ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/15481/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

за участю представників:

позивача - Семененка Є.М.,

відповідача - Валяєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015

у справі № 910/15481/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Експлуатаційна компанія", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача 125 819,08 грн. основного боргу, 31 427,19 грн. пені, 20 885,97 грн. інфляційних втрат, 1 261,64 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Експлуатаційна компанія" на користь ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" 125 819,08 грн. основного боргу, 31 427,19 грн. пені, 20 885,97 грн. інфляційних втрат, 1 261,64 грн. 3% річних. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду, у зв'язку з чим позовні вимоги як в частині стягнення суми основного боргу так і в частині пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Шапран В.В. - головуючий, судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) змінено вказане рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 та викладено резолютивну частину в наступній редакції: Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Експлуатаційна компанія" на користь ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" 125 819,08 грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд погодився з місцевим господарським судом щодо наявності підстав в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Однак, апеляційною інстанцією вказано, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки щодо ТОВ "Експлуатаційна компанія" порушено справу про банкрутство, а відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій та не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 в частині стягнення з ТОВ "Експлуатаційна компанія" 125 819,08 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, ч.4 ст. 882, ст. 853 ЦК України. Так, на думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про факт виконання позивачем робіт у березні 2015 року лише на підставі наданих позивачем акта за березень 2015 року, а також акта за лютий від 28.02.2015, оскільки ці акти не можуть бути належними доказами на підтвердження виконання позивачем у березні 2015 року робіт з ремонту ліфтів. Також відповідач зазначив про те, що господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено доказів направлення на адресу відповідача акта за березень 2015 року.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 03.01.2013 ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" та ТОВ "Експлуатаційна компанія" був укладений договір підряду № 0101/13, за умовами якого ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" прийняло на себе зобов'язання з організації та виконанню робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об'єктах відповідача відповідно з додатком № 1 до договору;

- за умовами п. 1.2 договору технічне обслуговування передбачає: всі види регламентних робіт згідно технологічного процесу, а також здійснення аварійного обслуговування, що направлено на усунення аварійних ситуацій і несправностей, у тому числі роботи з евакуації пасажирів з кабін ліфтів при повному обслуговуванні та роботі із запуску ліфтів при всіх непланових зупинках;

- відповідно до п. 3.2.14 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно проводити оплату виконаних робіт згідно наданих актів приймання-передачі виконаних робіт;

- згідно з п. 4.1 договору у кінці поточного місяця виконавець представляє замовнику для підпису акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. На підставі підписаного сторонами акта проводяться розрахунки за виконані роботи впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акта.

Позивач, звертаючись із позовом до господарського суду, мотивував свої вимоги тим, що передбачені договором роботи з технічного обслуговування ліфтів ним виконано та передано за актом приймання виконаних робіт за березень 2015 року, а відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 125 819,08 грн. основного боргу, 31 427,19 грн. пені, 20 885,97 грн. інфляційних втрат, 1 261,64 грн. 3% річних.

Сукупності встановлених у справі обставин господарський суд апеляційної інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 626, 629, 837, 849, 853, 854, 882 ЦК України, ст.ст. 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов правильного висновку про обґрунтованість поданого позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором підряду та відмови в задоволенні пені, інфляційних втрат та 3% річних з огляду на те, що 22.06.2012 господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Як вбачається зі змісту поданої касаційної скарги, відповідач не погоджується з рішеннями господарських судів в частині стягнення з нього суми основної заборгованості за договором підряду.

Так, ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не підписано акт за роботи виконані в березні 2015 року, тоді як цей акт направлявся позивачем у визначеному законом та договором порядку.

Доводи скаржника з приводу неотримання вказаного акта та направлення позивачем його на іншу адресу колегія суддів Вищого господарського суду вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій факт отримання акта за березень 2015 року підтверджується копіями чеку, зворотного повідомлення та опису вкладення.

Твердження заявника касаційної скарги з приводу не дослідження господарськими судами попередніх інстанцій вказаного акта щодо відповідності вимогам, які передбачені для первинних облікових документів, зокрема, відсутності в акті переліку виконаних робіт, господарський суд касаційної інстанції вважає безпідставним, оскільки як зазначено господарськими судами під час вирішення спору, сторонами не визначалася точна форма актів, а тільки погоджувалось те, що розрахунки проводяться на підставі наданого та складеного позивачем акта, в якому зазначається вартість виконаних робіт. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявний перелік виконаних робіт до акта приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів станом на 31.03.2015 відповідно до умов договору № 0101/13 від 03.01.2013.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Посилання скаржника на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій ч. 4 ст. 882, ст. 853 ЦК України спростовуються викладеними та встановленими господарськими судами попередніх інстанцій обставинами щодо відсутності доказів направлення відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання вказаного акта.

Доводи заявника касаційної скарги з приводу відсутності записів в журналах технічного обслуговування і ремонту ліфтів та обладнання господарський суд касаційної вважає необґрунтованими, оскільки як вказано апеляційною інстанцією відповідачем не було надано господарському суду доказів існування у позивача фактичної та фізичної можливості доступу до вказаних журналів в спірний період. Апеляційним господарським судом зазначено, що вказані журнали були вилучені відповідачем у позивача на початку 2015 року. Крім цього, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявний журнал заявок з ліфтового обладнання, яким підтверджується виконання робіт.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

За ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин правові підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 910/15481/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко