ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 910/8210/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"на постанову від 07.09.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/8210/16 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко і К"простягнення 65 187,74 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Шевель І.П. (дов. від 09.09.16)

Від відповідача - Хоньків І.М. (дов. від 23.05.16)

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко і К" про стягнення 65187,74грн заборгованості з оплати орендних платежів за договором від 01.08.2008 за №131/1.

Рішенням від 31.05.2016 господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не подано належних доказів того, що обладнання (холодильник "Норд", фільтри ХВО, прилад обліку газу, станок точильно-свердлильний 2М-112, станок точильно-шліфувальний ЗБ-632, станок точильно-шліфувальний 332Б, насос К 90/85) було передано відповідачу на підставі договору оренди, про що свідчить також і те, що з моменту укладення договору оренди відповідачем оплата орендної плати за користування обладнання не здійснювалась, будь - яких претензій з приводу оплати по договору оренди орендодавцем орендарю не висувалось.

Постановою від 07.09.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунської С.Я. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

ДП "Національний центр Олександра Довженка" у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2008 між ДП "Національний центр Олександра Довженка", орендодавець, та ТОВ "Ніко і К", орендар, укладено договір оренди №131/1, за умовами якого орендодавець зобов'язується надати в строкове платне користування, а орендар прийняти, оплатити використання та своєчасно повернути обладнання у відповідності з додатком № 1, який є його невід'ємною частиною та містить перелік обладнання, його вартість та розрахунок орендної плати.

Згідно з додатком № 1 до договору в орендне користування має бути передане наступне майно: паровий котел, насос КО-50, резервуар зберігання сили, трансформатор зварювальний, холодильник "Норд", насос К-90/85, лічильник газу, діраторний бак, фільтри ХВО, прилад обліку газу, газорозподільний пункт, тепло лічильник, станок точильно-свердлильний 2М-112, станок точильно-шліфувальний ЗБ-632, станок точильно-шліфувальний 332Б, насос К 90/85, насос консольний КО 50/56.

Згідно з п. 4.1 договору розмір орендної плати зазначається в додатку № 1 та сплачується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до додатку № 1 орендна плата становить 1000,00 грн. на місяць. Перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати за користування обладнанням за період з квітня 2013 року по березень 2016 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 65187,74 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з пунктом 3.1. договору майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності цим договором.

Передача та повернення майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який свідчить про фактичну передачу майна в оренду орендарю та фактичне його повернення орендодавцю, зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 3.2 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів того, що спірне обладнання відповідно до умов договору оренди було передано відповідачу. А наданий позивачем акт від 01.08.2008 про передачу орендованого майна не підтверджує фактичну передачу обладнання в оренду відповідачу, у зв'язку з відсутністю на ньому підписів та печаток підприємств.

Крім того, судами встановлено, що з моменту укладення договору оренди відповідачем сплата орендної плати за користування обладнанням не здійснювалась, будь-які претензії щодо невиконання зобов'язань за договором оренди позивачем не виставлялись, що також підтверджує той факт, що майно, зазначене в договорі оренди, в орендне користування не передавалось.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення 65187,74грн заборгованості з оплати орендних платежів за договором від 01.08.2008 за №131/1.

Судова колегія не приймає до уваги висновки суду апеляційної інстанції щодо укладення сторонами договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 28.12.2007, актів приймання-передачі від 14.01.2008 та від 15.11.2008 до цього договору, оскільки у даній справі не вирішується питання наявності (чи відсутності) у відповідача права власності на спірне обладнання.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" залишити без задоволення.

Постанову від 07.09.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/8210/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

М. Данилова

С. Бакуліна