ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року № 910/6125/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.за участі представників: позивача: відповідача: Купрієнко В.І. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 24 червня 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 р.у справі№ 910/6125/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення 33 176,79 грн.ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача за поставлену за договором поставки № Д-1111-82/191-Д від 30.09.2010 р. продукцію 26 512, 08 грн. основного боргу, 1 013,27 грн. пені, 2 390,45 грн. 3% річних, 1 405, 14 грн. інфляційних втрат та 1 855,85 грн. 7% штрафу з простроченої суми, а всього - 33 176,79 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 24.06.2015 р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 р. (головуючий - Ільєнок Т.В., судді - Яковлєв М.Л., Куксов В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 30.09.2010 р. між ПАТ "Укртрансгаз" ( постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" в особі регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" (покупець) було укладено договір № Д-1111-82/191-Д (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки покупцеві певну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Товар поставляється єдиною партією. Асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказані у специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до даного Договору і є невід'ємною частиною.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня надходження товару, що постачається за договором, у розмірі 100 % вартості обладнання, відповідно до умов 6.3 договору, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання повноваженими представниками сторін накладної. Постачальник повинен передати покупцю накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (товару), податкову накладну на товар і на вимогу покупця копію сертифіката відповідності. Покупець повинен надати постачальнику довіреність типової форми № М-2.

Відповідно до п. 6.3 договору оплата здійснюється після поставки товару, що постачається за договором у розмірі 100 % вартості.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, згідно з п. 6.3 цього договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, здійснив поставку продукції, згідно з специфікаціями до договору на суму 26 512,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 73 від 30.09.2010, проте відповідач в порушення умов договору за отриману продукцію не розрахувався.

В актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 р. між РВУ "Донецькавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Укртрансгаз" та від 31.03.2013 р. зазначені номери та дати укладення договорів, серед яких вказано і договір від 30.09.2010р. № Д-1111-82/191-Д, за якими загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 106 612,92 грн.

Акти підписані головними бухгалтерами постачальника та покупця (а.с. 12, 68).

Позивач просив стягнути основний борг за договором у сумі 26 512,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 405,14 грн., 2 390,45 грн. 3% річних, 1 013,27 грн. пені та штраф 7 % в розмірі 1 855,85 грн.

Відповідачем ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" було подано заяву про застосування позовної давності з посиланням на п. 4 ст. 267 ЦК України.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, відхиливши доводи позивача про те, що внаслідок підписання акту взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 р. позовна давність перервалася відповідно до вимог ч.1 ст. 264 ЦК України, та зазначив, що посадовою інструкцією головного бухгалтера регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" дочірнього підприємства "Укравтогаз" не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, довіреності на підтвердження повноважень вказаної особи на вчинення відповідних дій позивачем також суду не надано, акт не містить даних про визнання відповідачем боргу саме за договором від 30.09.2010 р. №Д-1111-82/191-Д або за видатковою накладною № 73 від 30.09.2010 р., а лише містить відомості про загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 106 612,95 грн. за всіма договорами, які укладалися сторонами.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору перебіг позовної давності щодо заявлених вимог почався 11.11.2010 р.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Підписання актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2013 р. та станом на 30.09.2013 р. є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу і перериває позовну давність, оскільки зі сторони відповідача ця дія вчинена в межах своїх повноважень головним бухгалтером і засвідчена печаткою відповідача, позивач надав розшифровку суми заборгованості (а.с.67), вказаної в акті і відповідач ці дані не спростував.

Більше того, в пояснювальній записці головного бухгалтера РВУ "Донецькавтогаз" щодо розбіжності в акті звірки станом на 31.12.2014 р. між РВУ "Донецькавтогаз" та ПАТ "Укртрансгаз" на суму 1 106 612,92 грн. вказано, що вона виникла внаслідок списання заборгованості у зв'язку з закінченням позовної давності за конкретними договорами, серед яких і спірний договір № Д-1111-82/191-Д від 30.09.2010 р. на суму 26 512, 08 грн. (а.с.41), що також, разом з видатковою накладною № 73 від 30.09.2010 р., підтверджує наявність у відповідача боргу, про стягнення якого заявлено вимоги позивачем та врахування його у загальній сумі 1 106 612,92 грн. , вказаній у актах звірки.

Доводи відповідача, з якими погодилися і господарські суди, про те, що посадовою інструкцією головного бухгалтера регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" дочірнього підприємства "Укравтогаз" не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, є помилковими, оскільки у нього в силу ст. 4 посадової інструкції головного бухгалтера (а.с.44) є повноваження на підписання акту взаємозвірки, як документу бухгалтерського обліку, а тому дія, що свідчить про визнання боржником свого боргу, вчинена посадовою особою боржника, уповноваженою в силу своїх посадових обов'язків на її вчинення.

Враховуючи, що судами встановлені всі істотні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, суд вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, з урахування вищевказаного, перебіг позовної давності щодо стягнення основного боргу за договором перервався 30.09.2013 р. і розпочав свій перебіг заново, і, відповідно, на час подачі позовної заяви - 13.03.2015 р. не закінчився, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 26 512,08 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення інфляційних втрат за період, заявлений позивачем - з 11.11.2010 р. по 11.11.2013 р., то вони підлягали б стягненню в межах трирічної позовної давності з 13.03.2012 р. по 11.11.2013 р., проте в цей період сукупний індекс інфляції становив 99 %, а тому підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні, а 3% річних підлягають задоволенню частково, в межах трирічної позовної давності з 13.03.2012 р. по 11.11.2013 р., та становлять 1327,06 грн.

У стягненні пені за період з 11.11.2010 р. по 09.05.2011 р. у сумі 1013, 27 грн. та 7% штрафу у сумі 1 855,85 грн., необхідно відмовити, оскільки згідно ч.2 ст.258 ЦК України до цих вимог застосовується позовна давність в один рік і час звернення до суду вона була пропущена.

Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 27 839,14 грн.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, ст. 1119 - ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі за № 910/6125/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 33 176,79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 26 512,08 грн. основного боргу, 1327,06 грн. 3% річних, а всього - 27 839,14 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) 4 138,70 грн. у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя П.А. Гончарук Суддя І.Д. Кондратова Суддя Л.В.Стратієнко