ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 5011-1/15463-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:позивачаІващенко О.В. - довіреність від 11.11.2015 рокувідповідачаБойко О.С. - довіреність від 09.11.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановувід 01.12.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-1/15463-2012 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Житлово - будіельного кооперативу "Кристал - 17" простягнення 146 287,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» про стягнення з відповідача 128 963,98 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 662,23 грн. пені, 4 590,92 грн. інфляційних втрат, 6 070,16 грн. 3% річних на підставі приписів статей 526, 549, 550, 552, 610, 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №1630307.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що фактична температура теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" невідображена в жодному з наданих позивачем документів: розрахунку ціни позову, довідках про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором №1630307 від 01.12.1999 року, табуляграмах за спірний період, копіях відомостей обліку споживання теплової енергії. Відповідач не може перевірити розрахунок позивача в частині обсягів споживання теплової енергії на потреби гарячого постачання.

У додаткових відзивах на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог позивача, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідач зазначав, що згідно висновку експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо відсутності відомостей на підставі яких можливо було б підтвердити обґрунтованість об'єму та розміру спожитої ЖБК "Кристал - 17" теплової енергії, а також документального підтвердження первісними бухгалтерськими документами середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел позивача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач не довів свій позов в частині об'єму та розміру спожитої ЖБК "Кристл - 17" теплової енергії.

18.01.2013 року ЖБК "Кристал - 17" надало до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке було задоволено ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року.

18.03.2013 року дана справа повернулась до господарського суду міста Києва з листом, в якому зазначено про неможливість проведення призначеної експертизи внаслідок відсутності обладнання та фахівців з досвідом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2013 року у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Витрати на проведення експертизи покладено на ЖБК «Кристал-17».

27.08.2013 року до господарського суду м. Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи № 3284 від 12.08.2013 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року у даній справі було призначено повторну комплексну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати на проведення експертизи покладено на ПАТ «Київенерго».

26.04.2014 року до господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1351513516/13-45 від 24.02.2014 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014 (суддяі В.І. Мельник) позов задоволено, стягнуто з ЖБК "Кристал - 17" на користь ПАТ"Київенерго" 128 963 грн. 98 коп. - основного боргу, 6662 грн. 23 коп. - пені, 6070 грн. 16 коп. - 3% річних, 4590 грн. 92 коп. - інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2925 грн. 76 коп. та вартість проведення експертизи у розмірі 5850 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно висновку комплексної експертизи Київського НДІ судових експертиз (визначено судом за зоною регіонального обслуговування) кількість спожитої теплової енергії в обсязі 2 418,38 Гкал, на суму 482 272,16 грн. кореспондується з розгорнутим розрахунком позивача.

За апеляційною скаргою ЖБК "Кристал - 17" Київський апеляційний господарський суд (судді: С.І. Буравльов, В.В. Андрієнко, В.В. Шапран) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.12.2015 р., рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2014 р. скасував частково та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 60 145,53 грн. основного боргу, 3 188,53 грн. 3% річних, 3 054,19 грн. інфляційних втрат та 4 523,27 грн. пені в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 1 301,42 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» 709,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 11 066,64 грн. витрат на проведення судових експертиз.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на висновок комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання №3241 від 24.06.2015 року зазначив, що з урахуванням фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання в загальній кількості 2148,315 Гкал розмір заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» за період з 01.12.2010 року по 01.10.2012 року перед ПАТ «Київенерго» складає 60 145,53 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію за договором № 1630307 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 р. підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача лише 60 145,53 грн.

Здійснивши перерахунок розміру пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Київенерго» про стягнення 6 662,23 грн. пені підлягають задоволенню тільки в частині стягнення з відповідача 4 523,27 грн., оскільки розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також апеляційний господарський суд зазначав, що у зв'язку з частковим задоволенням суми основного боргу, перерахунку підлягають також 3% річних та інфляційні втрати.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Київенерго» про стягнення 4 590,92 грн. інфляційних втрат, 6 070,16 грн 3% річних підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 3 188,53 грн 3% річних та 3 054,19 грн інфляційних втрат.

ПАТ "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року, а рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що в порушення пунктів 7, 8, 9 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не вірно врахував розмір заборгованості за теплову енергію на потреби опалення, що вказаний у висновку експерта та неправомірно зменшив суму нарахувань за спожиту теплову енергію на потреби опалення на суму аж 538 000, 00 грн.

Скаржник зазначає, що висновок експерта, покладений в основу постанови, і сама оскаржувана постанова складені та прийняті з порушенням норм матеріального права, а сема статей 3, 12, 13 Закону України "Про експертизу".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги посилаючись, зокрема, на те, що документами ПАТ "Київенерго", які наявні в матеріалах справи, середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації", з урахуванням якої він повинен визначати кількість теплової енергії розрахунковим способом у відповідності до п. 3.2 додатку №4 до договору №1630307 від 01.12.1999 року, документально не підтверджується. Таким чином, на думку скаржника, два висновки судових експертиз спростовують безпідставні твердження позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 01.12.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація), та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-17» (абонент) було укладено договір № 1630307 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

За приписами пункту 1.1 вказаного договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Як передбачено пунктом 2.3 договору, абонент зобов'язується, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору сторони передбачили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Крім того, між сторонами було укладено додаток № 4 до договору № 1630307 від 01.12.1999 року, відповідно до умов якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період.

Згідно з пунктом 3.2 додатку № 4 до договору абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач за період з 01.12.2010 року по 01.10.2012 р. надав відповідачу теплової енергії на суму 1 094 023,55 грн., проте відповідач сплатив лише 965 059,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ «Київенерго» про стягнення з ЖБК «Кристал-17» 128 963,98 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 662,23 грн. пені, 4 590,92 грн. інфляційних втрат, 6 070,16 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №1630307.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено частино 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський суд під час розгляду даної справи, дійшов висновку про необхідність призначення в даній справі комплексної судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судової комплексної експертизи серед технічних питань було поставлено питання, зокрема, який розмір заборгованості у Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. за договором № 1630307 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 р.

03.08.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 3241 від 24.06.2015 р. по справі № 5011-1/15463-2012.

У вказаному висновку експертом зазначено, що документи щодо середньомісячної фактичної температури теплоносія в матеріалах справи відсутні.

Розрахунки проводились з використанням отриманих середньодобових навантажень будівлі в різні періоди року, що були отримані нормативним методом та кількістю діб роботи системи опалення в розрахункові періоди згідно довідок ПАТ "Київенрго" про нарахування за теплову енергію.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що вихідними даними для встановлення вартості теплової енергії, спожитої ЖБК «Кристал-17» по проспекту Маяковського, 16-А у розмірі 1066,595 Гкал та по проспекту Маяковського, 16/12 - 1081,725 Гкал за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. є обсяг спожитої теплової енергії на потреби системи гарячого водопостачання, який розрахований на підставі проведеного дослідження фахівцем в галузі теплопостачання та встановлених тарифів на споживання.

На підставі постанови НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1729 встановлений тариф на гаряче водопостачання та опалення в розмірі 169,38 грн.

Таким чином, загальна вартість теплової енергії на гаряче теплопостачання, спожитої ЖБК «Кристал-17» за період з грудня 2010 року по вересень 2012 року по проспекту Маяковського, 16-А складає 212 189,10 грн з ПДВ та по проспекту Маяковського, 16/12 складає 215 199,00 грн.

Крім того, вартість теплової енергії на потреби опалення, спожитої ЖБК «Кристал-17» за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. по вищевказаних будинках складає 59 817,00 грн з ПДВ.

Загальна вартість теплової енергії на потреби опалення та гаряче водопостачання, спожитої ЖБК «Кристал-17» за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. складає 1 025 205,10 грн.

За період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. ЖБК «Кристал-17» було сплачено ПАТ «Київенерго» 965 059,57 грн.

Отже, з урахуванням фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання в загальній кількості 2148,315 Гкал розмір заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-17» за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2012 р. перед ПАТ «Київенерго» складає 60 145,53 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції поклавши в основу судового рішення висновок судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання №3241 від 24.06.2015 року щодо фактично спожитої енергії на потреби гарячого водопостачання, дійшов висновку про виникнення у відповідача у спірний період обов'язку зі сплати спірних послуг у сумі саме 60 145,53 грн.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що враховуючи часткове задоволенням суми основного боргу, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат вірно дійшов висновку про їх часткове стягнення а саме: про стягнення з відповідача пені у сумі 4 523,27 грн., інфляційних втрат у сумі 3054,19 грн. та 3% річних у сумі 3188,53 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р. у справі № 5011-1/15463-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач