ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 927/584/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 927/584/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПрокурора Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській областідоКозелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянська селищна рада простягнення 35015,90 грн.за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М.

позивача: не з'явилися

відповідача: Дубін В.І.

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ніжинської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про стягнення 35015,90 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 у справі № 927/584/16 (суддя Блохіна Ж.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до спеціального фонду Державного бюджету України 10504,77 грн.; до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету 7003,18 грн. та на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області 17507,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О.), рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 у справі №927/584/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 927/584/16, рішення Чернігівської області від 26.07.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги, що факт незаконної рубки та пошкодження лісових насаджень виявив та закріпив документально сам відповідач, а відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень не спростовує факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якої зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний землекористувач. .

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області.

Згідно із п. 2.1 Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Статуту предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

Пунктом 3.5 Статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.10.2013 лісником ДП "Козелецьрайагролісгосп" ОСОБА_6 при об'їзді закріпленого за ним обходу (квартал 39, виділ 11) було виявлено самовільну рубку дерев сосни кількістю 9 штук, про що ним складено Доповідну від 17.10.2013.

В подальшому, головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" ОСОБА_7 у присутності інженера лісового господарства ОСОБА_8, майстра лісу ОСОБА_9 та лісника ОСОБА_6 складено Акт самовільної рубки.

У зв'язку із виявленою самовільною порубкою дерев директором ДП "Козелецьрайагролісгосп" Вохмінцевим С.В. було подано до Козелецького РВ УМВС Чернігівської області письмову заяву № 164 від 18.10.2013, в якій директор просив розслідувати самовільну рубку дерев сосни, скоєну невідомими особами у кв. 39 вид.11. в обході № 3 лісника ОСОБА_6, в кількості 9 (дев'яти) дерев.

Згідно із Висновком дільничного інспектора міліції СДІМ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції Пальчика О.В., який розглянув матеріали перевірки по письмовій заяві директора ДП "Козелецьрайагролісгосп", встановити причетних осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не видалось можливим.

05.09.2014 старшим Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В. згідно матеріалів ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 18.10.2013 № 164 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв. 39, вид. 11 обх. № 3 ДП "Козелецьрайагролісгосп".

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1. Згідно розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 35015,90 грн.

Невиконання відповідачем обов'язку забезпечити охорону та захист лісу стало підставою звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області про стягнення з відповідача 35015,90 грн. шкоди.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на відповідача як на постійного лісокористувача; відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки; факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території та завдання шкоди у розмірі 35015,90 грн. підтверджено актом самовільної рубки та розрахунком розміру шкоди, відповідач не надав доказів відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев на підвідомчій йому території, повинен нести деліктну відповідальність в повному обсязі без застосування зниження її розміру згідно зі статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками та виходив з того, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі; проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення вимог природоохоронного законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів, до яких віднесено Державну екологічну інспекцію України; допустимим та належним доказом, який підтверджував би факт вчинення порушення лісового законодавства, зокрема, факт вирубки дерев, їх реальної кількості, місця вчинення та інших обставин правопорушення є акт перевірки, складений у порядку визначеному чинним законодавством, уповноваженим контролюючим органом, який може бути підставою для притягнення особи до відповідальності в сфері природоохоронного законодавства; складений службовими особами ДП "Козелецьрайагролісгосп" акт не може бути доказом на підтвердження вчинення правопорушення вимог природоохоронного законодавства і матеріалах справи відсутні акт перевірки чи інші документи, складені органами Державної екологічної інспекції, які зафіксували б самовільну вирубку дерев, їх кількість, чи інші порушення відповідачем вимог лісового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ні прокурором, ні позивачем не доведено належними доказами факту завдання відповідачем шкоди державі внаслідок самовільної порубки дерев або неналежного виконання відповідачем обов'язку із забезпечення охорони, захисту лісового насадження, оскільки в матеріалах справи відсутній акт перевірки уповноваженого органу держави, чи складені за результатами виявлених порушень приписи про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства тощо, які б доводили сам факт вирубки дерев, що відповідно свідчить про відсутність всіх складових елементів, необхідних для відшкодування збитків.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно зі ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 2.1 Статуту відповідача підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Статуту предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

Таким чином, обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в т.ч. і на відповідача у даній справі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, факт незаконної вирубки дерев сосни на земельній ділянці в кв. 39, вид 11 обх. № 3 ДП "Козелецьрайагролісгосп" підтверджено актом самовільної рубки та розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, складеними інженером лісового господарства ДП "Козелецьрайагролісгосп". Зазначений факт встановлено також і у висновку Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області від 21.10.2013.

При цьому, відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на що послався суд апеляційної інстанції, не спростовує встановленого вказаними вище доказами факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якої зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний лісокористувач.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги акт самовільної рубки та розрахунок розміру шкоди, , заподіяної лісу порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, складений інженером лісового господарства ДП "Козелецьрайагролісгосп" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", дійшов вірного висновку про те, що вказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про те, що відповідач в порушення норм ст.ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України та п. 2.1. Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 9 шт. Натомість висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність протиправної бездіяльності відповідача є помилковими та такими, що не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та нормах матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також докази відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев в кількості 9 шт. (збитки), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, у зв'язку з чим суд першої інстанцій правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 35015,90 грн. шкоди.

При цьому, задовольняючи позов, місцевий господарський суд вірно врахував вимоги Бюджетного кодексу України щодо розподілу стягнутої з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, між державним та місцевими бюджетами та правильно стягнув з відповідача шкоду на користь спеціального фонду Державного бюджету України та спеціальних фондів місцевих бюджетів Чернігівської обласної ради та Деснянської селищної ради Козелецького району.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 927/584/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 у справі № 927/584/16 залишити в силі.

Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на користь Прокуратури міста Києва 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир