ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 916/859/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 рокуза скаргоюОдеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспортіна діїПершого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиціїу справі № 916/859/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"доОдеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспортіпростягнення 485,53 грн, ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 року Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі -боржник) подала до Господарського суду Одеської області скаргу на постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №44914686 від 01.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/859/14 від 04.06.2014 року.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови є неправомірними, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів підприємств, установ та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 року (суддя Оборотова О.Ю.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року (судді: Ярош А.І., Журавльов О.О., Лисенко В.А.), скаргу задоволено.

ДП "Миколаївський морський торговельний порт" у касаційній скарзі просить ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи касаційну скаргу порушення та неоднакове застосування судами одних і тих самих норм матеріального норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті надала відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін

11.02.2015 року заявник касаційної скарги подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті і визнаючи дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 44914686 від 01.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/859/14 від 04.06.2014 року незаконними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що боржник є бюджетною установою, у зв'язку з чим наказ суду має виконуватися органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, і тому державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження, а зобов'язаний був відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовити у відкритті виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на виконання рішення у цій справі.

Вищий господарський суд України погоджується з такими висновками судів з таких підстав.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону України, в редакції від 19.09.2013 р. № 583-VII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, який набрав чинність 01.01.2011 року, було встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 року № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно з абз. 3 п. 2, п. 3 цього Порядку, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45, рішення про стягнення коштів боржників (розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).

Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, оскільки відповідно Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 року № 801, боржник є державним органом ветеринарної медицини, що здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на відповідній території, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у державного виконавця не було підстав для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки у цій справі виконавчий документ повинен виконуватися виключно органами Казначейства у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Посилання заявника на положення ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки стягувач є державним підприємством, і відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Крім того, Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не є державним підприємством, установою, організацією (державне підприємством) чи юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, а тому за будь-яких обставин норми, що встановлюють особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, не можуть застосовуватися при виконанні рішення про стягнення коштів з державного органу.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 року у справі № 916/859/14 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.