ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Справа № 922/3361/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017у справі№922/3361/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 142 619,90 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Ярова Л.І. (дов. від 12.06.2017),

відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулось з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 118 121,53 грн. основного боргу, 4 062,39 грн. пені та 20 435,98 грн. - 20% штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №123 від 02.01.2016 в частині погашення заборгованості за отриманий товар на спірну суму боргу. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2016, ухваленим суддею Макаренко О.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 118 121,53 грн. основного боргу, 4 062,38 грн. пені та 20 435,98 грн. штрафу. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий товар на спірну суму боргу відповідно до договору поставки. Відмова у решті позову вмотивована судом неправильним розрахунком цих вимог. При цьому суд керувався приписами статей 525, 530, 549, 610, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пуль О.А. - головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В., постановою від 02.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності обставин підписання накладних на спірну суму товару особисто відповідачем. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також інші документи бухгалтерського обліку та податкової звітності підтверджують факт отримання відповідачем товару на спірну суму боргу. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 201 Податкового кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2017 №08.03-04/2192, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/3361/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 у справі №922/3361/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Томаш" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір поставки №123, відповідно до умов пункту 1 якого позивач зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність відповідача лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, які мають придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (згідно переліку, затвердженого Наказом МОЗ України), а відповідач зобов'язався приймати товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Згідно з пунктом 2.2. договору поставка товару може здійснюватися шляхом доставки за адресою, яку вказано відповідачем (на умовах DDP, згідно Правил ІНКОТЕРМС 2010), або на умовах самовивозу. За умовами пункту 2.3. договору формування асортименту і об'єму поставки здійснюється на підставі усного, письмового або в електронному виді замовлення відповідача. Позивач зобов'язаний розглянути замовлення і повідомити відповідача про прийняття замовлення, обсяг його виконання, термінах, цінах. Замовлення відповідач зберігається у позивача на протязі 3-х днів з моменту приймання товару. Згідно з пунктом 2.4. договору передача товару від позивача відповідачу здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою відповідача згідно з довіреністю на приймання та підписання накладних при прийманні товару. Даний договір набирає чинності моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 7.3. договору). Як установлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 119 946,04 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними. Установлено судами і те, що оплату за поставлений товар відповідач не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 118 121,53 грн. основного боргу, 4 062,39 грн. пені та 20 435,98 грн. - 20% штрафу. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до частини 2 статті 693 цього Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, місцевий господарський суд установив факт поставки відповідачу товару на виконання умов укладеного договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними на спірну суму боргу. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судом установлено, що умовами спірного договору (пункт 6.2.) сторони узгодили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати вартості товару у встановлений термін; за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, покупець сплачує постачальнику 20% від загальної вартості несплаченого товару. За таких обставин, установивши факт невиконання відповідачем зобов'язань з повної оплати отриманого товару у визначений договором строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу, штрафу та пені (з урахуванням здійсненого судом першої інстанції її перерахунку). Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому посилаючись на обставини підтвердження представником позивача у судовому засідання 02.03.2017 того, що товар на спірну суму приймали працівники аптеки №7 у м. Харкові, станція Левада, яка визначена відповідачем адресою доставки товару, суд апеляційної інстанції фактично визнав отримання цього товару відповідачем. Окрім цього, як установлено судом першої інстанції, відповідач не заперечував проти дійсності підпису та відбитку штампу на аналогічних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за попередній (не спірний) період з 01.06.2016 по 01.07.2016, отримавши товар та сплативши за нього. За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №922/3361/16 Господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" 2 567,16 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: С. Бакуліна

О. Сибіга