ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року Справа № 918/1064/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Іванової Л.Б.

за участю представників:

позивача - Ярового Я.В., Шевчук І.А.,

відповідача - Політила О.В., Крикуненка С.В., Жучені Ю.Ю., Гішка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016

у справі № 918/1064/15 господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлина"

про розірвання договору з дилером

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (далі - ТОВ "Сканія Україна") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлина" (далі - ТОВ "Журавлина) про розірвання договору з дилером від 23.06.2005.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 (суддя Глушков М.С.) позов задоволено. Розірвано з моменту набрання судовим рішенням законної сили договір з дилером від 23.06.2005, укладений ТОВ "Сканія Україна" та ТОВ "Журавлина".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мамченко Ю.А. - головуючий, судді Саврій В.А., Дужич С.П.) вказане рішення господарського суду від 17.11.2015 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 08.02.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 17.11.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 43 ГПК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України. Так, скаржник зазначає про те, що господарський суд апеляційної інстанції ніяким чином не обґрунтував чому договір не підлягає припиненню з підстав використання позивачем свого безумовного права на припинення договору, передбаченого в п. 13.1 договору. Крім того, на думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не порушено істотні умови договору.

У поясненнях на касаційну скаргу, в тому числі додаткових, відповідач просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, відповідач зазначив про те, що ним в межах передбаченого ст. 188 ГК України двадцятиденного строку направлено листа від 14.05.2012 № 05-12/114, який ТОВ "Сканія Україна" отримало 17.05.2012. Цим листом відповідач направив позивачу проект додаткової угоди від 14.05.2012 до договору з дилером від 23.06.2005, в якій запропонував інші умови припинення договору з дилером. Згідно з ч. 1 ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. З врахуванням наведених норм, 17.05.2012 позивач отримав відмову відповідача від пропозиції укласти додаткову угоду від 23.04.2012 до договору з дилером від 23.06.2005. Отже, право на звернення до господарського суду з вимогою про розірвання договору з дилером виникло у позивача після отримання зазначеної відмови відповідача від укладення додаткової угоди від 23.04.2012 до договору з дилером від 23.06.2005, тобто після 17.05.2012. З врахуванням змісту ст. 257 ЦК України, реалізувати таке право позивач міг протягом трьох років, тобто до 17.05.2015. Крім того, на думку відповідача, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачем істотних умов договору. Так, враховуючи предмет укладеного сторонами договору, перелічені позивачем пункти, які начебто порушені відповідачем, не належать до істотних умов договору.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 23.06.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканія Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Журавлина" (дилер) було укладено договір з дилером (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого дилер бере на себе зобов'язання здійснювати придбання продукції тільки у Сканії або у її уповноважених представників, крім випадків , коли жоден з них не виробляє або не поставляє продукцію необхідну замовнику, або продукція Scania CVAB є вживаною;

- відповідно до п. 3.1 статті 3 договору дилер зобов'язаний, прямо або опосередковано, не виробляти та не розповсюджувати товари, які можуть конкурувати із продукцією;

- п. 5.1 статті 5 договору передбачено, що дилер погоджується вживати всіх розумних заходів для того, щоб зробити продукцію відомою настільки, наскільки це можливо шляхом реклами у ЗМІ та на вітринах, а також участі у виставках та інших форм просування продукції на ринку;

- згідно з пунктами 7.1, 7.2 статті 7 договору дилер у відповідності до вимог Сканії зобов'язується забезпечувати висококласну систему організації продажу. Дилер, для виконання обумовлених цим договором робіт, наймає необхідну кількість кваліфікованих та спеціально навчених для роботи з продукцією спеціалістів. Персонал дилера у випадку необхідності повинен проходити як базове, так і наступне навчання з продажу продукції. Таке навчання організовує Сканія, при цьому періодичність та порядок оплати витрат на навчання визначається за домовленістю сторін;

- відповідно до п. 8.4 ст. 8 договору дилер зобов'язаний інформувати Сканію про встановлені ним ціни на продукцію при укладанні відповідних угод із замовниками. У випадку якщо Сканія знайде, що ціни роздрібного продажу занадто високі та ризиковані для подальших продажів продукції, дилер повинен буде змінити ціни і привести їх у відповідність до побажань Сканії;

- п. 10.1 статті 10 договору дилер забезпечує представникам Сканії вільний доступ у приміщення всіх майстерень, складів та інші приміщення, які використовуються з метою виконання цього договору. На офіційний письмовий запит Сканії дилер повинен надати звіт щодо робіт, які проводяться, та щодо стану продажу;

- відповідно до пункту 13.1 статті 13 договір може бути припинено за письмовою заявою будь-якої з сторін шляхом укладання угоди про припинення договору, за умови направлення не менш як за шість місяців відповідного повідомлення (листом з оголошеною цінністю та повідомленням про вручення) на адресу іншої сторони;

- згідно з пунктом 15.1 статті 15 договору сторони погодили, що суперечки та конфлікти за цим договором, а саме але не виключено, з питань його тлумачення, порушення будь-яких його положень, припинення або недійсності, які не вдалось врегулювати шляхом переговорів, передаються на розгляд у встановленому чинним законодавством порядку до господарського суду;

- пунктом 16.4 статті 16 договору передбачено, що всі повідомлення, передбачені цим договором, здійснюються письмово та відправляються кур'єрською поштою або листом з оголошеною цінністю з отриманням повідомлення про вручення. Адреси і номери телефаксів, вказані в договорі, можуть бути змінені будь-якою з сторін з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони за 15 днів до такої зміни;

- зазначений договір підписаний сторонами і скріплений відбитками печаток сторін.

- сторонами не досягнуто згоди щодо підстав та умов припинення дії договору. При цьому, причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення ними умов пункту 13.1 статті 13 договору, оскільки відповідач вважає, що зазначений пункт договору не дає позивачу права в односторонньому порядку розірвати зазначену угоду;

- у зв'язку з недосягненням згоди щодо умов припинення дії договору ТОВ Фірма "Журавлина" звернулося до господарського суду з позовом про тлумачення умов договору з дилером від 23.06.2005.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у справі № 918/1137/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 здійснено наступне тлумачення договору з дилером від 23.06.2005:

- для припинення договору на підставі п. 13.1 статті 13 договору з дилером від 23.06.2005 є не тільки сам факт направлення заінтересованою стороною не менше як за шість місяців відповідного повідомлення (листом з оголошеною цінністю та повідомленням про вручення) на адресу іншої сторони, а й укладання відповідної угоди про припинення договору з дилером від 23.06.2005;

- у разі недосягнення згоди між сторонами щодо укладання відповідної угоди про припинення договору з дилером від 23.06.2005 спір з припинення договору підлягає передачі на розгляд у встановленому чинним законодавством порядку до господарського суду з врахуванням встановленої законом підсудності справ, якщо такий спір з припинення договору з дилером від 23.06.2005 на підставі його пункту 13.1. статті 13 сторонам не вдалось врегулювати шляхом переговорів.

Звернувшись із позовом у даній справі позивач заявив вимогу про розірвання договору з дилером з двох підстав, а саме посилаючись на безумовне право на розірвання договору, яке закріплене у п. 13.1 ст. 13 договору з дилером, а також, стверджуючи про наявність істотного порушення договору з боку відповідача, що є самостійною підставою для розірвання договору згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України. Зокрема істотним порушенням умов договору позивач зазначив порушення відповідачем умов п. 3.1 (конкуруюча продукція), п. 5.1 (рекламування продукції), п. 7.1 (забезпечення висококласної системи продажу), п. 7.2 (забезпечення кваліфікованими спеціалістами), п. 8.4 (інформування про становлення ціни), п. 10.1 (звіт щодо робіт та стану продажу), п. 16.4 (направлення та отримання кореспонденції).

Відповідач заперечував як щодо порушення ним істотних умов договору, так і щодо права позивача в односторонньому порядку без досягнення згоди щодо укладання угоди про припинення договору з дилером розривати договір на підставі п. 13.1 статті 13 договору. Крім того, позивачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності у частині вимоги про розірвання спірного договору на підставі п. 13.1 договору.

Господарський суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач порушує свої зобов'язання та не виконує пункти 3.1, 5.1, 7.1, 7.2, 8.4, 10.1, 16.4 договору, що в цілому є порушенням істотних умов спірної угоди, а відтак позовні вимоги ТОВ "Сканія Україна" є обґрунтованими і підтвердженими належними доказами.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку щодо заявлених у цій частині вимог, зокрема, зазначив про те, що відповідачем не порушено умови укладеного сторонами договору, а частину умов договору відповідач не міг виконувати внаслідок дій самого позивача. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції зазначено про те, що перелічені позивачем умови договору не відносяться до істотних, оскільки позивачем не доведено факт позбавлення його відповідачем того, на що він розраховував при укладанні даного договору.

Вищий господарський суд України погоджується з постановою Рівненського апеляційного господарського суду в частині вирішення позовних вимог, які заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про розірвання договору з дилером у зв'язку з істотним порушенням умов договору апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-75цс13, згідно з якою у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Підлягає встановленню не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установленню чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При цьому, апеляційним господарським судом під час розгляду справи в апеляційному провадженні досліджено посилання відповідача на порушення відповідачем умов п. 3.1 (конкуруюча продукція), п. 5.1 (рекламування продукції), п. 7.1 (забезпечення висококласної системи продажу), п. 7.2 (забезпечення кваліфікованими спеціалістами), п. 8.4 (інформування про становлення ціни), п. 10.1 (звіт щодо робіт та стану продажу), п. 16.4 (направлення та отримання кореспонденції) і встановлено, що:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання відповідачем при наданні послуг з ремонту автомобілів марки Scania запасних частин не цієї марки. Щодо надання послуг з ремонту автомобілів інших марок про це було відомо позивачу, про що вказано в листі Scania від 20.04.2000. У листі вказано, що Scania не буде заважати дилерам налагоджувати взаємовигідне співробітництво з постачальниками та виробниками запасних частин до вантажівок не Scania з метою залучення цих вантажівок на сервісні станції Scania. Надання послуг з ремонту автомобілів інших марок не заперечувалось позивачем, не складає конкуренції з продажу запасних частин для автомобілів марки Scania, і відповідач, придбаваючи у дилерів Scania запасні частини цієї марки та обслуговуючи автомобілі вказаної марки, враховуючи умови п. 1 договору, не позбавлений права надавати послуги з ремонту автомобілів інших марок використовуючи запасні частини марки не Scania, що залучить додаткові кошти для розвитку майстерні (п. 3.1. договору);

- відповідачем проводяться заходи щодо рекламування продукції Scania у ЗМІ, зокрема дилер здійснював та здійснює рекламу продукції та послуг Scania шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами), опис яких міститься у додатку до договору оперативного лізингу обладнання № 09/09 укладеного сторонами 02.04.2009. Також рекламою продукції є логотипи Scania на вітринах відповідного дилерського центру та інформація про Scania в поліграфічних виданнях каталозі "Мережа Scania в Україні", журналі "Сканія". Крім того, відповідачем розміщено рекламу Scania на кожній сторінці щорічних телефонних довідників "Золоті сторінки України", публікації статей у виданнях "Автопрофі", "Перевізник UA", "ОГО", відповідачем розміщувались спеціальні конструкції зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення, докази наведеного наявні в матеріалах справи. З наявного в матеріалах справи листа ТОВ "Журавлина" вбачається, що в нього працює 24 спеціалісти, які мають кваліфікацію для роботи з продукцією Scania. Також відповідач як на доказ високо кваліфікованості своїх працівників зазначив, що ними постійно займалися призові місця в організованих Сканія змаганнях кращих механіків. Водночас, ненадання відомостей по штатному розпису працівників із зазначенням відповідних прізвищ, відповідач обґрунтовує комерційною таємницею та конфіденційною інформацією. На виконання вимог ухвали господарського суду Рівненської області відповідачем було долучено до матеріалів справи штатний розпис станом на 01.01.2015, з якого вбачається що в останнього працює 24 особи на посаді механік СТО, також надані сертифікати видані Сканія з зазначенням імені та прізвища (п. 5.1., п. 7.1. договору, п. 7.2. договору);

- 16.02.2006 ЗАТ "Антарис" (виконавець) та ТОВ "Журавлина" (замовник) укладено договір на продаж та розробку програмного забезпечення № 1-2. Відповідно до п. 1.1 договору виконавець передав, а замовник набув право власності на один екземпляр КІСУП "МІФ" в базовій конфігурації. Згідно вказаного пункту договору функціонально система була представлена як "Робочий стіл", "Забудовник системи", "Забудовник форм", "Забудовник запитів", "Забудовник сценаріїв". "Робочий стіл" передбачений для інтерактивної взаємодії користувача із системою, інші компоненти для доопрацювання та налагодження системи. Договір діяв з 16.02.2006 по 30.06.2006. Згідно з додатком № 4 до договору з дилером від 23.06.2005 "Угода про надання послуг № SE-0811SA від 01.07.2011 ", який укладено позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником), виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з адміністрування проведення сервісного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів та автобусів Сканія, з організації та автоматизації управління бізнес-процесами замовника, перевірки персоналу замовника на відповідність рівня кваліфікації, тестування персоналу та клієнтів, послуг з вдосконалення внутрішніх бізнес процесів замовника, послуг по наданню технічної інформації для сервісних станцій, діагностичного обладнання, каталогів запасних частин, а також послуг по адмініструванню програм і програмних продуктів, що використовуються дилерами і які надаються авторизованим дилерам виробником Сканія, послуги по адмініструванню та обслуговуванню дилерської програми, послуги з підготовки документів для сертифікації автомобілів Сканія. Сторонами спірного договору не було розроблено окремої форми для надання інформації позивачу щодо встановлених цін на продукцію Scania при укладанні відповідних угод із замовниками. З пояснень сторін по справі вбачається, що будь-яку інформацію щодо діяльності відповідача позивач міг отримати з КІСУП "МІФ", яка була ним відключена в 2012 році. З часу укладання договору з дилером і до липня 2015 року позивач не звертався до відповідача з вимогами надати вказану інформацію, також не намагався підключити відповідача до програми в подальшому після відключення. У спростування вказаних обставин позивачем не було подано суду будь-яких доказів. З висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.08.2015 № 3024, поданого відповідачем на заперечення вимог позивача, вбачається, що при дослідженні програми МІФ виявлено, що з 28.09.2012 ТОВ "Журавлина" не мала технічної можливості отримувати від ТОВ "Сканія Україна" баз даних, як це відбувалось до 28.09.2012, станом на 07.08.2015 доступ до засобів передачі даних за допомогою КІСУП "МІФ" неможливий тому, що доступ до RTF серверу, який належить ТОВ "Сканія Україна", захищений на логін і пароль адміністратором ТОВ "Сканія Україна". Факт адміністрування системи ТОВ "Сканія Україна", яка установлена на ТОВ "Журавлина", відсутній у періоди з 28.09.2012 по 07.08.2015, передачі даних не було. Отже, позивачем було обмежено відповідача у доступі до КІСУП "МІФ" з вересня 2012 року, протягом дії договору позивач не надсилав до відповідача запитів з метою отримання звітів за умовами пунктів 8.4., 10.1., оскільки отримував всю необхідну інформацію з програми МІФ до відключення товариства від неї. Позивачем було надано суду лист ФОП ОСОБА_8 від 05.10.2015 щодо відключення відповідача від КІСУП "МІФ", з якого вбачається, що оскільки відповідач втручався в систему, що періодично призводило до збоїв в її функціонуванні, його було відключено від неї. Вказаного листа отримано адвокатом Яровим Я.В. на його адвокатський запит щодо надання інформації про програмний продукт МІФ від 11.09.2015. З листа вбачається, що договір на обслуговування програми ТОВ "Сканія Україна" укладено з виконавцем ФОП ОСОБА_8, однак доказів того, що останній є розробником та адміністрував програму до листа суду не подано. Тому, вказаний доказ не підтверджує вчинення відповідачем у даній справі дій, які стали підставою для відключення товариства від системи. До того ж, апеляційний суд враховує, що з моменту відключення - вересень 2012 року і по липень 2015 року позивач не пред'являв до відповідача претензій щодо ненадання інформації, право на отримання якої має позивач за умовами договору (п. 8.4., п. 10.1 договору);

- сторони не визначили умови про направлення один одному інформації. Відповідно до п. 16.4 договору з дилером всі повідомлення за договором здійснюються письмово та відправляються кур'єрською поштою або листом з оголошеною цінністю з отриманням повідомлення про вручення. Висновок позивача про ухилення ТОВ "Журавлина" від отримання кореспонденції від ТОВ "Сканія Україна" відхилено господарським судом апеляційної інстанції з огляду на те, що всі реєстровані поштові відправлення, на які посилається позивач, та які були направлені позивачем в адресу відповідача, були останнім отримані відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені Постановою КМ України від 05.03.2009 № 270. При цьому, передбачений п. 16.4 договору порядок надсилання письмових повідомлень не може регулювати порядок надання інформації, оскільки з аналізу положень договору вбачається, що поняття "інформація" та "повідомлення" не є тотожними та значаться в різних пунктах договору (п. 16.4. договору).

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції правомірно враховано обставини, які встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 5011-76/15116-2012 за позовом ТОВ "Журавлина" до ТОВ "Сканія Україна" про спростування недостовірної інформації, розміщеної ТОВ "Сканія Україна" в Інтернеті, в якій вказано про закінчення з 01.10.2012 строку дії дилерського договору та завершення співробітництва ТОВ "Сканія Україна" та ТОВ "Журавлина", а саме недостовірності вказаної інформації та стосовно того, що ТОВ "Сканія Україна" до моменту відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку рішення суду у справі № 5011-76/15116-2012 не виконало, тобто позивач перешкоджав ТОВ "Журавлина" виконанню договору з дилером від 23.06.2005.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність доказів втрати позивачем того, на що він розраховував при укладанні договору, істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи угоду, і тим, що в дійсності він зміг отримати; обґрунтування розміру збитків, який не дозволив позивачу отримати те, на що він розраховував укладаючи угоду, є таким, що узгоджується з встановленими обставинами справи.

На підставі наведених вище обставин апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність порушення відповідачем істотних умов договору з дилером та невиконання останнім своїх обов'язків за договором належним чином у зв'язку з чим правомірно відмовив у розірванні договору з дилером від 23.06.2005 на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Разом з тим, висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог, заявлених позивачем на підставі п. 13.1 ст. 13 договору з дилером, Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на таке:

Як вбачається зі змісту судових рішень обох судових інстанцій господарські суди розглянувши справу не дослідили обставини на підставі яких можна дійти висновку про наявність або відсутність підстав для розірвання договору згідно з п. 13.1 ст. 13 договору з дилером.

Зокрема, вирішуючи спір щодо розірвання спірного договору у односторонньому порядку за ініціативи позивача господарським судам необхідно було з'ясувати зміст вказаного вище пункту договору з урахуванням обставини справи щодо його тлумачення, а також встановити дії, які вчинялися сторонами на його виконання та надати цим діям належну правову оцінку.

Так, згідно з ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- листом від 26.03.2012 № 20120326-1 ТОВ "Сканія Україна" повідомило відповідача про своє бажання в односторонньому порядку припинити дію договору з дилером з 01.10.2012;

- ТОВ Фірма "Журавлина" надало відповідь, в якій зазначило, що в порушення п. 13.1 ст. 13 договору, позивачем не направлено відповідачу проект відповідної угоди про припинення договору, що унеможливлює вивчення останнім запропонованих умов припинення договору;

- листом від 23.04.2012 № 20120423-1 позивачем було надіслано відповідачу проект додаткової угоди про припинення дії договору (в матеріалах справи відсутні проект додаткової угоди про припинення дії договору);

- у відповідь на лист від 23.04.2012 № 20120423-1 ТОВ Фірма "Журавлина" повідомило позивача про можливість підписання додаткової угоди лише за умови пропорційного розподілу між сторонами договору витрат ТОВ Фірма "Журавлина" на виконання договору з дилером від 23.06.2005, а саме за умови сплати Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на користь відповідача 12 750 000,00 грн. або (альтернативна пропозиція) за умови придбання позивачем у відповідача автотранспортного комплексу (цілісний майновий комплекс), збудований ТОВ фірма "Журавлина" на вимогу ст. 4 договору з дилером від 23.06.2005.

Будь-якої відповіді від позивача на вказану пропозицію відповідача матеріали справи не містять.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 646 ЦК відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано умовах є відмовою від одержання пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції містить доповнення умов, що визначені у оферті, їх зміну чи обмеження їх дії, або коли у відповіді висловлене бажання, пропозиція щодо такого доповнення, зміни чи обмеження запропонованих умов, акцепт не можна вважати повним та безумовним.

Отже, в даному випадку господарським слід було встановити чи містить лист відповідача від 23.04.2012 № 20120423-1 всі необхідні реквізити, що свідчать про відмову від одержання пропозиції розірвання спірного договору, а також про надання водночас нової пропозиції особі, яка зробила попередню пропозицію.

Водночас, господарському суду належало з'ясувати чи обґрунтовані позовні вимоги про розірвання договору на підставі п. 13.1 договору недосягненням домовленості між сторонами спірного договору щодо умов розірвання договору у порядку досудового врегулювання спору, яке відбулося шляхом обміну наведеними вище листами у березні-травні 2012 року, або позивач звернувся до суду з такою вимогою без дотримання досудового порядку врегулювання спору, виходячи з обставин, які склалися на момент звернення до суду у вересні 2015 року. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявним у справі:

- листу ТОВ "Сканія Україна" від 27.04.2015 № 27042015-1S, який адресований відповідачу, згідно зі змістом якого позивач запропонував відповідачу продовжити співпрацю за договором з дилером від 23.06.2005, а також позивач просив відповідача на виконання умов договору здійснити відповідні дії;

- листу відповідача від 23.06.2015 № 06-15/64 у відповідь на вказаний лист позивача;

- листу ТОВ "Сканія Україна" адресованому відповідачу від 15.07.2015 № 20151507-1С.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на такому:

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, дана норма пов'язує початок перебігу позовної давності з конкретною датою (днем).

Господарський суд апеляційної інстанції не досліджував питання щодо застосування до спірних правовідносин у частини вимоги про розірвання договору на підставі п. 13.1 договору позовної давності, оскільки дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

В свою чергу господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, зокрема за вимогою про розірвання договору на підставі п. 13.1 ст. 13 договору з дилером від 23.06.2005, оскільки виходив з того, що листом від 23.04.2012 № 20120423-1 позивач повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п. 13.1 , а відтак враховуючи наведені вище умови вказаного пункту договору строк позовної давності починає перебіг саме з дня, коли сплинув шестимісячний строк від дати отримання позивачем вказаного листа, тобто позивач довідався про порушення свого інтересу 27.09.2012.

Вищий господарський суд України вважає, такий висновок господарського суду першої інстанції передчасним, оскільки він зроблений без дослідження всіх обставин справи, а саме місцевим господарським судом не надано оцінки наявним у справі листам сторін щодо розірвання договору та не встановлено, коли позивач дізнався про відмову відповідача від укладання угоди про розірвання договору у безумовному порядку, що був запропонований позивачем. Встановлення пов'язаних з цим обставин має значення як для з'ясування дійсних правовідносин сторін за спірним договором, так і для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правил про позовну давність.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Вказаним вимогам ГПК України оскаржені рішення господарських судів у частині розгляду позовних вимог про розірвання договору з дилером від 23.06.2005 на підставі п. 13.1 ст. 13 договору не відповідають, оскільки господарські суди попередніх інстанцій розглядаючи дані вимоги не дослідили в повному обсязі всі обставини справи, які мають значення для вирішення даного спору.

Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди в частині розгляду вказаних позовних вимог припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа у частині розгляду позовних вимог про розірвання договору з дилером від 23.06.2005 на підставі п. 13.1 ст. 13 договору, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 та рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 у справі № 918/1064/15 у частині розгляду позовних вимог про розірвання договору з дилером від 23.06.2005 на підставі п. 13.1 договору скасувати.

Справу у цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Н. Губенко Л. Іванова