ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 904/10988/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Промспецбуд", с. Любимівка, Дніпропетровська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Гідромонтажспецбуд", м. Ковель, Волинська обл.простягнення 50 000, 00 грн.

за участю представників

позивача: Гусєв П.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі за текстом - ПрАТ "СГ "ТАС") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Промспецбуд" (далі за текстом - ТОВ "НВП "Промспецбуд") про стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Гідромонтажспецбуд" (далі за текстом - ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "НВП "Промспецбуд" на користь ПрАТ "СГ "ТАС" відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 50 000 та судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є не тільки страхувальником, а й власником транспортного засобу, а тому саме він відповідальний за завдані збитки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у позивача відсутнє право регресу до відповідача, як страхувальника, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини працівника орендаря (третьої особи у даній справі), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду, заподіяну майновим інтересам третіх осіб, не є предметом Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.06.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "СГ "ТАС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року.

ТОВ "НВП "Промспецбуд" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року.

Відповідача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2011 року ТОВ "НВП "Промспецбуд", як страхувальником, та ПАТ "СГ "ТАС", як страховиком, було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А0223636 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 5.1 Договору предметом Договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Під забезпеченим транспортом в рамках цього Договору розуміється будь-який транспортний засіб з переліку транспортних засобів, зазначених в додатку № 1 до Договору, та який експлуатується страхувальником на законних підставах (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору застрахованою є цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну майновим інтересам третіх осіб лише діями тих осіб, які перебувають у трудових відносинах зі страхувальником та/або залучаються страхувальником (для виконання своїх професійних послуг) на підставі цивільно-правових договорів.

Страховим випадком за цим Договором є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає відповідальність страхувальника (п. 6.1 Договору).

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн. на одного потерпілого (п. 7.1 Договору).

Строк дії Договору з 02.06.2011 року по 01.06.2012 року включно.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у тому числі й у випадку, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання забезпеченого транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (п. п 15.1.4 п.15.1 Договору).

Згідно додатку № 1 до Договору страхування до переліку транспортних засобів, які експлуатує страхувальник включено ТЗ ГАЗ 4301 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На виконання п. 5.3 Договору страховиком зі страхувальником укладено поліс АА № 4451831 на підтвердження факту страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за цим Договором ТЗ "ГАЗ", д/н НОМЕР_2.

30.03.2012 року ТОВ "НВП "Промспецбуд" та ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" укладено Договір оренди № 397 про надання в орендне користування автотранспорту, в тому числі автомобіль НОМЕР_3.

На підставі вказаного Договору оренди автомобіль НОМЕР_3 було передано ТОВ "НВП "Промспецбуд" в оренду ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" в технічно справному стані, що підтверджує Акт приймання-передачі техніки від 03.05.2012 року.

Громадянин ОСОБА_5 відповідно до наказу ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" № 01 від 08.01.2008 року був прийнятий на посаду водія ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" з 08.01.2008 року.

Згідно наказу ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" № 16-А від 02.04.2012 року автомобіль НОМЕР_4 було закріплено за працівником цього підприємства ОСОБА_5

11.05.2012 року у м. Дніпропетровськ відбулася ДТП за участю транспортних засобів "Лексус", д/н НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_6, "Богдан", д/н НОМЕР_7, яким керував ОСОБА_7, та "ГАЗ", д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_6 , що був застрахований у АТ "СК "АХА Страхування" згідно Договору добровільного страхування № 517-а/11 дп від 28.03.2011 року.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 90040700 від 15.15.2012 року ДПТ сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху, а саме: управління несправним транспортним засобом.

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.06.2012 року по справі № 401/5937/12 (3/401/2294/12) вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу "ГАЗ", д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5

12.10 2012 року вих. № 6852/26 ув ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" подано заяву ПрАТ "СГ "ТАС" про виплату страхового відшкодування, в якій з посиланням на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України повідомило, що до нього у порядку регресу перейшло право на отримання від ПрАТ "СГ "ТАС" компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Lexus GX 470 (р.н.НОМЕР_8 власник - ОСОБА_8.) внаслідок ДТП, яка мала місце 11.05.2012 року у м. Дніпропетровську в сумі 176 457, 50 грн.

ПрАТ "СГ "ТАС" на підставі страхового акту № 29661 В/05/2012 від 12.11.2012 року та зібраних документів було прийнято рішення про страхову виплату та виплачено страхувальнику потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73518 від 09.01.2013 року.

ПрАТ "СГ "ТАС" вважає, що до нього у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право подати регресний позов до страхувальника як особи, яка відповідальна за відшкодування заподіяних збитків, у зв'язку з чим звернулось до суду з відповідним позовом.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, за змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України суб'єктом відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, на відповідній правовій підставі.

При цьому, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 28.01.2015 року у справі № 6-229цс14.

Оскільки на момент ДТП транспортний засіб ГАЗ 4301 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився у володінні та користуванні ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" на підставі Договору оренди № 397 від 30.03.2012 року та керував цим транспортним засобом водій даного підприємства ОСОБА_5, який визнаний винним у скоєнні ДТП, то відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України саме ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд" є відповідальною особою за шкоду, заподіяну її працівником.

Частиною 1 ст. 801 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.

Аналогічні умови було закріплено в п. 3.1.3 Договору оренди автотранспорту, машин і обладнання № 397 від 30.03.2012 року, укладеному ТОВ "НВП "Промспецбуд" та ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд".

Згідно зі ст. 803 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Як передбачено ст. 804 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. "г" п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як було вищезазначено, в п. 5.4 Договору сторони погодили, що застрахованою є цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду заподіяну майновим інтересам третіх осіб лише діями тих осіб, які перебувають у трудових відносинах зі страхувальником та/або залучаються страхувальником (для виконання своїх професійних послуг) на підставі цивільно-правових договорів.

Страховим випадком за цим договором є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає відповідальність страхувальника (п. 6.1 Договору).

Тобто, у даному випадку, оскільки шкода заподіяна майновим інтересам третіх осіб діями особи, яка не перебуває у трудових відносинах зі страхувальником та не залучалася страхувальником для виконання своїх професійних послуг (ОСОБА_5, який був водієм ТОВ "НВП "Гідромонтажспецбуд"), цивільно-правова відповідальність страхувальника (відповідача) не настає і, як наслідок, в силу положень п. п. 5.4 та 6.1 Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.06.2011 року дана подія (ДТП) не є страховим випадком відповідно до Договору.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ПрАТ "СГ "ТАС" не було підстав для виплати АТ СК "АХА Страхування" в порядку регресу грошових коштів в сумі 50 000 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що у позивача відсутнє право регресу до відповідача, як страхувальника, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини працівника орендаря (третьої особи у даній справі), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду, заподіяну майновим інтересам третіх осіб, не є предметом Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.06.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПрАТ "СГ "ТАС", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року у справі № 904/10988/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський