Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 910/1421/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Швеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015у справі№ 910/1421/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів"простягнення грошових коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Коновалов С.В. (дов. від 12.03.2016),

відповідача: Шмаров О.В. (дов. від 11.03.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів", в якому з урахуванням збільшення вимог, просило стягнути з відповідача 99 120,31 грн. основного боргу, 188 775,30 грн. курсової різниці, 13 365,37 грн. пені, 37 462,77 грн. інфляційних втрат та 3 023,90 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 31.10.2013 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. При цьому позивач посилався на приписи статей 524, 525, 623, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015, ухваленим суддею Цюкало Ю.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 365,37 грн. пені, 32 373,19 грн. інфляційних втрат та 3 462,77 грн. 3% річних; в частині стягнення 111 099,91 грн. курсової різниці та 99 120,31 грн. основного боргу провадження припинено; у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару. З огляду на що, суд визнав наявними підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до здійсненого перерахунку. Водночас припиняючи провадження в частині основного боргу та курсової різниці, суд виходив з обставин сплати відповідачем боргу після звернення позивача з даним позовом. При цьому суд керувався приписами статей 258, 530, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Коротун О.М., Гаврилюка О.М., постановою від 13.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені та інфляційних втрат скасував, прийняв у цій частині нове рішення, яким у позові відмовив, в решті рішення змінив, виклавши резолютивну частину в редакції, відповідно до якої провадження у справі в частині стягнення 176 795,70 грн. боргу з урахуванням курсової різниці припинив; стягнув 27 859,31 грн. курсової різниці та 3 023,90 грн. 3 % річних, в решті позову відмовив. Вмотивовуючи постанову, апеляційний господарський суд визнав доведеним розмір курсової різниці відповідно до заяви позивача про збільшення позовних вимог, а відтак стягнув залишок неоплаченої суми курсової різниці. Відмовляючи у стягненні пені апеляційний суд виходив з обставин її нарахування позивачем позамежами 6-ти місячного строку, передбаченого чинним законодавством. Відмова у стягненні інфляційних втрат вмотивована апеляційним судом тим, що відшкодування інфляційних втрат відбулось шляхом коригування вартості товару та додаткового стягнення суми курсової різниці. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 258, 267, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнення вимог просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені та інфляційних втрат скасувати, та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що при настанні обставин зміни курсу іноземної валюти, відбулася зміна суми договору, а не відшкодування втрат від знецінення коштів. Окрім цього, скаржник вказує на безпідставну відмову у стягненні пені з огляду на те, що строк позовної давності за такою вимогою не сплив. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 261, 264, 625 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктів" (покупець) укладено договір поставки № 22.10.2013, відповідно до якого продавець зобов'язався придбати та поставити обладнання для кондиціювання повітря, а покупець - прийняти обладнання та оплатити його на умовах, які передбачені даним договором. Згідно з пунктом 1.2. договору перелік обладнання (найменування, кількість, асортимент), який підлягає поставці, наведений в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 4.1. договору загальна вартість обладнання, поставленого за цим договором, складає 249 120,31 грн., в тому числі ПДВ 20 %: 41 520,05 грн. Судами установлено, що на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 249 120,31 грн., що підтверджується накладною № 213 від 27.12.2013. Установлено судами і те, що відповідач зобов'язання з оплати товару виконав частково, з порушенням стоків, передбачених умовами договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів" 99 120,31 грн. основного боргу, 188 775,30 грн. курсової різниці, 13 365,37 грн. пені, 37 462,77 грн. інфляційних втрат та 3 023,90 грн. 3% річних. Зі змісту касаційної скарги убачається, що позивач не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені та інфляційних втрат, відтак постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За умовами пункту 8.2. договору у випадку несвоєчасної оплати (часткової недоплати) суми даного договору покупець сплачує продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України. Пеня нараховується на суму недоплати (часткової недоплати) за кожний день затримки виконання зобов'язання. Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору обов'язок зі сплати отриманого обладнання виник у відповідача з 31.12.2013, а отже відповідно до приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України закінчення 6-ти місячного строку нарахування пені спливає 30.06.2014. Водночас судом апеляційної інстанції установлено те, що позивач заявив до стягнення пеню, нараховану за період з 29.08.2014 по 28.02.2015, тобто позамежами 6-ти місячного строку, визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення пені визнається правомірним. Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у стягненні інфляційних втрат, оскільки вартість поставленого позивачем товару визначена сторонами у договорі з урахуванням зміни курсу іноземної валюти ЄВРО. З огляду на що, стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні). Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 910/1421/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Швець

Судді: Т. Гоголь

Т. Дроботова