ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 922/51/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015у справі№ 922/51/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення коштів та повернення майна

в судовому засіданні взяли участь представники:

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0.1466 га по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 684 374, 29 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 (суддя Присяжнюк О.О.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 684 374, 29 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (головуючий Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 684 374, 29 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не скористалась правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті 1112 не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у справі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 488,4 кв. м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2011 у справі № 5023/1504/11, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 27403198 від 29.09.2014 (а.с.23).

На підставі рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007 № 291/07 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,150га для обслуговування нежитлової будівлі (кафе) строком до 01.06.2013.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 № 164/08 відповідачу надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1466 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (кафе).

01.10.2014 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1466 га, в ході якого встановлено, що вона використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі, огорожі, з врахуванням земельної ділянки фасадної частини будівлі, згідно з рішенням Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою площею 0,1466 по АДРЕСА_1, оскільки відповідного права за ним не зареєстровано, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна (земельної ділянки) та стягнення з відповідача доходів, отриманих від користування цим майном.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.

Як встановлено господарськими судами, відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 488,4 кв. м., яка розташована на спірній земельній ділянці, право власності чи користування на яку не оформлено.

Як встановлено судами та не заперечується сторонами відповідач не набув ані права власності, ані права користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відхиляючи доводи позивача про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, судами обґрунтовано взята до уваги та обставина, що на спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомості, який належить відповідачу на праві власності, відтак, враховуючи норми ч. 3 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, за умови задоволення позову в частині повернення земельної ділянки в натурі призведе до порушення права власності відповідача.

Судові рішення в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути безпідставно набуте майно (земельну ділянку) не оскаржуються.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача доходу (орендної плати), отриманого від безпідставно отриманого майна, колегія вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. Набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. Відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Тобто йдеться мова про доходи, які безпідставний набувач реально одержав або міг одержати.

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив відсутність між сторонами договірних орендних правовідносин та відсутність правових підстав для володіння земельною ділянкою, що призвело до помилкового висновку про набуття відповідачем спірної земельної ділянки без достатньої правової підстави та можливість застосування до правовідносин у даній справі положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Натомість, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що земельна ділянка, відносно якої виник спір, не є безпідставно набутим майном в розумінні приписів статті 1212 ЦК України, оскільки відповідач у 2011 році набув права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці і доказів його ухилення від укладення договору оренди земельної ділянки матеріали справи не містять. Судом враховано, що міською радою погоджено проект відведення земельної ділянки та прийнято рішення про надання її в оренду.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що земельна ділянка, яка є предметом спору, не може бути кваліфікована як безпідставно набуте майно із застосуванням відповідних правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно отриманого майна, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи та з неправильним застосування до спірних відносин норм матеріального права.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти висновків суду апеляційної інстанції, позивач посилається на те, що суд невірно кваліфікував спірні відносини, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та невірно застосував правову норму для вирішення спору.

Ці заперечення колегією не приймаються до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанову суду, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 922/51/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова