Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 925/1019/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.

у справі № 925/1019/13 Господарського суду Черкаської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

про стягнення 5 853 579,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 5853579,92грн. за поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору природний газ, в тому числі: 4970491,60грн. основного боргу, 378318,94грн. пені, 391263,29грн. - 7% штрафу, 33632,69 грн. інфляційних втрат, 75663,79грн. -3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 року (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М., Майданевич А.Г.), позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4970491,60грн. основного боргу за спожитий природний газ, 283739,21грн. пені, 293447,48грн. 7% штрафу, 33632,69грн. інфляційних втрат, 75663,79грн. 3% річних. Відповідно розподілений судовий збір. В частині стягнення 94579,74 грн. пені та 97815, 82 грн. штрафу в позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки та прийняти в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнути 94579,74 грн. пені та 97815, 82 грн. штрафу.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладеення розгляду справи, яке судовогою колегією касаційної інстанції відхиляється.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

10.07.2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та Комунальне підприємство теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №178-БО-36, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору від 10.07.2012 року №178-БО-36 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 6.1 договору від 10.07.2012 року №178-БО-36 встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору від 10.07.2012 року № 178-БО-36 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору позивач відповідно до актів приймання - передачі передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 23939301,03грн. Однак відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив отриманий природний газ, в результаті чого виник борг у розмірі 4970491,60грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором №178-БО-36 щодо оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано 378318,94грн. пені, 391263,29грн. - 7% штрафу, 33632,69грн. інфляційних втрат, 75663,79грн. -3% річних. Розрахунки вказаних сум перевірено судами попередніх інстанцій та визнані правильними.

Поряд з цим відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки. На обґрунтування вказаних у клопотанні причин виникнення боргу відповідачем подано ряд документів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно зменшили заявлену до стягнення суму пені до 283739, 21грн., а суму 7% штрафу - до 293447,48грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин щодо порушення відповідачем свого зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий природний газ, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення вищезазначених сум основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №925/1019/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.