ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 916/1538/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі № 916/1538/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права власності, скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "Стандарт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кодимської міської ради Одеської області та Кодимського районного управління юстиції Одеської області про визнання за ним права власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; скасування рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014 року про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.10.2014 року - Банний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2; а також скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014 року щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний Банний комплекс.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року порушено провадження у справі в частині вимог до Кодимської міської ради, а у прийнятті позовної заяви в частині вимог до Кодимського районного управління юстиції Одеської області, з огляду на припинення діяльності вказаного органу, відмовлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.08.2016 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено, визнано за ТОВ "Стандарт" право власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; скасовано рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014 року "Про перелік майна територіальної громади м. Кодима, управління яким здійснює Кодимська міська рада" про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.10.2014 року на Банний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2; скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014 року щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на Банний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року (судді: Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 25.08.2016 року припинено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від сторін до суду не надходили.

Клопотання відповідача про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року судом касаційної інстанції залишено без задоволення, оскільки оскарженою ухвалою апеляційного господарського суду вирішено питання про його права та обов'язки особи, відтак, відповідно до ст. 107 ГПК України, вказана особа має право подати касаційну скаргу на зазначену ухвалу.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали оскарження та прийняту судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно - приміщення лазні, скасовано рішення сесії Кодимської міської ради про віднесення до спільної власності територіальної громади міста вказаного приміщення, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на це майно, а також скасовано рішення про державну реєстрацію прав на зазначене нерухоме майно за територіальною громадою міста.

ОСОБА_4 оскаржуючи згадане рішення в апеляційному порядку посилався на те, що він, як депутат міської ради, згідно з Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування та має право офіційно представляти інтереси територіальної громади м. Кодима щодо захисту порушених прав, які стосуються майна комунальної власності громади (в даному випадку нерухомого майна "Банний комплекс"), право власності на яке зареєстровано за позивачем.

Апеляційний господарський суд, припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 виходив з того, що зазначена особа, як депутат Кодимської міської ради, не має правових підстав для звернення з апеляційною скаргою в інтересах територіальної громади м. Кодима, та в оскарженому ним рішенні господарським судом не вирішено питання про права і обов'язки скаржника, а тому він не є суб'єктом апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, депутат міської ради ОСОБА_4 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції та не є учасником спірних відносин і висновки суду першої інстанції при прийнятті рішення не містять посилань на його права і обов'язки, а тому названа особа не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 91 ГПК України.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що права скаржника, який не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, а тому не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

До того ж, відповідно до ст.ст. 10, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" інтереси міських територіальних громад у відносинах з державними органами представляють міські ради, від імені яких вчиняти відповідні процесуальні дії, як-от, подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, мають право міський голова або представник за довіреністю, виданою міським головою (ст. 28 ГПК України), але аж ніяк не окремі депутати місцевих рад, які згідно зі ст.ст. 2, 10, 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" представляють інтереси виборців свого виборчого округу.

Таким чином, ОСОБА_4 за відсутності виданої йому у встановленому порядку довіреності в підтвердження повноважень представника міської територіальної громади, не набув статусу особи, що має право подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в даній справі.

За п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Разом з тим, у п. 52 згаданої постанови Пленуму зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю суб'єкта апеляційного оскарження.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена ухвала апеляційного господарського суду як обґрунтована й законна підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко