ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 904/642/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамада"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 22.06.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 08.08.2016у справі Господарського суду№ 904/642/16 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі його структурного підрозділу Нікопольського управління з експлуатації газового господарствадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тамада"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплекс Днепр"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Замкова М.О.;- відповідача - третьої особи на стороні позивача - третьої особи на стороні відповідача Єресько О.С.; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі його структурного підрозділу Нікопольського управління з експлуатації газового господарства звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамада" про стягнення заборгованості за поставку природного газу за січень 2015 року по договору № 2013/ТП-ПР-092412 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 28.12.2012 у розмірі 45482,95 грн., пені у розмірі 13555,17 грн., 3% річних у розмірі 1173,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8705,58 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 у справі № 904/642/16 (колегія суддів у складі: Загинайко Т.В. - головуючий суддя, судді: Мельниченко І.Ф., Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В. - головуючий суддя, судді: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М.), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамада" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі його структурного підрозділу Нікопольського управління з експлуатації газового господарства заборгованість у розмірі 45482,95 грн., пеню у розмірі 11237,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 2050,85 грн., 3% річних у розмірі 1057,81 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 904/642/16, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамада" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 904/642/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 28.12.2012 між Нікопольським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамада", як споживачем, було укладено договір № 2013/ТП-ПР-092412 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 28.12.2012.

Згідно з пунктами 1.2, 1.2.1 договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування; перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в Додатку 1 до договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору тип приладу обліку газу - Metrix G10 № 005233.

Постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у споживача, в тому числі за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, газопроводи та газоспоживне обладнання, які розташовані на території об'єктів споживача, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології; порядок та строки перевірок передбачені технічною угодою, що є додатком 3 до договору (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 1.1 технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу від 30.12.2013, яка є додатком № 3 до договору (в редакції Додаткової угоди від 30.12.2013 № 2 до договору) (далі - технічна угода), предметом технічної угоди є організація та здійснення постачальником обліку витрат природного газу споживача і його приймання-передача.

У пункті 2.1 технічної угоди сторони погодили, що подача газу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку, який відповідає Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 (далі - Правилами обліку).

Відповідно до пункту 2.2 технічної угоди обсяги поданого споживачу газу визначаються за допомогою комерційних вузлів обліку відповідно до надрукованих інструментальних звітів з коректорів (обчислювачів) за місяць, добу, протоколів про втручання в роботу, протоколів аварійних ситуацій з врахуванням актів перевірок постачальника.

Засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, повинні бути повірені (атестовані) в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері метрології та у встановлені відповідними нормативно-технічними документами строки (проміжки часу). Споживач несе відповідальність за забезпечення своєчасної повірки ЗВТ вузла обліку газу, збереження комплекту технічної та метрологічної документації та за відповідність вузла обліку газу і встановленого газового обладнання погодженій проектній документації та чинним нормативним документам (пункт 2.3 технічної угоди).

Згідно із п. 5.9 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами постачання та споживання, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки. У разі виявлення на комерційних вузлах обліку газу несправності ЗВТ, витоків газу з імпульсних ліній диференційних манометрів, манометрів, пошкодження пломб або захисних елементів та інше власник комерційного вузла обліку газу має терміново проінформувати про це іншу сторону договору і, за необхідності, вжити заходів для забезпечення функціонування комерційного вузла обліку газу в робочому стані.

Пунктом 2.6 технічної угоди передбачено, що перевірка ЗВТ на вузлі обліку газу, огляд газопроводів та газового обладнання у споживача здійснюється представниками постачальника планово, в робочий час, а також позапланово у будь-який час доби.

У разі виникнення між сторонами суперечливих питань щодо технічних, у тому числі метрологічних, характеристик ЗВТ сторони договору мають право вимагати проведення позачергової або експертної повірки ЗВТ територіальними органами Держспоживстандарту України (пункт 5.12 Правил обліку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2015 представником позивача у присутності представника відповідача - комірника ОСОБА_8 було проведено перевірку дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку за адресою: пр-т. Трубників, 26; об'єкт перевірки - лічильник Metrix G-10 №005233; перевіркою встановлено наявність механічних пошкоджень лічильника; відповідача повідомлено про необхідність у десятиденний строк зняти лічильник № 005233 на експертизу у зв'язку з тим, що корпус рахункового механізму пошкоджений (чужорідне тіло у формі пластиліну); про зазначене було складено акт № бн від 22.01.2015; акт містить примітку про те, що представник відповідача з актом ознайомлений, від підпису відмовився.

Згідно із актом № (о/р) 355 демонтажу лічильника газу для проведення експертизи від 26.01.2015 побутовий газовий лічильник Metrix G-10 № 005233 було демонтовано представником позивача; для захисту лічильника від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи представник газопостачальної організації додатково опломбував вхідний та вихідний патрубки цього лічильника та пакет пломбою газопостачальної організації вхідний № 18287095 та вихідний № 18287099, пакет № 18287026; побутовий газовий лічильник доставляється на місце проведення експертизи: Лабораторія з повірки ПЛГ НУЕГГ; споживача запрошено 27.01.2015 о 10:30 год. для проведення експертизи лічильника.

Відповідно до акта № 143 експертизи лічильника газу від 27.01.2015, комісією Нікопольського УЕГГ було проведено експертизу лічильника марки Metrix G-10 № 00523; експертизою встановлено, що за результатами зовнішнього огляду лічильника газу на корпусі рахункового механізму з лівого боку виявлено наскрізний отвір, що веде в рахунковий механізм; підтверджено втручання з вини споживача; відповідно до пункту 2.3 зазначеного акту похибка лічильника за об'ємної витрати q1Qmin q=-5,22%, q2 0,2 Qmax q=1,22%, q3 Qmax q=-1,26%.

Згідно із довідкою про непридатність засобу вимірювальної техніки № 31-0/2456/17 від 27.01.2015, виданої Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", на підставі результатів повірки лічильник газу Metrix G-10 № 005233 визнано непридатним до застосування у зв'язку з тим, що під час перевірки зовнішнього вигляду виявлено пошкодження кришки відлікового пристрою лічильника газу (отвір).

Відповідно до акта (о\р) № б/н повернення побутового газового лічильника після державної експертизи від 27.01.2015 представником позивача було повернено відповідачу лічильник газу Metrix G-10 № 005233.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за замовленням відповідача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса було здійснено експертне дослідження газового лічильника Metrix G-10 № 005233; на вирішення експерту було поставлено наступні питання: 1) чи піддавався рахунковий механізм лічильника сторонньому впливу?; 2) чи можливо здійснити доступ до деталей рахункового механізму через отвір, у якому була встановлена мастична пломба?

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1346 від 30.03.2015: 1. на декадах та шестернях рахункового механізму газового лічильника Metrix G-10 № 005233 відсутні сліди стороннього механічного впливу; однак конструктивні особливості рахункового механізму дозволяють при прикладенні незначного зусилля прокручувати (фіксувати) декади підсумкового пристрою без залишення на них слідів; на внутрішній поверхні корпуса рахункового механізму даного газового лічильника, біля фіксуючої засувки, поблизу місця розташування крайньої лівої декади рахункового механізму, наявний слід механічного впливу стороннім предметом. 2. Через паз, призначений для кріплення мастичної пломби, можливий доступ до деталей рахункового механізму лічильника газу Metrix G-10 № 005233.

Згідно із пунктами 2.9.1.2, 2.9.1.5 технічної угоди визначений за допомогою вузла обліку об'єм поданого споживачу газу вважається недійсним та перерахунки об'єму поданого газу проводяться постачальником у разі непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану вузла обліку газу; у разі отримання негативних результатів чергової, позачергової та експертної повірки ЗВТ.

Відповідно до пункту 5.13 Правил обліку перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться у випадках: - тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірки та ремонт); - непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу; - наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ).

Пунктом 5.13.1 Правил обліку визначено, що перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться за період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача. У разі, якщо такі перевірки не проводились або немає актів про зняття ЗВТ, перерахунки проводяться за період, починаючи з контрактної доби поточного календарного місяця або з моменту пуску газу після планових та інших відключень у поточному місяці, які здійснювались спільно з обліковою організацією.

Якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача (пункт 5.13.2 Правил обліку).

Відповідно до пункту 2.12 технічної угоди фактична кількість поданого споживачу газу визначається постачальником по показах ЗВТ вузла обліку газу, встановленого у споживача, з додаванням розрахованих технологічних втрат і витрат; покази цих приладів і розрахунки є обов'язковими як для постачальника, так і для споживача, і є підставою для складання актів про кількість використаного споживачем природного газу за місяць та актів приймання-передачі природного газу; при виявленні недоліків, що впливають на результати вимірювань об'ємів газу (помилки в розрахунках об'єму про транспортованого газу, несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу ЗВТ, пошкодження цілісності пломб або захисних елементів, та інше), представник постачальника, який здійснює перевірку вузла обліку, разом з відповідальною особою споживача складає двосторонній акт про виявлені недоліки; акт, підписаний представниками сторін, є підставою для проведення перерахунків об'єму прийнятого-переданого газу; перерахунки здійснюються постачальником за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання відповідно до умов даної технічної угоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2015 позивачем було припинено газопостачання відповідача шляхом опломбування вхідного крану, про що свідчить акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту від 03.02.2015.

Відповідно до технічного розрахунку від 28.01.2015, виконаного позивачем на підставі довідки від 27.01.2015 № 31-0/2456/17 про непридатність засобу вимірювальної техніки, за період з 09:00 год. 01.01.2015 по 09:00 год. 01.02.2015 кількість спожитого газу склала 8 630 куб. м.

При цьому, судами встановлено, що зазначений технічний розрахунок було отримано представником відповідача за довіреністю Зав'яловою 11.02.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У пункті 4.1 договору сторонами передбачено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Позивачем, відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України доведено, та не спростовано відповідачем, що вартість спожитого відповідачем з 01.01.2015 по 01.02.2015 газу за становить 66881,12 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачем було сплачено передплату за газ в січні 2015 року у розмірі 21398,17 грн., місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача за спожитий газ з 01.01.2015 по 01.02.2015 становить 45482,95 грн.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини справи, а також факт встановлення судами заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 45482,95 грн., колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені з огляду на таке.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором по сплаті за поставлений газ; встановивши строки виконання обов'язків по оплаті та періоди прострочення оплати; здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені; правильно застосували положення вказаних правових норм та дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимоги щодо стягнення пені у розмірі 11237,40 грн.

Крім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, яка, з урахуванням перерахунку правомірно, була задоволена частково судами попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 4/720, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 у справі № 12/207).

Отже, як встановлено судами, та знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції, відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у межах, зазначених в судових рішеннях у даній справі, в силу наведених норм, є обґрунтованою.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно із ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано за яких обставин виникло пошкодження газового лічильника не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до п. 5.3.4 договору № 2013/ТП-ПР-092412 на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення збереження і цілісності вузлів обліку; п. 5.3.6 договору № 2013/ТП-ПР-092412 передбачено, що споживач зобов'язується негайно повідомити постачальника про недоліки в роботі ЗВТ (вихід з ладу, несправність, пошкодження, у тому числі пломб); відтак, саме на відповідача покладено обов'язок довести, що пошкодження газового лічильника виникло не з його вини, та те що він повідомив постачальника про його пошкодження; водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, пошкодження лічильника було виявлено позивачем під час проведення перевірки дотримання споживачем правил споживання природного газу та достовірності його обліку.

Всі інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що статтею 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамада" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 904/642/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ