ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 924/112/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Палія В.В.,за участю представників сторін позивача - Смороднікова О.П.; відповідача - ОСОБА_5;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від20.08.2015та на рішенняГосподарського суду Хмельницької області від22.04.2015у справі № 924/112/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"доОСОБА_6провизнання недійним договору про погашення заборгованості від 29.04.2013

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6) про визнання недійсним договору про погашення заборгованості від 29.04.2013, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Октант-центр".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.01.2015 порушено провадження у справі № 924/112/15 за позовом ТОВ "Октант-центр" до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про погашення заборгованості від 29.04.2013.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Яроцький А.М.) від 22.04.2015 у позові ТОВ "Октант-центр" до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про погашення заборгованості від 29.04.2013 відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г.) від 20.08.2015 рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2015, ТОВ "Октант-центр" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення винесені внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 касаційну скаргу ТОВ "Октант-центр" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2016.

На адресу суду 25.01.2016 від ТОВ "Октант-центр" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 задоволено клопотання ТОВ "Октант-центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення відеоконференції 03.02.2016.

У засіданні суду, призначеному на 03.02.2016, оголошено перерву до 17.02.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2011 у справі №2-2218/1430/11 присуджено до стягнення із ЗАТ "Октант" на користь ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 456 839, 20 грн, що були внесені в якості інвестицій та 101 005, 22 грн - 10% річних компенсації за невиконання умов договору, 5000 грн витрат за правову допомогу, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Видано 15.06.2011 виконавчі листи про примусове виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2011 у справі №2-2218/1430/11.

Постановами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 12.10.2011 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів від 15.06.2011 №2-1430.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2013 прийнято заяву ОСОБА_6 про порушення справи про банкрутство ТОВ "Октант-центр" до розгляду та призначено підготовче засідання суду.

Між ОСОБА_6 (кредитор) та ТОВ"Октант-центр" (боржник) 29.04.2013 укладено договір про погашення заборгованості, згідно зі змістом якого сторони встановили, що на день набуття чинності цим договором у боржника існує несплачена заборгованість перед кредитором, загальна сума якої становить 592 119, 92 грн, і яка складається із:

- заборгованість в сумі 564 664, 42 грн, що виникла на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2011, винесеного у справі №2-1430/11, про стягнення із боржника вказаної суми;

- заборгованості в сумі 7 455, 50 грн, що виникла у зв'язку із сплатою кредитором судового збору при зверненні до Господарського суду Хмельницької області із заявою щодо порушення провадження у справі про банкрутство боржника, яке було зумовлене невиконанням боржником вказаного вище рішення Хмельницького міськрайонного суду;

- заборгованості в сумі 20 000, 00 грн, що виникла у зв'язку із сплатою кредитором витрат на правову допомогу при підготовці матеріалів для звернення до Господарського суду Хмельницької області із заявою щодо порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до п. 1.2 договору у визначені в цьому пункті договору строки боржник зобов'язався погашати заборгованість перед кредитором окремими, платежами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора або видачі йому готівки через касу боржника.

У разі порушення боржником строків погашення заборгованості він повинен сплатити на користь кредитора пеню в розмірі одного відсотка від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ"Октант-центр" до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про погашення заборгованості від 29.04.2013.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Октант-центр" посилалося на укладення вищевказаного договору під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах з огляду на загрозу банкрутства підприємства. Позивач зазначає, що оспорюваний договір не містить усіх істотних умов договору, зокрема не передбачено обов'язків та відповідальності кредитора - відповідача, строку дії договору.

Позивач вказує, що тяжкою обставиною, під впливом якої укладено договір, була загроза банкрутства підприємства, оскільки 15.04.2013 ОСОБА_6 звернулась до Господарського суду Хмельницької області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ"Октант-центр", а після укладення оспорюваного договору (29.04.2013) остання відкликала вказану заяву. Окремо позивач зазначив про часткове погашення заборгованості за вказаним договором в розмірі 185 200, звернулася із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Октант-центр", за якою ухвалою суду від 24.07.2014 порушено провадження у справі №924/159/14.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Октант-центр" не доведено наявності тяжкої для нього обставини, зокрема загрози банкрутства, а також відсутні підстави вважати оспорюваний договір таким, що укладений на вкрай невигідних умовах.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, мирова угода або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення підлягають визнанню судом.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 у справі № 24/489 викладено правову позицію, згідно з якою мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями процесуального закону.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, не встановили, які права та обов'язки виникли у сторін у зв'язку з укладенням оспорюваного договору, фактично не з'ясували його правову природу, не дали належної правової оцінки умові щодо предмету регулювання оспорюваного договору, зокрема в частині, якою регулюються правовідносини щодо погашення заборгованості в сумі 564 664, 42 грн, що виникла на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2011, ухваленого у справі № 2-1430/11.

Отже, суди в передбаченому законом порядку не встановили чи оспорюваний договір є договром у цивільно-правовому розумінні чи є мировою угодою, і відповідно не встановили яке законодавство підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2015 у справі № 924/112/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Палій В.В.