ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 910/8989/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКовтонюк Л.В.,суддіНєсвєтової Н.М.,за участю представниківвідповідача Корсуна Ю.Ю., Щербини В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 рокуу справі № 910/8989/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 139850,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач) 139850,33 грн збитків, завданих втратою вантажу масою 67620 кг, відправленого згідно з залізничною накладною № 50027531 від 17.11.2014 року у вагоні № 53518213, який не прибув до станції призначення.

ПАТ "Українська залізниця" проти позову заперечувало, стверджуючи, що не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та на території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця" з юридичною адресою в м. Донецьк), оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав і обов'язків ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Відповідач вважає, що відповідальність за втрату вантажу має нести ДП "Донецька залізниця", щодо якого процедуру припинення не завершено, запис про припинення цієї юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 910/8989/16 (суддя Пінчук В.І.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого Жука Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунської С.Я.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема приписів ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови суду апеляційної інстанції - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що за залізничною накладною №50027532 від 17.11.2014 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" направив позивачу вантаж із зазначенням станції призначення - Маріупіль-Сортувальний, у вагонах №62078613 з масою вантажу - 70000 кг, №53518213 з масою вантажу 69000 кг та №56968902 з масою вантажу 69000 кг.

29.11.2015 року на станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний прибули лише два вагони вантажу, а вагон №53518213 із 69000 кг вантажу був відсутній, про що складено комерційний акт БН №724528/1494.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ "Українська залізниця" не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником ДП "Донецька залізниця". Суд виходив з того, що ДП "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ "Укрзалізниця " не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувались, останнє не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця "), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Скасовуючи це рішення Господарського суду міста Києва та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Київський апеляційний господарський суд виходив з наявності підстав для відповідальності залізниці згідно з положеннями ст. 224 ГК України, ст.ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України за втрату вантажу у розмірі дійсної вартості вантажу та стягнення суми збитків з ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника ДП "Донецька залізниця" відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Доводи відповідача про те, що при утворенні ПАТ "Укрзалізниця", яке зареєстроване 21.10.2015 року, майно підприємств залізничного транспорту, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції (зокрема, ДП "Донецька залізниця"), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, не оцінене у встановленому порядку, не включене до зведеного передавального акта та статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", що свідчить про те, що права та обов'язки таких підприємств не передані утвореному ПАТ "Укрзалізниця", а тому останнє не стало правонаступником прав та обов'язків цих підприємств залізничного транспорту, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки визначений нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України особливий порядок проведення інвентаризації та складання передавальних актів з підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, стосується порядку прийняття майна підприємств залізничного транспорту на баланс новоствореного товариства при реорганізації, що не впливає на відповідальність залізниці за втрату вантажу при його перевезенні відповідно до положень Статуту залізниць, оскільки таку відповідальність залізниця бере на себе з моменту прийняття вантажу до перевезення.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. На думку апеляційного суду, ця норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, і доводи касаційної скарги не спростовують його.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки з 01.01.2016 року відповідно до Закону України від 26.11.2015 року № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" ця норма втратила чинність, а Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, N 31 - 32, ст. 263 із наступними змінами) викладений у новій редакції з назвою "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 104, 107 ЦК України Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки наведені норми закріплені в гл. 7 "Загальні положення про юридичну особу" ЦК України, положення якої застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом (ч. 4 ст. 83 ЦК України). В даному випадку особливості утворення ПАТ "Українська залізниця" врегульовано у Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", про що правильно зауважив суд апеляційної інстанції, тому всі закони, в тому числі й ЦК України та інші нормативно-правові акти, що прямо або опосередковано регулюють порядок створення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, застосовуються, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" прямо передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (п. 6 ст. 2). Будь-яких виключень та обмежень щодо правонаступництва щодо прав та обов'язків підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції цим Законом не визначено.

Не містить таких виключень щодо правонаступництва і постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та від 12.11.2014 року N 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" (визначає особливості інвентаризації, оцінки та відображення майна цих підприємств в балансі ПАТ "Українська залізниця"). В будь-якому випадку, згідно з ч. 4 ст. 4 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України та роз'яснень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 року N 9 господарський суд застосовує лише ті постанови Кабінету Міністрів України, які не суперечить положенням закону. Тому при вирішенні спору пріоритет у застосуванні мають положення Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а не постанови Кабінету Міністрів України

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а положеннями ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" чітко визначено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Донецька залізниця", про що також зазначено у ст. ст. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735, та внесено відомості до реєстру, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції, дійшовши законного та обґрунтованого висновку, що у цих правовідносинах відповідальність за недостачу вантажу має нести ПАТ "Укрзалізниця", навіть незважаючи на те, що ДП "Донецька залізниця" як юридична особа не припинила свою діяльність та не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року у справі №910/8989/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКовтонюк Л.В.СуддяНєсвєтова Н.М.