ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Справа № 908/1744/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016у справі Господарського суду№ 908/1744/15-г Запорізької областіза позовомпрокурора Волноваського району Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій областідо за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачапублічного акціонерного товариства "Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча" Чермалицької сільської Ради в особі Чермалицької сільської Громади Волноваського району Донецької областіпро та за зустрічним позовом до про припинення права користування та повернення земельної ділянки публічного акціонерного товариства "Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча" Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області визнання права користування земельною ділянкою

в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):

прокурор відділу ГПУ Кравчук О.А., посв. від 01.08.2016 № 043796; позивача: не з'явились;відповідача: Сіріньок О.М., дов. від 11.01.2016 № 79; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року прокурор Волноваського району Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив зобов'язати публічне акціонерне товариство "Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - Металургійний комбінат) припинити користування земельною ділянкою, площею 9 109,7 га, яка розташована на території Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області, та надана в постійне користування державному підприємству "Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча" та повернути її Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Земельного кодексу України (від 18.12.1990, далі ЗК України від 18.12.1990) обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка використовується Металургійним комбінатом без оформлення правовстановлюючих документів на землю, а право постійного користування земельною ділянкою, надане державному підприємству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", не могло перейти до нього в порядку правонаступництва, оскільки таке право припинилося при реорганізації через перетворення підприємства.

У квітні 2015 року Металургійний комбінат звернувся до Господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою, у якій просив визнати право Металургійного комбінату на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 9 109,7 га, розташованою на території Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДН 00629 від 16.03.1994.

Зустрічні позовні Металургійний комбінат, посилаючись на норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 13.03.1992, Цивільного кодексу УРСР та Закону України "Про підприємства в Україні" обґрунтовував тим, що перетворення підприємства не має наслідком його припинення, тобто до Металургійного комбінату внаслідок перетворення перейшли усі майнові права орендного підприємства "Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча", в тому числі право користування спірною земельною ділянкою, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування на даний час спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України.

У серпні 2015 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Чермалицької сільської Ради в особі Чермалицької сільської Громади Волноваського Району Донецької області (далі - Рада), у якій вона просила визнати незаконним використання Металургійним комбінатом земельної ділянки площею 9 103,4 га Ради, з періоду 1993 року та просила зобов'язати Металургійний комбінат повернути її Раді, для подальшого користування в сільському господарстві.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.2015 зазначену позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача було прийнято судом до розгляду та порушено провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 (колегія суддів Серкіз В.Г., Алейникова Т.Г., Черкаський В.І.) у задоволені первісного позову прокурора відмовлено. Зустрічний позов Металургійного комбінату задоволено, визнано за Металургійним комбінатом право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 9 109,7 га, яка розташована, на території Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДН 00629 від 16.03.1994. У задоволені позовних вимог Ради також відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Металургійного комбінату шляхом правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії ДН № 00629. В матеріалах справи відсутні докази існування інших правонаступників прав та обов'язків держаного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". При цьому, право постійного користування земельною ділянкою, набуте Металургійним комбінатом у встановленому порядку до 01.01.2001 не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (колегія суддів: Мартюхіна Н.О., Будко Н.В., Малашкевич С.Я.) рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 скасовано в частині задоволення зустрічного позову Металургійного комбінату та в частині відмови в задоволенні позовних вимог Ради. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в зустрічному позові Металургійного комбінату відмовлено, а позовні вимог Ради залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 залишено без змін.

В частині розгляду позовних вимог прокурора суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду. Скасовуючи рішення місцевого суду в частині розгляду зустрічного позову Металургійного комбінату, апеляційний суд виходив з того, що оскільки Металургійний комбінат не позбавляється права постійного користування спірною земельною ділянкою внаслідок не переоформлення вказаного права, яке до нього перейшло як до правонаступника державного та орендного підприємства, то вказане право не є припиненим, а відтак і порушеним та не підлягає судовому захисту. Позовні вимоги Ради залишено без розгляду, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено факт її подання від імені Ради неуповноваженою особою.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016 в частині первісного позову прокурора та направити в цій частині справу на новий судовий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 16, 19, 22, 23, 27 ЗК України від 18.12.1990, ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

Металургійний комбінат скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу заступника прокурора, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Металургійний комбінат обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Позивач не скористався своїм правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Металургійного комбінату до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Заможненської сільської ради народних депутатів Тельманівського району Донецької області від 02.07.1993 вилучено з землекористування радгоспу "Павлопільський" Заможненської сільської ради землі відділення № 3 площею 2 007,5 га та надано їх в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча для сільськогосподарського користування;

- рішенням Заможненської сільської ради народних депутатів Тельманівського району Донецької області від 10.12.1993 Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча було надано у постійне користування для сільськогосподарського використання землі відділення № 3 площею 2 082,6 га та визнано таким, що втратив силу пункт 1 рішення Заможненської сільської ради народних депутатів Тельманівського району Донецької області від 02.07.1993;

- 16.03.1994 Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча було видано Державний акт на право постійного користування землею № 21 серії ДН № 00629, відповідно до якого, зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 2 082,6 га землі для сільськогосподарського використання;

- 26.04.1994 Заможненською сільською радою на підставі протоколу зборів працівників радгоспу "Павлопольський", враховуючи важкий фінансово-економічний стан вилучено із його земель 7 345 га та надано їх Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча в постійне користування для сільськогосподарського виробництва;

- рішенням Заможненської сільської ради від 05.04.1995 Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча надано в постійне користування для сільськогосподарського виробництва землі радгоспу "Павлопольський" загальною площею 7 031,7 га в розмірах, на підставі чого внесено зміни до державного акту на право постійного користування землею № 21 серії ДН 00629;

- 25.05.1993 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Організацією орендарів Металургійного комбінату імені Ілліча підписано договір оренди Д-1842, за яким орендар прийняв в оренду майно Металургійного комбінату імені Ілліча у відповідності до результатів проведення інвентаризації станом на 01.05.1993. Розпорядженням виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів від 28.05.1993 № 854р "Про реєстрацію Орендного підприємства" зареєстровано Орендне підприємство "Маріупольський металургійний комбінат Ілліча";

- 20.03.1995 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради народних депутатів було зареєстровано Орендне підприємство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", яке згідно зі статутом є правонаступником Державного металургійного комбінату ім. Ілліча, про що видане свідоцтво про реєстрацію ААВ № 384348. Дата первинної державної реєстрації товариства та дата реєстрації його Статуту - 30.12.1996;

- в подальшому, 02.07.2010 шляхом перетворення утворено публічне акціонерне товариство "Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча";

- згідно Статуту відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "ММК ім. Ілліча", протокол № 12 від 24.04.2009, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" засноване Фондом державного майна України (наказ № 86-АТ від 20.12.1996) та Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча (протокол загальних зборів уповноважених Організації орендарів № 6 від 30.11.1996), шляхом перетворення суб'єкту підприємницької діяльності Орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" згідно з Законом України "Про приватизацію державного майна", Декретом КМ України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду", іншими нормативними актами;

- відповідно до статуту публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "ММК ім. Ілліча" № 18 від 12.04.2013, згідно загальних положень якого найменування ВАТ "ММК ім. Ілліча" викладене відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" як публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Засновниками Товариства є Фонд державного майна України та Організація орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Підприємство є правонаступником усіх прав і обов'язків, зокрема, Орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча";

- таким чином Металургійний комбінат є правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та державного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Не погодившись з результатами розгляду судами попередніх інстанцій первісного позову, заступник прокурора просить переглянути прийняті у справі судові рішення в цій частині.

Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволені первісного позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Металургійного комбінату в порядку правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії ДН № 00629. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою, набуте Металургійним комбінатом у встановленому порядку до 01.01.2001 не втрачається ним внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, а тому перетворення державного підприємства "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" у ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" в розумінні ст. 37 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" є юридичним фактом, що тягне за собою припинення його права на користування земельною ділянкою.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право (правовстановлюючими документами) і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, акт на право постійного користування земельною ділянкою розміром 2 082,6 га видано Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча 16.03.1994 в установленому законом порядку на підставі рішення Заможненської сільської ради народних депутатів від 10.12.1993. Зміни в землекористуванні до цього Державного акту внесені рішеннями Заможненської сільради від 05.04.1995 щодо площі земельних ділянок розміром 6,3 га та 7 020,8 га. Державний акт серії ДН № 00629 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21, на цей час в судовому порядку недійсним не визнано та не скасовано, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких він видавався.

Спірні правовідносини виникли у період 1993 - 1995 років, тобто під час дії Земельного кодексу України, який було прийнято у 1990 році з подальшими змінами та доповненнями, ЦК УРСР, Закону України "Про підприємства в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки.

- закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

- припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською селищною, районною, міською , в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст. 37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 7 ст. 34 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

ЗК України від 18.12.1990 не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Обставин того, що відповідним органом місцевого самоврядування було прийняте рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча у зв'язку з припиненням діяльності державного підприємства, а також докази вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників з метою надання в оренду іншій особі судами не встановлено.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 ЗК України (від 25.10.2001) відповідно до частини другої якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано положеннями ч. 1 ст. 141 ЗК України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідача створено до введення в дію нового ЗК України і він є правонаступником колишнього орендного підприємства та державного підприємства, а отже міг володіти земельною ділянкою на праві постійного користування. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право постійного землекористування не припинилося для Орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". При цьому, в матеріалах справи відсутні докази існування інших правонаступників прав та обов'язків держаного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що до Металургійного комбінату перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії ДН № 00629 шляхом правонаступництва, є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє посилання прокурора на те, що органами місцевого самоврядування фактично не приймались рішення про передачу в користування спірної земельної ділянки, оскільки такі доводи: по-перше, спростовуються встановленими обставинами справи, по-друге, не входили до підстав позову та заявлені у суді касаційної інстанції вперше. Доводи про неналежність державного акту на право постійного землекористування серії ДН № 00629 у зв'язку із не зазначенням у ньому організаційно-правової форми підприємства також заявлені вперше і не узгоджуються з предметом та підставами заявленого позову (припинення користування та повернення земельної ділянки у зв'язку з відсутнісністю правовстановлюючих документів на землю). Визнання недійсним державного акту на право постійного землекористування серії ДН № 00629 не є предметом спору у даній справі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016 в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. В частині розгляду зустрічного позову та позовних вимог Ради постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, у зв'язку із чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 908/1744/15-г Господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя Г.П. Коробенко