ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 5017/3706/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг", смт. Тарутине, Одеська обл.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл. в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, м. Київ, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.до1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, смт. Тарутине, Одеська обл., 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг", смт. Тарутине, Одеська обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів1. Кабінету Міністрів України, м. Київ; 2. Оперативного командування "Південь", м. Одеса провизнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянкита за зустрічним позовомТарутинської районної державної адміністрації Одеської області, смт. Тарутине, Одеська обл.до1. Міністерства оборони України, м. Київ; 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.провизнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників

прокуратури: Яговдік С.М.,

позивача-1 за первісним позовом: Барда С.Ю.,

позивача-2 за первісним позовом: не з'явився,

відповідача-1 за первісним позовом: Кюссе І.Г.,

відповідача-2 за первісним позовом: Постолатій В.А.,

третьої особи-1 за первісним позовом: не з'явився,

третьої особи-2 за первісним позовом: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі за текстом - Білгород-Дністровської КЕЧР) звернувся до господарського суду Одеської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі за текстом - Тарутинська РДА Одеської області), товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг" (далі за текстом - ТОВ "Мазур-Юг") про визнання недійсними двох Договорів оренди землі, укладених 28.12.2007 року Тарутинською РДА Одеської області з ТОВ "Мазур-Юг" щодо об'єктів оренди - земельних ділянок площею по 50 га кожна, а також їх витребування від ТОВ "Мазур-Юг" та зобов'язання повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі зазначених земельних ділянок, загальною площею 100 га та вартістю 329 560 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи Тарутинська РДА Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧР про визнання припиненим права постійного користування Одеським військовим округом земельною ділянкою колишнього Тарутинського полігону з 01.01.1998 року.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року позов задоволено: визнано недійсним Договір оренди землі від 28.12.2007 року, укладений між Тарутинською РДА Одеської області та ТОВ "Мазур-Юг", зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 05.02.2008 року за № 040853400002; визнано недійсним Договір оренди землі від 28.12.2007 року, укладений між Тарутинською РДА Одеської області та ТОВ "Мазур-Юг", зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 05.02.2008 року за № 040853400003; витребувано від ТОВ "Мазур-Юг" та зобов'язано останнє повернути Міністерству оборони України земельні ділянки загальною площею 100 га, а саме: земельну ділянку загальною площею 50 га, земельну ділянку загальною площею 50 га, що були передані Тарутинською РДА Одеської області за Договорами оренди від 28.12.2007 року; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Мазур-Юг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Міністерством оборони України та Генеральною прокуратурою України до Вищого господарського суду України подано відзиви на касаційну скаргу, в яких вони проти доводів касаційної скарги заперечують та просять залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Також, Кабінетом Міністрів України до Вищого господарського суду України подано пояснення на касаційну скаргу, в якому останній проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представники відповідачів за первісним позовом просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, а прокурор та представник позивача-1 за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Учасників судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-2 за первісним позовом та треті особи не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідачів за первісним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області № 398/А-2007 від 28.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "Чапаєва" , ФГ "Таврія-К", ФТ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-Юг", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ЧП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", зокрема, ТОВ "Мазур-Юг" передано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 100 га ріллі строком на 49 років та зобов'язано керівника ТОВ "Мазур-Юг" укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією.

На підставі зазначеного розпорядження 28.12.2007 року Тарутинською РДА Одеської області (орендодавець) та ТОВ "Мазур-Юг" (орендар) було укладено:

- Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і він діє до 01.08.2055 року. Договір зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 05.02.2008 року за № 040853400002;

- Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і він діє до 01.08.2055 року. Договір зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 05.02.2008 року за № 040853400003.

Прокурором позовні вимоги про визнання недійсними вищезазначених Договорів оренди, витребування спірних земельних ділянок та зобов'язання повернути їх Міністерству оборони України обґрунтовано тим, що земельні ділянки, надані в оренду ТОВ "Мазур-Юг", є землями оборони, а оспорювані Договори оренди землі укладено на підставі розпоряджень Тарутинської РДА Одеської області, які скасовано у судовому порядку, у зв'язку з чим Тарутинська РДА Одеської області не мала відповідних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Відтак, зазначені Договори оренди землі укладено з порушенням прав та законних інтересів Міністерства оборони України та приписів Закону України "Про оренду землі" і Земельного кодексу України.

В свою чергу, зустрічні позовні вимоги Тарутинської РДА Одеської області мотивовано тим, що право постійного користування Одеським військовим округом земельною ділянкою колишнього Тарутинського полігону, до складу якого і входять орендовані ТОВ "Мазур-Юг" за спірними Договорами земельні ділянки, є припиненим з 01.01.1998 року.

Задовольняючи первісні позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року по справі № 2-а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 05.05.2005 року № 101/А-2005 "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону", яким було вилучено із користування військової частини А-1366 земельну ділянку загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради, та п. 1 розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 14.12.2005 року № 368/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", яким припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військової частини А-1366 для організації загальновійськового полігону. Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року по справі № 916/876/13, яке набрало законної сили, визнано недійсним розпорядження Тарутинської РДА Одеської області № 398/А-2007 від 28.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "Імені Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ ім. Калініна, ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", яким, зокрема, вирішено передати ТОВ "Мазур-ЮГ" земельну ділянку площею 100 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років.

З посиланням на преюдиціальність фактів, встановлених у зазначених рішеннях, та обставини справи, встановлені під час розгляду зазначених справ, і, зокрема, що стосуються приналежності земель Тарутинського загальновійськового полігону до земель оборони, наявності у держави в особі Міністерства оборони України права постійного користування цими землями, а також передачу таких земель у користування особам приватного права згідно розпорядження Тарутинської РДА Одеської області № 398/А-2007 від 28.12.2007 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що Тарутинська РДА Одеської області не є суб'єктом, уповноваженим від імені держави здійснювати будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, і вимагати судового захисту прав на неї, а тому оспорювані Договори оренди землі від 28.12.2007 року укладено з порушенням приписів ст. ст. 2, 3, 78 - 102, 152 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочинів недійсними. При цьому, судами з посиланням на положення ст. 216 Цивільного кодексу України в порядку реституції задоволено і позовні вимоги щодо витребування орендованих земельних ділянок та зобов'язання відповідача-2 повернути їх Міністерству оборони України.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні клопотання Тарутинської РДА про застосування наслідків спливу строків позовної давності з посиланням на те, що відповідачами не доведено, коли саме позивачі дізналися про порушення свого права у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження, а, відтак, відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

У задоволенні зустрічного позову Тарутинської РДА судами попередніх інстанцій відмовлено у зв'язку із необґрунтованістю заявлених вимог.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

За змістом ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними Договорів оренди землі від 28.12.2007 року з посиланням на обставини, встановлені рішеннями суду у інших справах, якими скасовано розпорядження органу державної виконавчої влади, на виконання яких укладено оспорювані Договори, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду земельних ділянок, є ненормативним актом, що застосовується одноразово, і таке розпорядження вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, а, отже, недійсність оспорюваних договорів встановлюється з урахування відповідності їх вимогам законодавчих актів на момент їх укладення.

Поряд з цим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції рішення у справі № 916/876/13 вже було скасовано вищою судовою інстанцією, а тому посилання на преюдиційність фактів в судовому рішенні у іншій справі та встановлені в цьому рішенні обставини не можна вважати такими, що відповідають вимогам процесуального закону.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про визнання недійсними Договорів оренди землі з тих підстав, що Тарутинською РДА Одеської області з перевищенням своїх повноважень передано в оренду землі оборони, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили правового титулу переданої в оренду земельної ділянки, а саме: чи перебувала відповідна земельна ділянка у користуванні військової частини, а в подальшому повернута Південному оперативному командуванню чи/або військовій частині А0242, або вилучена до земель запасу органів місцевого самоврядування, на підставі директиви Міністерства оборони України від 29.01.2004 року № 115/1/01 та наказу командувача військами Південного оперативного командування від 16.02.2004 року № 67. Відтак, судами не встановлено власника такої земельної ділянки на момент укладення оспорюваного правочину, її цільове призначення, та вид використання, тобто, судами не здійснено правової ідентифікації земельних ділянок щодо яких прийнято рішення у даній справі.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судами попередніх інстанцій взагалі не з'ясовано питання початку перебігу строку позовної давності, що також свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи в їх сукупності.

Вищевикладене не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Мазур-Юг" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року у справі № 5017/3706/2012 - скасувати.

3. Справу № 5017/3706/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова Г.М. Мачульський