ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокуСправа № 914/3812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрсоцбанк" - Перцева Д.П., Самокиш В.Ю.,

ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" - Футорян С.М.,

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" - Селепея Ю.І.,

ПАТ "Укрексімбанк" - Путієнка Є.В.,

розпорядника майна ТОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. - Демчана О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх.№13926/2016) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк") по справі №914/3812/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдер" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року (суддя Цікало А.І.) у справі № 914/3812/15 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 75 516 грн. 00 коп., з яких 73 080,00 грн. - витрати по сплаті судового збору у справі № 904/6930/15; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство; вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на суму 135 176 272 грн. 54 коп. (з яких 97 678 311,18 грн. - заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 37 497 961,36 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом) відхилено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Малех І.Б.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" №08.42-186/85-886 від 29.02.2016 року задоволено частково, апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. б/н від 25.03.2016 року задоволено повністю, ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року щодо кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" скасовано в частині визнання вимог на суму 75 516 грн. 00 коп.

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 строк розгляду касаційної скарги було продовжено та відкладено розгляд справи на 07.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 відкладено розгляд справи на 14.12.2016.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" за загальною процедурою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд".

Повідомлення № 24945 про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 13.11.2015 р.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

17.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до суду першої інстанції із заявою з вимогами до боржника ТОВ "Компанія "Агро-союз" на суму 135 249 352 грн. 55 коп. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Відхиляючи вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" на суму 135 176 272 грн. 54 коп. (з яких: 97678311,18 грн. - заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 37497961, 36 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом), суд першої інстанції, з яким погодився в цій частині і суд апеляційної інстанції, послався на те, що ПАТ "Укрсоцбанк" реалізувало своє право на задоволення вимог за кредитним договором та звернуло стягнення на іпотечне майно, що було предметом акцесорного зобов'язання, яке виступало засобом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Оскільки за ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на дев'ять об'єктів нерухомого майна, яке було набуто у власність шляхом звернення стягнення в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором, вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є недійсними в силу ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, враховуючи положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 559, 599 ЦК України, порука за договором поруки від 06.09.2010 р. № 126-СВ/SUR-1 також припинилась у зв'язку з припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання.

Визнаючи вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 75 516 грн. 00 коп., суд першої інстанції послався на те, що 73 080,00 грн. - це витрати ПАТ "Укрсоцбанк" по сплаті судового збору у справі № 904/6930/15 згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 р., тому підлягають визнанню, а 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство, що підтверджується платіжним дорученням № 0000305854 від 09.12.2015 р..

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 75 516 грн. 00 коп., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість боржника перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 75 516,00 грн. відсутня, оскільки на підставі договору комісії від 18.09.2015 р. ОСОБА_13 погашено вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 75 516,00 грн., у тому числі 73 080,00 грн. витрати по сплаті судового збору у справі № 904/6930/15 та 2 436,00 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до ТзОВ "Компанія "Агро-Союз". Тому ПАТ "Укрсоцбанк" безпідставно заявив вказані вимоги до боржника.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги ОСОБА_13, заявлені у повідомлені до суду за вх.№536/16 від 03.02.2016 р., визнанню не підлягають, оскільки є поточними вимогами до боржника, так як виникли у ОСОБА_13 під час процедури банкрутства ТОВ "Компанії "Агро-Союз" і після виконання останнім умов договору комісії.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до суду першої інстанції з заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 135 249 352 грн. 55 коп.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2010 р. між ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (надалі - Позичальник) та ВАТ "УніКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (надалі - Банк/Кредитор) укладено Кредитний договір №126-СВ (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п.1.1. даного договору Банк відповідно до умов та на термін цього Договору надає Позичальнику револьверну кредитну лінію без зобов'язання надання (Кредит) із загальною сумою кредиту 4 400 000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, євро та гривні та з терміном кредиту до 03 вересня 2011 року, з урахуванням обмежень, визначених у Договорі, зокрема, але не обмежуючись, у пп. 3.2. (h) - 3.2. (j) Договору.

Кредит надається з метою фінансування обігових коштів Позичальника. Не дозволяється використовувати Кредит для виплати дивідендів,погашення інших кредитів, надання кредитів та/або позик будь-яким юридичним та/або фізичним особам придбання необоротних активів, придбання акцій та/або часток у статутних фондах юридичних осіб (п.1.2. Кредитного договору №126-СВ).

Згідно із умовами п. 3.2. Кредитного договору Банк надає кошти Позичальнику однією або кількома сумами (Частка або Частки).

У подальшому між ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (Позичальник) та ВАТ "УніКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (Банк/Кредитор), було укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення до умов Кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 р.

Згідно з меморіальними ордерами банком надано позичальнику кредит в розмірі 72 768 874,92 грн. та 2 247 442,13 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 р., ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Позичальника про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6929/15 від 08.09.2015 р. стягнуто з ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 35 728 900,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. заборгованості за відсотками, 22 112 649,68 грн. неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083,98 грн. неустойки за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155,90 грн. інфляційних втрат за кредитом, 639 218,53 грн. інфляційних втрат за відсотками, 1480622,13 доларів США заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США заборгованості за відсотками, 73 080,00 грн. судового збору. 03.12.2015 р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/6929/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2010 р. між ВАТ "УніКредит Банк", ТОВ "ВП "Агро-Союз" та ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" у якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від 03.09.2010 р. № 126-СВ укладено Договір поруки № 126-СВ/SUR-1 у якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від 03.09.2010 р. № 126-СВ.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель (боржник) як солідарний боржник зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою сплатити всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема, погасити кредит, сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати Позичальником у відповідності з Кредитним договором, в тій же сумі, валюті, в той же час, як це визначено кредитним договором.

31.08.2011 року, 31.09.2011 року, 13.12.2011 року, 18.12.2012 року, 09.12.2013 року, 29.09.2014 року, 30.01.2015 року та 17.04.2015 року до договору поруки вносились зміни, зокрема, щодо суми кредиту та строку його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.1 та ч. 2 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з невиконанням умов Позичальником Кредитного договору, Кредитор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Поручителя про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6930/15 від 08.09.2015 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р., стягнуто з ТзОВ "Компанія "Агро-союз" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 35 728 900,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. - заборгованості за відсотками, 22 112 649,68 грн. неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083,98 грн. неустойки за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155,90 грн. інфляційних втрат за кредитом, 639 218,53 грн. інфляційних втрат за відсотками, 1 480 622,13 доларів США заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США заборгованості за відсотками, 73 080,00 грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2010 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТзОВ "Корпорація "Агро-Союз" (майновим поручителем позичальника) в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 2911 (із подальшими змінами та доповненнями до нього).

Вказаним іпотечним договором в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" було передано 9 об'єктів нерухомого майна (Предмет іпотеки), а саме:

- комплекс загальною площею 6571,60 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1а;

- мийку для автомобілів загальною площею 541,00 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1б;

- комплекс загальною площею 8 303,00 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1в;

- нежитлову будівлю складу № 4 "Д" з навісом "Е", загальною площею 1 769,20 кв.м., що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1л.;

- нежитлову будівлю складу № 3 "Ж", загальною площею 2 150,10 кв.м., що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1о;

- комплекс загальною площею 24,9 кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1х;

- нежитлову будівлю зарядної акумуляторів з прибудовою навісом та підвалом "А", загальною площею 385,10 кв.м., що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1ц;

- нежитлову будівлю вагової "Ш", загальною площею 14,10 кв.м., що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1ш;

- АЗС "У", склад мастил "Т", загальною площею 41,30кв.м., що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1щ.

Пунктом 5.4.1 даного іпотечного договору встановлено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, банк має право вільно та на власний розсуд обирати методи реалізації предмету іпотеки, у тому числі, без обмеження, шляхом позасудового звернення стягнення на підставі цього іпотечного договору, а саме шляхом: (і) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Способи звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені цим іпотечним договором є договором сторін про задоволення вимог банку та не потребують подальшого погодження сторонами.

Відповідно до п.5.4.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись банком у позасудовому порядку шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки. Цим сторони домовились та підтверджують, що при задоволенні забезпеченого зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем згідно з умовами цього договору цей іпотечний договір є правовою підставною для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Згідно п.1.2 іпотечного договору іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем (разом чи окремо) усіх існуючих та майбутнього боргу Позичальника у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати у відповідності з кредитним договором та усі витрати, як вони визначені в п.7.1 цього іпотечного договору.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" своїх зобов'язань перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Кредитним договором, керуючись умовами п.5.4.2. Іпотечного договору, в якому сторони погодили можливість Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття Банком права власності на Предмет іпотеки, ПАТ "Укрсоцбанк" 21.09.2015 року та 23.09.2015 року здійснило реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно.

В судовому засіданні представники ПАТ "Укрсоцбанк" підтвердили, що на даний час право власності на іпотечне нерухоме майно зареєстроване за банком, а тому є безпідставними посилання банку на те, що позасудова процедура врегулювання шляхом набуття Банком права власності на Предмет іпотеки, передбачена ст.36 Закону України "Про іпотеку", є незавершеною.

Оскільки на час розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" з кредиторськими вимогами до боржника за ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на дев'ять об'єктів нерухомого майна, яке було набуто у власність шляхом звернення стягнення в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" реалізувало своє право на задоволення вимог за кредитним договором (п.1.2 іпотечного договору) та звернуло стягнення на іпотечне майно, що було предметом акцесорного зобов'язання, яке виступало засобом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, тому вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є недійсними у відповідності до ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів вважає безпідставними доводи ПАТ "Укрсоцбанк" стосовно того, що зобов'язання за кредитним договором не припинились, оскільки заборгованість за кредитним договором значно перевищує вартість іпотечного майна, оскільки відповідно до п.1.2 іпотечного договору іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем (разом чи окремо) усіх існуючих та майбутнього боргу Позичальника у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати у відповідності з кредитним договором та усі витрати, як вони визначені в п.7.1 цього іпотечного договору, що узгоджується зі статтею 7 Закону України "Про іпотеку", згідно якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" на суму 135 176 272 грн. 54 коп. (з яких: 97678311,18 грн. - заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 37497961,36 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом).

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність заявлених ПАТ "Укрсоцбанк" вимог у розмірі 75 516,00 грн., оскільки заборгованість боржника перед ПАТ "Укрсоцбанк" у вказаному розмірі відсутня.

Так, суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши відповідну правову оцінку заявленим банком вимогам до боржника у розмірі 75 516,00 грн., які було погашено на підставі договору комісії від 18.09.2015 р. ОСОБА_13, дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених ПАТ "Укрсоцбанк" вимог в зазначеній сумі.

Отже, доводи ПАТ "Укрсоцбанк", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у справі №914/3812/15 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" по справі №914/3812/15 залишити в силі.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.