Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 916/1003/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.14р.

у справі № 916/1003/14 (господарського суду Одеської області)

за позовом ТОВ "Снік Вуд Індастрі", м. Одеса

до ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів",

м. Одеса

про розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.14р. у справі № 916/1003/14 (суддя Цісельський О.В.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.14р. (головуючий Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) вказане рішення скасовано, позов задоволено, розірвано договір про відшкодування витрат на охорону № 25 від 05.04.12р., укладений між сторонами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 23.07.14р. скасувати, а рішення від 04.06.14р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 3, 6, 12, 322, 323, 326, 627, 651, 907 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 33, 36, 43 ГПК України.

Згідно розпорядження в.о. Секретаря четвертої судової палати від 15.09.14р. № 05-05/1370 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Круглікова К.С.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

05.04.12р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (Виконавець) та ТОВ "Снік Вуд Індастрі" (Замовник) укладено договір № 25 про відшкодування витрат на охорону, предметом якого є відшкодування замовником виконавцю витрат за охорону орендованого майна. Відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством (установою чи організацією), з якою виконавцем укладено договір про охорону майна останнього.

Згідно із п. 3.3, виконавець зобов'язався організувати належним чином охорону орендованого майна, своєчасно надавати замовнику рахунки на оплату послуг з охорони орендованого майна, на вимогу замовника ознайомлювати його з методикою розрахунку плати за охорону.

Відповідно п. 7.1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його припинення, узгодженого обома сторонами на умовах, визначених пунктом 7.4 договору, а саме: дія договору припиняється за ініціативою замовника тільки за згодою виконавця, а за ініціативою виконавця - з попередженням замовника (без його згоди) не менш ніж за місяць.

22.11.13р. та 14.01.14р. працівниками ТОВ "Снік Вуд Індастрі" та ТОВ "Айсал" були складені акти (а.с. 100, 101) про знаходження на території заводу за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, на якій розташовані орендовані даними товариствами об'єкти нерухомого майна, невідомих транспортних засобів, що не належать жодному із співробітників підприємств.

Листом № 5 від 15.01.14р. (а.с. 15) позивач просив відповідача прийняти заходи щодо організації належної системи охорони, надати копії платіжних доручень на адресу виконавця послуг з охорони за період з 01.01.13р. по 31.12.13р. та методику розрахунку оплати по охороні між користувачами послуг охорони; а листом від 21.01.14р. - звернувся з пропозицією про розірвання договору від 05.04.14р. з долученням проекту додаткової угоди про розірвання (а.с. 67-68), на що відповідач листом № 13 від 23.01.14р. (а.с. 69) заперечив.

18.03.14р. ТОВ "Снік Вуд Індастрі" звернулося до ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" з позовом про розірвання договору № 25 від 05.04.12р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.03.14р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.14р. у справі № 916/1003/14 в позові відмовлено повністю через недоведеність позивачем наявності всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.14р. вказане рішення скасовано, позов задоволено.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків, визначених пунктами 3.3.1, 3.3.3 договору про відшкодування витрат на охорону № 25 від 05.04.12р., як зазначено судом, вказані дії відповідача є істотним порушенням договору, порядок розірвання договору, передбачений чинним законодавством позивачем дотриманий.

Відтак, апеляційний господарський суд обгрунтовано скасував рішення господарського суду першої інстанції та на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.14р. у справі № 916/1003/14 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова