ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 910/28084/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" 2.Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 на рішеннягосподарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. (суддя Любченко М.О.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. (судді Гаврилюк О.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) у справі№910/28084/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Златобанк"провизнання договору купівлі-продажу недійним за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Радзієвська О.Є, довіреність б/н від 07.06.2014 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачане з'явились від учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 1. ОСОБА_1., паспорт серія НОМЕР_1, виданий 05.06.1997 р. МВД Держинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області; 2. Ставицький Б.О., довіреність №1163 від 16.11.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. у справі №910/28084/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р., відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (далі - ТОВ "Українська агрохімічна компанія") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (далі - ТОВ "Вассма Рітейл"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку контори б/н від 15.12.2011 р.

Оскаржувані судові акти мотивовано недоведеністю обставин, з якими приписи ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України пов'язують недійсність договору.

Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, позивач та учасник ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просили вказані рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, заявники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.10.2015 р. касаційні скарги позивача та учасника ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.11.2015 р.

До відділу документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційні скарги, в якому останній заперечував проти їх задоволення через безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених скаржниками.

В свою чергу, позивачем подано до господарського суду касаційної інстанції клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Учасником ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 подано до Вищого господарського суду України довідку щодо вартості основних засобів виробництва позивача.

В судове засідання 16.11.2015 р. з'явились представник відповідача, предствник учасника ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 та ОСОБА_1 особисто.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та третьої особи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заявили клопотання про здійснення відеозапису судового засідання.

Представник відповідача заперчив проти зазначеного клопотання, просив суд відмовити в його задоволенні.

Судова колегія Вищого господарського суду України відхилила заявлене в судовому засіданні клопотання про здійснення відеозапису судового засідання, про що господарським судом касаційної інстанції винесено відповідну ухвалу.

При цьому, на підставі клопотання позивача колегією суддів Вищого господарського суду України вирішено здійснювати фіксування судового процесу системою технічного запису судового засідання "СРС Феміда".

В судовому засіданні учасник ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи, викладені в поданих касаційних скаргах, просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. та передати справу №910/28084/14 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, заявника касаційної скарги - ОСОБА_1 та його представника, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.12.2011 р. ТОВ "Українська агрохімічна компанія" (продавець) та ТОВ "Вассма Рітейл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинку контори, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати будинок контори у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно у власність і сплатити обумовлену грошову суму.

Договір від імені продавця було підписано представником за довіреністю Зіфтіною М.Ю., а від імені покупця - директором Власенком А.І.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що нерухоме майно, яке відчужується за договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 145, реєстраційний номер 3162985, опис об'єкта: будівля цегляна, літ. А-3, загальною площею 1511,7 кв.м. Відчужуване майно розташоване на земельній ділянці площею 1,48 га, кадастровий номер 5624683300:03:000:0021.

Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №32478661 від 14.12.2011 р. та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32032104 від 05.01.2015 р. у ТОВ "Українська агрохімічна компанія" на момент укладання спірного договору були наявні відповідні речові прав на об'єкт купівлі-продажу.

Сторони договору погодили та виклали в п. 2.1 оспорюваного правочину умову про те, що продаж нерухомого майна здійснюється за 2 143 723 грн. 34 коп., податок на додану вартість в сумі 428 744 грн. 66 коп., разом це становить 2 572 468 грн. 00 коп.

Предметом спору, що розглядається в межах даної судової справи, є визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 15.12.2011 р.

Крім того, позивачем подано до місцевого господарського суду клопотання про вихід суду за межі позовних вимог та відновлення первісного стану позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, на думку позивача, договір купівлі-продажу:

- підписаний сторонами за відсутності вільного волевиявлення учасників господарського товариства;

- від імені ТОВ "Українська агрохімічна компанія" підписаний особою з порушенням обов'язків щодо представництва;

- укладений в результаті зловмисної домовленості керівників покупця та продавця;

- не був спрямований на одержання ТОВ "Українська агрохімічна компанія" прибутку, що суперечить статуту позивач та свідчить про його укладення на вкрай невигідних умовах.

За змістом п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, ч. 2-5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України тощо).

У зв'язку з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами погоджено та викладено в договорі б/н від 15.12.2011 р. його істотні умови. Крім того, спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі правочинів 15.12.2011 р. за номером 4803871.

Отже, відповідно до приписів ст. ст. 640, 657 Цивільного кодексу України спірний договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а саме: 15.12.2011 р., що вірно визначено місцевим та апеляційним господарськими судами.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Даний припис викладено в ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

В процесі судового розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення спірного правочину директором ТОВ "Українська агрохімічна компанія" був Погонишев Олег Григорович, а директором ТОВ "Вассма Рітейл" - Власенко Андрій Іванович.

При цьому, рішенням загальних зборів позивача, оформленим протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., директору товариства надано повноваження на укладання та підписання від імені товариства угод та договорів , що стосуються відчуження (продажу), передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать позивачу, а також договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03.10.2009 р. по 01.03.2012 р. включно, а також надано керівнику право на власний розсуд визначати ціну та умови таких угод і договорів. Продаж основних засобів повинен вчинятись не нижче ніж за їх балансовою вартістю.

В свою чергу, рішенням загальних зборів відповідача, оформленим протоколом №24/11-01 від 24.11.2011 р., надано директору товариства повноваження на укладання та підписання угод та договорів, що стосуються купівлі (придбання), відчуження та передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок на період з 25.11.2011 р. по 01.03.2012 р., а також надано право на власний розсуд визначати ціну та умови таких угод.

Зважаючи на наведені обставини, в господарському суді апеляційної інстанції представник позивача письмово звернувся з заявою про доповнення підстав позову, де зазначив нову підставу позову, а саме той факт, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 р. у справі №910/12493/14 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія", оформлене протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., яким надано згоду на відчуження та продаж об'єктів нерухомості, в тому числі і по спірному договору.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не прийняла зміни підстав позову, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України це має відбуватися в господарському суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.

Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з наведеним висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Як роз'яснено в п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Приписи ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Отже, з огляду на наведені роз'яснення вбачається, що апеляційним господарським судом не вірно оцінено заяву позивача б/н від 25.08.2015 р., як зміну підстав позову.

Так, позивач безпосередньо в своїй позовній заяві посилався на незаконність рішень загальних зборів, оформлених протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., як на обставину, що підтверджує факт підписання спірного договору позивачем за відсутності вільного волевиявлення учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія".

Однак, місцевий господарський суд вірно відхилив вказані твердження позивача, оскільки на момент прийняття судового рішення господарським судом першої інстанції у даній справі набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/12493/14, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та Калацького Олександра Васильовича про визнання недійсним наведеного вище рішення вищого органу управління позивача.

Проте, на момент апеляційного перегляду справи №910/28084/14 вищевказане судове рішення у справі №910/12493/14 вже було скасовано, на чому і наголошував позивач у своїй заяві б/н від 25.08.2015 р., яку апеляційний господарський суд неправомірно розцінив, як заяву про зміну підстав позову.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили всі обставини справи та не встановили чи підтверджується належними та допустимими доказами факт підписання спірного договору позивачем за відсутності вільного волевиявлення учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія".

Суд касаційної інстанцій вважає вказану обставину істотною для вирішення по суті спору у справі №910/28084/14.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було встановлено не всі обставини, які мають значення для даної справи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №910/28084/14 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" задоволити.

Касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. у справі №910/28084/14 скасувати.

Справу №910/28084/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк