ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 921/892/15-г/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Іванової Л.Б., Татькова В.І.,

за участю представника позивача - Мельника В.В. дов. № 14-93 від 18 квітня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі Господарського суду Тернопільської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (далі - відповідач) з позовом про стягнення основного боргу у сумі 2978442 гривні 57 коп., втрат коштів від інфляції у сумі 2288715 гривень 31 коп., 7 % штрафу у розмірі 252059 гривень 11 коп., 262332 гривень 40 коп. - 3 % річних та 266112 гривень 01 коп. пені.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 5/1-2012-ТКЕ(Б) від 31 липня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково.

З ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 2978442 гривні 57 коп. боргу, 2284311 гривень 67 коп. втрат коштів від інфляції, 262314 гривень 87 коп. - 3 % річних, 133023 гривень 50 коп. пені.

У решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 133056 гривень 01 коп. та 7 % штрафу у розмірі 252059 гривень 11 коп., прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що, у порушення вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судом не надано належної правової оцінки щодо скрутного матеріального становища позивача у справі.

Зазначає, що позивача позбавлено можливості отримати неустойку у розмірі, визначеному договором, що не відповідає ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України.

Вказує, що, відмовляючи у задоволенні заявленої до стягнення суми 7 % штрафу, суди не визнали недійсним частину п. 7.2 договору, а отже, договір має юридичну силу і його умови мають застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 липня 2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (покупець) укладено договір № 5/1-2012-ТКЕ(Б) купівлі-продажу природного газу, згідно умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (надалі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, за яким, у відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організації та інших споживачів).

За п. 3.6 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу та є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.7 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до повного здійснення.

Відповідно до вимог ст. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору № 5/1-2012-ТКЕ(Б) від 31 липня 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом серпня-грудня 2012 року поставило ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" природний газ в обсязі 1119,52 тис. куб.м. на загальну суму 3600844 гривень 57 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2012 року на суму 1460701 гривень 26 коп., від 26 листопада 2012 року на суму 536540 гривень 14 коп., від 25 грудня 2012 року на суму 536540 гривень 14 коп., від 30 вересня 2012 року на суму 2058933 гривень 83 коп., від 27 листопада 2012 року на суму 40149 гривень 98 коп., від 25 грудня 2012 року на суму 8804 гривень 78 коп., від 30 листопада 2012 року на суму 32701 гривень 07 коп., від 31 грудня 2012 року на суму 39703 гривень 63 коп.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільмісьгаз" взяті на себе зобов'язання за договором з оплати вартості отриманого природного газу виконало не у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на час звернення з даним позовом, 30 серпня 2015 року, у останнього виник борг перед позивачем у розмірі 2978442 гривень 57 коп.

Встановлено, що відповідач будь-яких доказів на підтвердження повної оплати отриманого протягом серпня 2012 року - грудня 2012 року природного газу судам не надав, проти наявності боргу не заперечує, а тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність у відповідача зобов'язання сплатити позивачу основний борг у сумі 2978442 гривні 57 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого газу, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2284311 гривень 67 коп. втрат коштів від інфляції та 26231 гривні 87 коп. - 3 % річних як таких, що розраховані арифметично вірно та у відповідності до вимог закону.

Судами відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 4403 гривень 64 коп. - втрат коштів від інфляції та 17 гривень 53 коп. - 3 % річних, що нараховані безпідставно.

За умовами п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а за п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов, передбачених п. п. 6.1, 6.2 цього договору, з нього стягується (крім суми заборгованості) пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що, як встановлено судами, відповідачем порушено строк виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором природного газу, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 266047 гривень 01 коп., що розрахована арифметично вірно, у відповідності до вимог закону та умов договору.

Судами відмовлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні вимог в частині стягнення 65 гривень 00 коп. пені, нарахованої безпідставно, у дні здійснення відповідачем оплати за отриманий природний газ.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, скориставшись правом, наданим наведеними нормами, задовольнив клопотання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільтрансгаз" та зменшив розмір належної до стягнення суми пені на 50 % до 133023 гривень 50 коп.

При цьому судами прийнято до уваги те, що отриманий природний газ був використаний виключно для реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, що використовується для потреб бюджетних установ, організацій та інших споживачів, які в свою чергу не в повному обсязі розрахувалися з товариством та проводили розрахунки з порушенням строків, передбачених відповідними договорами; розрахунки з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спірним договором здійснювалися у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 247 від 26 березня 2008 року "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий газ", якою передбачено порядок проведення розрахунків за природний газ, що здійснюється згідно алгоритму розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від усіх категорій споживачів, та нормативу перерахування коштів, затверджених НКРЕКП України, установи уповноваженого банку щоденно здійснюють перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування на поточні рахунки підприємств, які здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам; єдиним видом доходу відповідача є транспортування природного газу.

Крім того, суд врахував, що згідно звіту відповідача про фінансові результати за І півріччя 2015 року збиток товариства за звітний період становить 19759 тис.гривень, а згідно довідки про стан боргу споживачів за використаний природний газ перед відповідачем станом на 1 липня 2015 року, борг становить 85256 тис.гривень, в т.ч. населення - 70161 тис.гривень; бюджетні установи - 6370 тис.гривень; комунально-побутові та промислові підприємства - 8725 тис.гривень.

Також суд врахував, що примусове стягнення штрафних санкцій (пені) спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" грошових коштів, що позбавить можливості здійснення робіт з підтримки газорозподільної мережі у працездатному стані.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача про необгрунтоване зменшення розміру присудженої до стягнення пені з посиланням на неврахування судами обставини щодо правового становища позивача та його скрутного матеріального стану з огляду на те, що, як встановлено судами, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних доводів щодо фінансового стану останнього, наявності особливих обставин щодо діяльності позивача, його фінансових планів, наявності негативних наслідків спричинених позивачу саме від прострочення виконання зобов'язань відповідачем, про порушення інших інтересів ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує право суду зменшити розміру заявленої до стягнення пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 % штрафу у сумі 252059 гривень 11 коп. у відповідності до п. 7.2 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, у той самий час вказаним пунктом передбачено додатково сплату штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору з простроченням понад 30 днів.

Згідно положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд касаційної інстанції погоджується з правовими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що за своєю правовою природою штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне їх застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що правова позиція, висловлена у вказаній постанові, стосується врегулювання правовідносин виключно фізичних осіб, помилкові, оскільки дана правова позиція Верховного суду України стосується саме визначення правової природи різних видів неустойки як виду цивільно-правової відповідальності в розрізі конституційної заборони двічі притягати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та усунення розбіжностей у застосуванні відповідних норм права.

При цьому судами правильно застосована до спірних правовідносин ст.61 Конституції, яка має найвищу юридичну силу. Отже, судами не порушена ст.233 ГК України.

З огляду на викладене, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. 61 Конституції України, ст. ст. 549, ч. 3 ст. 551, 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди, користуючись наданим наведеними нормами правом, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також інтереси обох сторін, дійшли юридично обгрунтованого висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує право господарського суду зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції, та підставно зменшили заявлену до стягнення з відповідача пеню на 50 % та відмовили у стягненні штрафу.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Іванова

В. Татьков