ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 922/2786/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.Мза участю представників: позивача (прокурора)Томчук М.О. посв. від 01.08.2012 №000606відповідача не з'явився третьої особине з'явивсярозглянувши матеріали касаційної скаргиПрокуратури Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі№ 922/2786/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Орджонікідзевського району м.ХарковадоХарківської міської ради; Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Елара"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаРеєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської областіпровизнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Елара", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт" про визнання незаконним та скасування пункту 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення Харківської міської ради прийнято в порушення вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2015 року (суддя: Р.М.Аюпова), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, судді: Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), у задоволенні позову відмовлено частково. В частині позовних вимог до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Елара" -провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 вказані судові рішення в частині позовних вимог до Харківської міської ради були скасовані. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В решті судові рішення з даної справи залишені без змін.

Під час нового розгляду справи господарський суд Харківської області рішенням від 14.06.2016 (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Лакіза В.В., Шутенко І.А.), у задоволенні позовних вимог відмовив частково. В частині позовних вимог до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт" відмовив. В частині позовних вимог до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Елара" провадження у справі припинив.

Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, однак строк позовної давності про визнання недійсним та скасування спірного рішення Харківської міської ради сплив, поважних причин для його поновлення прокурор не навів, а тому у позові слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Прокуратура Харківської області звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 і прийняти нове рішення про задоволення позову.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій всупереч статей 4, 4-7, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України не надали належної оцінки доводам прокурора та не застосували до спірних правовідносин положення частин 4-5, статті 267 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові; проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Також заявник зазначає, що судами не взято до уваги, що відповідно до статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується та обчислюється щодо сторони у справі. У разі звернення прокурором до суду із позовом від свого імені, як самостійний учасник процесу, суд повинен оцінити наявність об'єктивних перешкод, які заважали подати прокурору позов у визначений законом час.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.10.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутнього у судовому засіданні 16.11.2016 прокурора, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до Статуту обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Елара" він є кооперативом обслуговуючого типу, заснованим рішенням зборів засновників від 17.03.2009.

Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправлінню та самоконтролю, а саме забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках передбачених законодавством, -одно, і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Засновниками кооперативу є ОСОБА_7, який мешкає: АДРЕСА_1; ОСОБА_8, який мешкає АДРЕСА_2; ОСОБА_9, який мешкає у АДРЕСА_3.

Відповідно до пункту 5.1. Статуту членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених цим статутом, і користуються правом ухвального голосу. Фізична особа може бути членом кооперативу за умови досягнення 16-річного віку та якщо вона виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив є юридичною особою за законодавством України. Кооператив набуває права та обов'язки юридичної особи з дня державної реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судами встановлено, що прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова було проведено перевірку правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою.

В ході даної перевірки прокуратурою встановлено, що пункт 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 58/09 ОК ЖБК "Елара" надано у власність земельну ділянку площею 6,4016 га для будівництва об'єкту зі зміною функціонального призначення під житлову забудову по вул. Луї Пастера та подальшої експлуатації об'єкту. Будівництво необхідно виконати до 01.09.2014 (т. 1, а.с.15-18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасувати п. 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 58/09.

Згідно статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі Української РСР, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (частини 5, 6 статті 137 Житлового кодексу).

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.1985 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пункту 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно пункту 16 частини 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Частиною. 1 статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичній особі для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014р. у справі №21-195а14).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судами було встановлено, що ОК "ЖБК "Елара" було створено всупереч приписам статей 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) та Примірного статуту ЖБК, що в свою чергу унеможливлює передачу земельної ділянки безоплатно у власність, виходячи з приписів статті 41 Земельного кодексу України.

Всупереч зазначеним положенням Закону та Примірного статуту рішення про створення кооперативу та список його членів, затверджений протоколом загальних зборів засновників, однак не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до статуту ОК "ЖБК "Елара" не створений при виконавчому комітету місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу.

ОК "ЖБК "Елара" створено із порушенням вищевказаних норм, оскільки 2-й відповідач згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу, фактично він не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, тому що мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам статті 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах.

Всупереч пункту 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу - число його членів три.

Крім того, в статуті ОК "ЖБК "Елара" не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати у місті Харкові і потребувати поліпшення житлових умов (перебувати на відповідному обліку), що суперечить ст. 133 ЖК УРСР та абз. 1 п. 8 Примірного статуту.

На момент створення ОК "ЖБК "Елара" три члени кооперативу були у віці понад 30 років, що суперечить абз. 2 п. 7 Примірного статуту.

У статуті ОК "ЖБК "Елара" не визначено кількість квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірний пункт 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 58/09 є передчасним.

При цьому, суди зазначили, що Харківська міська рада, вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення, мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Елара", мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного Харківської міською радою зроблено не було.

Разом з тим, судами встановлено, що Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Елара" державний акт на право власності земельної ділянки не оформлено, житловий будинок не побудовано та не зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 6,4016 га, кадастровий номер 6310138200:04:007:0010, що підтверджується листом Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 17.06.2015 №2753/0/2-15 станом 29.12.2012 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно № 36168937 від 09.04.2015 (т. 1 а.с. 76, 77).

Отже, спірне рішення Харківської міської ради не було реалізоване ОК "ЖБК "Елара" (відповідачем-2).

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що позовна давність на оскарженого рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 сплинула, а отже позивач звернувся до суду поза її межами.

Суди дійшли висновку, що початок перебігу позовної давності в даному випадку починається саме з дати прийняття зазначеного рішення, оскільки прокурор міста Харкова перебував на пленарному засіданні.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про застосування наслідків її спливу зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Однак, відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували і застосували наслідки спливу позовної давності, не встановивши чи було порушене через ухвалення спірного рішення право позивача, яке б підлягало судовому захистові за умови, якщо б цей строк не було пропущено або при визнанні причини пропуску цього строку поважною.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 р. у справі № 922/2786/15 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга