ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/6285/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 30.05.2016 Київського апеляційного господарського суду 07.11.2016у справі Господарського суду№ 910/6285/16 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександр-Гарант-Груп 12"доПриватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Медончак М.М.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександр-Гарант-Груп 12" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення заборгованості за договором № 4979 про надання охоронних послуг від 03.10.2013 у розмірі 224 928,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6285/16 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий суддя, судді Агрикова О.В., Коротун О.М.), позов задоволено; стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр-Гарант-Груп 12" 224 928,00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6285/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

13.12.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю його представника в іншому судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

В п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки ст.ст. 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі № 910/6285/16 сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі. До того ж, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 4979 про надання охоронних послуг від 03.10.2013.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, дослідивши умови договору № 4979 про надання охоронних послуг від 03.10.2013; встановивши, що позивач надав відповідачу послуги з охорони за період з вересня по грудень 2014 року на загальною вартістю 252 392,00 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00085, № ОУ-00097, № ОУ-0096, № ОУ-0107, які підписані відповідачем без зауважень; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги за період з вересня по грудень 2014 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 224 928,00 грн.; відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором № 4979 про надання охоронних послуг від 03.10.2013 у розмірі 224 928,00 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що позивачем включено до загальної заборгованості по договору 48 720,00 грн. за жовтень 2013 року не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції наявність чи відсутність заборгованості за жовтень 2013 року не є предметом позову у даній справі (стягнення заборгованості за надані послуги з охорони за період з вересня по грудень 2014 року).

Не приймаються також до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі щодо завищення ціни за надані послуги так і щодо невідповідності дислокації (додатку № 1 до договору) кількості працівників позивача на постах охорони, оскільки як встановлено судами в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих позивачем послуг, натомість акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00085, № ОУ-00097, № ОУ-0096, № ОУ-0107 підписані відповідачем без зауважень.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 910/6285/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ