 1402-VIII закріплена законодавча гарантія кожній особі на захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. При цьому, у ч.3 цієї статті визначено, що доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а заявником касаційної скарги не спростовано, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2016р., останній не надав доказів у підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги, натомість, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке було відхилено апеляційним господарським судом як необґрунтоване.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч зазначеним вимогам, як встановлено апеляційним господарським судом, апелянтом не було надано жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість сплати ним судового збору.

Пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України (у редакції чинній на момент подачі заявником касаційної скарги) та ст.42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тобто, суб'єкти права, поставлені законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору може стати наслідком порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відтак, враховуючи, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення (відстрочення) від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість заявника виконати вимоги закону в частині сплати судового збору, а доводи ОСОБА_4 як в суді апеляційної інстанції, так і в суді касаційної інстанції, не підтверджені жодними документами, які б могли бути оцінені судом в якості наявності підстав для задоволення його клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги останнього на підставі п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Вірним є і застосування апеляційним господарським судом приписів п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки імперативні положення норм чинного процесуального законодавства України про повернення апеляційної скарги поданої після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку не поставлені у залежність від участі чи неучасті заявника у розгляді справи, а можуть бути лише підставою для поновлення пропущеного строку у випадку подання відповідного клопотання.

Таким чином, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, а заявником касаційної скарги підтверджено, що його апеляційна скарга подана з пропущенням встановлено ст.93 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без клопотання про його поновлення, вірним та обгрунтованим є висновок Одеського апеляційного господарського суду про повернення такої скарги на підставі п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що доводи наведені у касаційній скарзі стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні заявником положень чинного в Україні законодавства , що унеможливлює їх прийняття судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України