ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 916/2491/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Главстрой"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід26.07.2016у справі№916/2491/15Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Главстрой"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"провизнання недійсним договору

за участю

- позивача:Оськін М.Д. (довіреність від 04.02.2015)- відповідача-1:Хлівнюк О.О. (довіреність від 11.11.2016)- відповідача-2:Букова Ю.В. (довіреність від 29.09.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Главстрой" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір про переведення боргу та передання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - відповідач-2), позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" (далі - відповідач-1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був укладений без згоди позивача та підписаний невстановленою особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пироговський В.Т., судді Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач -1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що судами повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2, вказуючи на законність і обґрунтованість прийнятих рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.08.2012 між відповідачем-2 (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4106L12/00, відповідно до розділу договору "Визначення", предмет лізингу означає обладнання або майно, зазначене у додатку №1 "Специфікація" до договору фінансового лізингу. Предметом лізингу є майно бувше у експлуатації, тобто те, що на дату акту приймання-передачі вже перебувало у користуванні, про що лізингоодержувач був повідомлений до підписання цього договору, і, після попереднього огляду, погодився прийняти зазначені у цьому договорі зобов'язання, у тому числі, і ті, що стосується предмету(ів) лізингу. Для зручності, далі за текстом під терміном "Предмет лізингу", що застосовується в однині, слід розуміти ту кількість предметів лізингу, що фактично передається у користування лізингоодержувачу згідно укладених Спеціальних умов договору фінансового лізингу.

Згідно із додатком №1 "Специфікація" до наведеного договору предметом лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер 1279, у розібраному вигляді для транспортування.

Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець бере на себе зобов'язання передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку Лізингу, тобто до 20.08.2016р згідно із додатком № 2.

Згідно п.3.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний оглянути предмет(и) лізингу на власний ризик та за власний рахунок у дату поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач і лізингодавець підписують акт приймання-передачі, який має засвідчувати повне прийняття предмету(ів) лізингу лізингоодержувачем. Предмет(и) лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у належному технічному стані після підписаного акта приймання-передачі та/або усіх актів приймання - передачі.

На підставі акта приймання-передачі від 017.08.2012 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет фінансового лізингу відповідно до договору.

Пунктом 13.10 договору встановлено, що лізингоодержувач не може передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, зобов'язання та обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди лізингодавця.

Також встановлено, що 13.08.2014 між відповідачем-2 (лізингодавець), позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем-1 (новий лізингоодержувач) укладено договір про переведення боргу та передання прав та обов'язків, згідно з умовами якого, за згодою лізингодавця, лізингоодержувач переводить на нового лізнигоодержувача свій борг, а також передає усі права та обов'язки, що витікають з умов договору фінансового лізингу від 17.08.2012 №4106L12/00, а новий лізингоодержувач бере на себе борг лізингоодержувача за договором фінансового лізингу. Предметом лізингу за договором фінансового лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер шасі (рами) НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пунктом 3 спірного договору визначено, що з моменту підписання сторонами цього договору і акта приймання-передачі предмету лізингу, до нового лізингоодержувача переходять у повному обсязі усі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Згідно пункту 4 цього договору лізингодавець зобов'язався на дату укладення спірного договору передати новому лізингоодержувачу предмет лізингу та супутні документи, що оформляється підписанням акта приймання - передачі. У випадку не здійснення передачі предмета лізингу у строк, визначений цим договором, він вважається таким, що втратив чинність.

Відповідно до пунктів 5 та 6 договору в момент підписання цього договору лізингоодержувач передає новому лізингоодержувачу всю інформацію і документацію, що підтверджує його права і обов'язки перед лізингодавцем за договором фінансового лізингу. На дату підписання цього договору новий лізингоодержувач засвідчує, що він мав можливість ознайомитися із суттю зобов'язання, що витікає із договору, шляхом вивчення оригіналу договору зі всіма додатками до нього, не має жодних заперечень проти вимог лізингодавця, визнає всю заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем, що має місце станом на дату укладення цього договору і погоджується виконувати зобов'язання, що витікають з договору своєчасно та в повному обсязі.

Положеннями пункту 7 договору встановлено, що новий лізингоодержувач повідомлений про вимоги та можливі спори за договором фінансового лізингу між лізингоодержувачем і лізингодавцем.

У пункті 8 договору визначено, що на дату укладення цього договору:

- невідшкодована вартість ціни предмету лізингу становить 228 076,28 Євро, що по курсу 9,77652978 грн. за 1 (одне) Євро, складає 2 229 794,50 грн. у т.ч. ПДВ 371 632,42 грн.;

- прострочена заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу становить 308 059,63 грн., у т.ч. ПДВ 51 343,27 грн.;

- прострочена заборгованість по комісійній винагороді становить 386 501,75 грн. без ПДВ.

Пунктом 9 договору передбачено, що новий лізингоодержувач:

- по 15.08.2014 (включно) оплачує лізингодавцю наступні платежі та відшкодовує вказані нижче суми:

- прострочену заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу у розмірі 229 891,49 грн. у т.ч. ПДВ 38 315,25 грн.;

- прострочену заборгованість по комісійній винагороді у розмірі 294 245,15 грн. без ПДВ;

- по 31.08.2014 (включно) оплачує лізингодавцю наступні платежі та відшкодовує вказані нижче суми:

- прострочену заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу у розмірі 78 168,14 грн. у т.ч. ПДВ 13 028,02 грн.;

- прострочену заборгованість по комісійній винагороді у розмірі 92 256,60 грн. без ПДВ;

- неустойку у розмірі 25 000,00 грн. без ПДВ;

- додаткові витрати за повідомлення у розмірі 700,00 грн. у т.ч. ПДВ 116,67 грн.;

- комісію за переведення боргу у розмірі 2 595,86 Євро, що по курсу 17,75 грн. за 1 (одне) Євро становить 46 076,52 грн. у т.ч. ПДВ 7 679,42 грн.

Згідно пункту 12 договору з моменту підписання сторонами цього договору новий лізингоодержувач зобов'язується виконувати усі умови договору фінансового лізингу, які мав би виконати лізингоодержувач з моменту його укладення до повного виконання всіх передбачених ним зобов'язань. Починаючи з дати укладення цього договору, всі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу переходять до нового лізингоодержувача, який стає лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу.

Пунктом 16 договору сторони свідчать про дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

На виконання умов спірного договору, 13.08.2014 між позивачем та відповідачем-1 складено акт приймання - передачі до договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків до договору фінансового лізингу, згідно із яким лізингоодержувач передав, а новий лізингоодержувач отримав бурову установку Bauer BG-20V, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (рами) НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2007, разом з транспортним засобом відповідачу-1 передаються аксесуари, один набір ключів, документи, включаючи свідоцтво про реєстрацію, книгу сервісного обслуговування.

Спірний договір та акт приймання-передачі до нього підписані керівниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств.

Апеляційний господарський суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, погодився із його висновками про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні виходячи із наступного.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1).

Статтею 627 наведеного кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями частини 1-ї статті 203 зазначеного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Подібна правова позиція викладена у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Судами встановлено, що пунктом 9.6.1 статуту позивача, який затверджено рішенням його загальних зборів, що оформлено протоколом від 20.02.2007 № 1 передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасника (учасників), які можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції директора.

Також встановлено, що спірний договір підписаний позивачем в особі директора ОСОБА_7, який діяв на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Група компаній "Главстрой", яке оформлено протоколом від 13.08.2014 за № 26, яким було вирішено укласти спірний договір, а також договір поруки, який укладено 13.08.2014 до фінансового лізингу з одночасним наданням дозволу та повноважень на їх укладення директору даного товариства в особі ОСОБА_7.

Судами не встановлено, а позивачем не спростовано, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Група компаній "Главстрой", яке оформлено протоколом від 13.08.2014 за № 26, визнано недійсним в установленому законом порядку.

Крім того із обставин встановлених судами вбачається, що спірний договір був направлений на реальне настання правових наслідків для сторін, так як відповідач-1 прийняв від позивача предмет лізингу, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі до спірного договору, а також відповідач-1 оплачував лізингові платежі замість позивача.

Більш того судами встановлено, що згідно висновком судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 5021, підписи від імені ОСОБА_7 на спірному договорі та акті приймання-передачі від 13.08.2014 до даного договору виконані самим ОСОБА_7.

Позивач цих обставин не спростував.

Відтак судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Посилання позивача на лист Державної прикордонної служби України від 23.02.2016 № 64/Ш-965, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, безпідставні, оскільки відповідно до положень статті 111 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи (ч.2). Це лист не міг бути предметом судового дослідження у зв'язку із відсутністю його у матеріалах справи, відтак такі посилання направлені на переоцінку доказів та встановлених обставин справи, що в суді касаційної інстанції відповідно до положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Твердження позивача про недійсність спірного договору з посиланням на митну декларацію, також не дають правових підстав для скасування судових рішень, оскільки позов заявлено з інших, наведених вище підстав.

Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його клопотання про призначення повторної судової експертизи, у зв'язку з чим припустився порушення норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки судово-почеркознавча експертиза у даній справі призначалася за клопотанням позивача, який пропонував експерту для вирішення відповідні питання та її результати у суді першої інстанції позивач не заперечував, при цьому висновки судових експертів є самостійними доказами згідно із приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, право на збирання яких у суду апеляційної інстанції обмежено положеннями статті 101 цього кодексу, оскільки такі докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а таких обставин не встановлено.

Відтак відсутні правові підстави вважати, що у цій частині суд апеляційної інстанції діяв з порушенням положень процесуального законодавства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Главстрой" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/2491/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук