Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 916/1976/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз"на постановувід 08.10.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/1976/14 господарського суду Одеської областіза позовомПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз"доТОВ "Ізмаїльський консервний комбінат"простягнення 2035,10 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2014 (суддя О. Демешин), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 (судді Я. Савицька, Т. Гладишева, О. Журавльова) в задоволенні позову про стягнення 2035,10 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2014, прийняти нове, яким позов задовольнити. Вважає, що судами незастосовано до спірних правовідносин ст.ст. 12-14,16 ЗУ "Про трубопровідний транспорт", ст.ст. 643,1213 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дочірня компанія "Укртрансгаз" в особі Одеського ЛВУМГ філії "Прикарпаттрансгаз" надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський консервний комбінат" договір №362-Т від 01.04.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводу для розгляду та підписання, що підтверджується листом №21-551 від 01.04.2011р.

Позивач зазначає, що відповідач підписаний примірник договору не повернув.

Відповідно до актів від 30.04.2011р., 31.05.2011р., які підписані уповноваженими представниками відповідача і ПАТ "Одесагаз" та скріплені печатками, відповідач прийняв 5650 куб.м., 2211 куб.м. газу у квітні-травні 2011р. відповідно.

Посилаючись на умови вказаного договору № 362-Т від 01.04.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", вважає, що відповідач мав сплатити за послуги з транспортування газу, суму, яка відповідно до розрахунку складає - 1761,18 грн.

04.10.2013р. за вих. №19-1598 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити 1761,18 грн. боргу.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський консервний комбінат" 1761,18 грн. боргу, 154,16 грн. інфляційних та 119,76 грн. у якості 3% річних.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 207,208,626 ЦК України, ст. 12 ЗУ "Про трубопровідний транспорт", ст. 13 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" суди дійшли висновку про те, що договір, на неналежне виконання якого посилається позивач, як на підставу позову, не був укладений між сторонами, а позивач не надав належних доказів його укладання. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Правову основу функціонування ринку природного газу становлять Конституція України, Кодекс України про надра, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Приписами ст.13 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затверджено постановою НКРЕ від 22.09.2011 №1579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 №1154/19892).

Позивач не надав доказів того, що між ним та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу. Як встановлено судами, наявний в матеріалах справи примірник договору від 01.04.2011 №362-Т не підписаний відповідачем. Докази його отримання представниками відповідача також відсутні.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати вказаний договір укладеним. Так як на підставу позовних вимог позивач посилається саме на договір від 01.04.2011 №362-Т, колегія суддів погоджується із доводами судів про те, що немає підстав для задоволення позову.

Колегія суддів, з врахуванням викладеного, відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 12-14,16 ЗУ "Про трубопровідний транспорт".

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи скаржника про незастосування судами ст.ст. 643,1213 ЦК України з огляду на таке.

Перш за все, колегія суддів зауважує, що норма, на яку посилається позивач у касаційній скарзі вміщена у ч.2 ст. 642 ЦК України, а не ст. 643 ЦК України. Так, в силу вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Посилаючись на наявні в матеріалах справи акти від 30.04.2011 та від 31.05.2011 (арк. 21,22) позивач наполягає на тому, що договір від 01.04.2011 №362-Т є укладеним, оскільки відповідач отримав газ, транспортований газопроводами позивача. Однак, вказані акти свідчать лише про те, що відповідач отримав природній газ у вказаних в актах об'ємах. Позивач не надав доказів того, що газ був транспортований саме ним. Таким чином, відсутні підстави вважати, що підписуючи вказані акти відповідач мав на меті укласти договір про транспортування газу з позивачем.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про необхідність застосування ст. 1213 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що предметом договору від 01.04.2011 №362-Т є надання послуг з транспортування газу, а не поставка чи продаж газу. Приписами ст. 1213 ЦК України врегульовано повернення безпідставно набутого майна. Доказами такого є наявність майна у особи та відсутність у неї доказів, які б підтверджували правомірність набуття нею цього майна. При цьому, об'єктом правового регулювання є майно в розумінні ст. 190 ЦК України, а саме: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Зазначене не дає підстави ототожнювати поняття "майно" та "послуги", що помилково здійснено скаржником.

Водночас, немає підстав і для стягнення з відповідача коштів за транспортування газу на підставі тарифів, встановлених НКРЕ, оскільки підставою позову є саме договір від 01.04.2011 №362-Т, який на думку позивача є укладеним.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника про те, що судами незастосовано до спірних правовідносин ст.ст. 12-14,16 ЗУ "Про трубопровідний транспорт", ст.ст. 643,1213 ЦК України колегією суддів відхиляються з підстав викладених вище.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун