Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 909/559/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід20.11.2013р.у справі№909/559/13Господарського судуІвано-Франківської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс"простягнення сумита за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"провизнання недійсним умов договоруза участю

- позивача за первісним позовом: Лозовицький М.С. (довіреність від 27.12.2013р.)- відповідача за первісним позовом: Раврик І.Д. (довіреність від 02.01.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з позовом, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс" (далі - відповідач) 241669,69 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору про організацію харчування відповідач зобов'язався оплачувати рахунки за витрати електричної та теплової енергії, води та водовідведення, необхідних для забезпечення технологічного процесу приготування, зберігання та реалізації їжі при користування приміщеннями позивача, свій обов'язок не виконав, що призвело до утворення заборгованості за період 01.05.2011р. по 31.12.2011р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2013р. (суддя Неверовська Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Матущак О.І.), у задоволенні позовів відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті судами рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права в частині вирішення спору за первісним позовом.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2011р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про організацію харчування №01-П-0196/2011, згідно умов якого виконавець зобов'язався організувати та забезпечити харчування працівників замовника через мережу їдалень та інших закладів громадського харчування і торгівлі Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом замовника, а замовник зобов'язувався створити належні умови для виконання виконавцем своїх обов'язків за договором.

Відповідно до п.2.1.10 договору відповідач зобов'язувався оплачувати рахунки, що пред'являє позивач за витрати електричної та теплової енергії, води та водовідведення, необхідних для забезпечення технологічного процесу приготування, зберігання та реалізації їжі, по фактичній вартості, але не вище цін і тарифів, затверджених для м.Бурштин, за показниками лічильників, а в разі їх відсутності - за розрахунковим методом, не пізніше 10 днів з моменту пред'явлення рахунків.

Строк дії договору сторони погодили в п.5.1. - з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.

На виконання умов п.1.4. договору позивач передав відповідачу на умовах позички будівлі, приміщення, обладнання та інвентар існуючої на Бурштинській ТЕС мережі закладів харчування за переліком згідно додатка №1 до договору.

Позивач за первісним позовом стверджував, що станом на 01.04.2013р. відповідач зобов'язання по оплаті рахунків згідно п.2.1.10 договору від 29.03.2011р., не виконав, у зв'язку з чим в останнього виник борг в сумі 241669,69 грн. за період з 01.05.2011р. по 31.12.2011р.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у первісному позові мотивував тим, що позивачем не доведено, що ним дотримано умови укладеного договору в частині визначення у виставлених відповідачу рахунках суми саме з оплати витрат на електричну, теплову енергію, як це обумовлено умовами укладеного договору, також період нарахування включає в себе інший час, коли вже діяв договір від 30.09.2011р., яким передбачалось, що замовник забезпечує заклади харчування електричною, тепловою енергією та водопостачанням і не передбачалось оплати.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1).

Згідно вимог статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1), а статтею 629 наведеного кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами за умовами п.2.1.10 укладеного між сторонами договору одним із обов'язків відповідача є оплата рахунків, що пред'являє позивач, за витрати електричної та теплової енергії, води та водовідведення, необхідних для забезпечення технологічного процесу приготування, зберігання та реалізації їжі, по фактичній вартості.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач у порушення умов договору у виставлених відповідачу рахунках вказав суму, що містить різні витрати позивача, які відповідно до умов договору відповідач не повинен оплачувати.

За вказаних обставин оскільки єдиною підставою для оплати відповідачем є виставлені позивачем рахунки, які мають відповідати умовам договору, але такі рахунки відповідачу не виставлялись, то обов'язок із оплати для відповідача не наступив через недотримання позивачем умов п.2.1.10 договору, тому відсутні правові підстави покладати на відповідача обов'язок у судовому порядку оплачувати рахунки позивача, які не відповідають умовам п.2.1.10 договору.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд порушив чи неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/559/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський