ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 914/441/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року у справі Господарського суду Львівської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 2901683 гривні 54 коп., пені в розмірі 329995 гривень 84 коп., три відсотки річних у розмірі 174443 гривні 78 коп., 795307 гривень 75 коп. суми втрат коштів від інфляції, всього - 4201431 гривня 01 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3748-БО-21 від 28 грудня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року позов задоволено частково.

З Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 2901683 гривні 54 коп. основного боргу, 164997 гривень 92 коп. пені, 174443 гривні 78 коп. 3 % річних, 795307 гривень 75 коп. втрат коштів від інфляції.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року в частині відмови у стягненні пені в сумі 164997 гривень 92 коп., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 164997 гривень 92 коп. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року просить залишити без змін.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Стверджує, що у суду були відсутні підстави для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки передбачені законом виняткові обставини у відповідача відсутні.

Вважає, що судами враховано майновий стан та надано оцінку настання негативних наслідків лише відповідача, при цьому майновий стан та настання негативних наслідків для позивача залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Моршинтеплоенерго" (покупець) укладено договір №13/3748-БО-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. п. 1.1, 3.3, 6.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець - прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставлено Комунальному підприємству "Моршинтеплоенерго" природний газ за період з січня по грудень 2013 року на суму 5513035 гривень 51 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

У зв'язку з неналежним виконанням договору та порушенням встановленого порядку оплати за отриманий газ у Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" виник борг перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 2901683 гривні 54 коп., що і стало підставою звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що отриманий у січні 2013 року природний газ покупцем повністю оплачено лише 23 травня 2013 року, у лютому 2013 року - 28 жовтня 2013 року, в той час як газ, отриманий в березні 2013 року, оплачено відповідачем частково, а в решті - зобов'язання з оплати за отриманий природний газ не виконано, що не заперечується сторонами; борг відповідача за поставлений згідно договору природний газ підтверджується також бухгалтерськими довідками ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Під час розгляду справи судом першої інстанції Комунальне підприємство "Моршинтеплоенерго" визнало суму основного боргу перед позивачем у повному обсязі в розмірі 2901683 гривні 54 коп.

Судами попередніх інстанцій задоволено вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 2901683 гривні 54 коп. основного боргу, 174443 гривні 78 коп. 3 % річних та 795307 гривень 75 коп. втрат коштів від інфляції за період з 14 лютого 2013 року по 25 січня 2015 року як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами і нараховані у відповідності до вимог ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вказані норми та положення п. 7.2 договору за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно нараховано відповідачу 329995 гривень 84 коп. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позивних вимог, з яким погодився апеляційний господарський суд, місцевий господарський суд врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов'язання, матеріальні інтереси обох сторін, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - Комунальне підприємство "Моршинтеплоенерго" є основним постачальником теплової енергії у місті Моршині.

Також, судами прийнято до уваги, що відповідач надає послуги з опалення шкіл, дитячих садків, медичних закладів та теплопостачання мешканцям, які невчасно розраховуються за надані послуги.

Встановлено, що згідно фінансового звіту відповідача за 2014 рік станом на 1 січня 2015 року поточний дебіторський борг становить на кінець звітного періоду 2398,8 тис. гривень, кредиторський борг становить 4348,3 тис. гривень.

Судами досліджено та враховано, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки вплине не лише на майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, на можливість постачання їм теплової енергії.

Враховуючи наведене, а також ті встановлені судами обставини, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача, користуючись наданим наведеними нормами правом, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також інтереси обох сторін, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує право господарського суду зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та підставно зменшили заявлену до стягнення з відповідача пеню на 50 %.

За таких обставин при вирішенні клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили та врахували усі істотні обставини справи, повністю перевірили доводи сторін, правильно застосували до спірних правовідносин норми ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, дійшли юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, та обґрунтовано зменшили розмір стягнутої пені до 164997 гривень 92 коп.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова