Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.02.2014 року у справі №912/164/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 912/164/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В., посв. № 014715 від 21.01.2013 року;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року

у справі № 912/164/13-г господарського суду Кіровоградської області

за позовом прокурора Голованівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду України

до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Зоря"

про стягнення 306 107,46 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року прокурор Голованівського району Кіровоградської області, виступаючи в інтересах держави в особі Аграрного фонду України, звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Чкалова", просив (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.04.2013 року) стягнути з відповідача 266 180,40 грн. штрафу, 39 927,06 грн. пені (т. 1, а.с. 4-7).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 750Ф від 24.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2013 року провадження у справі зупинялось до закінчення реорганізації відповідача (т. 1, а.с. 166).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2013 року (головуючий Колодій С.Б., судді Глушков М.С., Поліщук Г.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року (головуючий Антонік С.Г., судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) (т. 2, а.с. 96-98) замінено товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми "Чкалова" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Зоря". У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 45-47).

Оскаржені судові акти мотивовано необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т. 2, а.с. 111-116).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.02.2014 року (т. 2, а.с. 109-110).

У судовому засіданні 10.02.2014 року оголошено перерву до 17.02.2014 року.

У судове засідання 17.02.2014 року представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Зоря" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Від представника позивача - Аграрного фонду України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Зоря", позивача - Аграрного фонду України, відхиливши подане клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2012 року між державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд та агрофірмою "Чкалова" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в особі брокера-продавця ОСОБА_3, Брокерської контори № 195 товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський Дім "Універсал" було укладено форвардний біржовий контракт №750 Ф на закупівлю зерна, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Кількість: 739,390 тонн. Місяць поставки: в термін до 01.11.2012 року. Базис поставки: EXW ТОВ Голованівське ХПП. Ціна за одиницю товару (тонну) на базисі поставки: 1 800,00 грн. ( п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 контракту) ( т. 1, а. с. 10-13).

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.3 контракту покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах зобов'язується перерахувати авансовий платіж у розмірі 50% від суми контракту. Продавець у день надходження авансового платежу на свій рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару і надання документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 контракту.

Пунктом 6.6 контракту передбачено, що якщо зустрічне виконання зобов'язань здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною своїх зобов'язань, друга сторона повинна виконати свої зобов'язання за цим контрактом.

Згідно п. 6.7 контракту у разі невиконання однією з сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 7.1 контракту у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно з законодавством.

20.07.2012 року на виконання умов форвардного контракту, але з порушенням строків Аграрний фонд України платіжним дорученням № 1 138 від 02.07.2012 року здійснив 50% передоплату вартості товару у розмірі 665 451,00 грн.

Також 20.07.2012 року відповідач направив позивачу повідомлення про відмову у повному обсязі від виконання зобов'язання за форвардним біржовим контрактом № 750 Ф від 24.05.2012 року у зв'язку з несвоєчасним виконанням Аграрним фондом обов'язку зі здійснення попередньої оплати за товар встановленого контрактом.

Листом від 14.09.2012 року відповідач повторно підтвердив свою відмову від прийняття виконання зобов'язання з оплати товару та щодо відмови у повному обсязі від виконання своїх зобов'язань з поставки товару з підстав зазначених у повідомленні про відмову від 20.07.2012 року.

Платіжним дорученням № 1125 від 07.11.2012 року відповідачем повернуто позивачу авансовий платіж у сумі 665 451,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо попередньої оплати у строк до 29.05.2012 року, відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, п. 6.7 контракту та відмовився від виконання свого обов'язку, про що повідомив позивача листом від 20.07.2012 року.

Враховуючи, що дії відповідача з відмови від виконання зобов'язання від контракту відповідають його умовам і закону та у діях відповідача відсутнє порушення господарського зобов'язання, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені є незаконним, тому відмов у позові.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасним.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржені судові акти вищенаведеним вимогам не відповідають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій не досліджено положення п. 7.4 контракту, яким встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п. п. 5.1, 5.3 цього контракту, покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Тобто, судами не з'ясовано, чи до покупця було застосовано пеню за прострочення оплати та чи правомірно відмовився відповідач від виконання умов договору, оскільки п. 10.1 контракту передбачено, що розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, що передбачені законодавством та цим контрактом.

Також сторони у п. 10.2 передбачили, що позивач має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі недостатнього фінансування видатків на здійснення форвардних закупівель.

Судам необхідно з'ясувати чи звертався позивач до відповідача з вимогою про розірвання контракту, як це передбаченого п. 10.2, та яка саме сторона порушила умови укладеної угоди.

Крім того, судами не з'ясовано, чи застосовувались штрафні санкції до позивача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та які саме правові наслідки несвоєчасної оплати авансового платежу це створює для відповідача.

Також судами не встановлено, чи мав право відповідач на розірвання контракту з огляду на розділ 10 контракту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між тим, приймаючи рішення та постанову у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки форвардному біржовому контракту № 750 Ф від 24.05.2012 року як підстави виникнення у сторін даного спору прав та обов'язків, пов'язаних з його виконанням.

Так, судами не перевірено правомірність укладення вказаного контракту у відповідності до вимог ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, за якою представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Поза увагою та вивченням місцевого та апеляційного господарських судів залишилось з'ясування тієї обставини, ким фактично укладено спірний контракт, не перевірено та не підтверджено повноважень у таких осіб на вчинення вказаного правочину та наявності їх меж, оскільки зазначені обставини є істотними для з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін даного спору та прийняття правильного рішення по суті спору.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

05.02.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Хлобороб" надійшло клопотання про залучення його до участі у справі як правонаступника відповідача.

Вказане клопотання обгрунтовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря" припинило свою діяльність, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи № 49/05-02 від 24.12.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Хлобороб" не надано належних доказів у розумінні ч. 2 ст. 36 ГПК України про припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Зоря", у задоволенні клопотання відмовлено, що не позбавляє заявника права на звернення у встановленому порядку до місцевого господарського суду з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 912/164/13-г скасувати.

Справу № 912/164/13-г передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков