Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.08.2014 року у справі №911/4640/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року Справа № 911/4640/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого ( доповідач), Полянського А.Г., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РГК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р.у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"до товариства з обмеженою відповідальністю "РГК"про стягнення 662 757,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 168 169,69 грн. відсотків, 737 197,53 грн. несплаченої вартості предмету лізингу за участю представників сторін:

позивача: Башук Т.В. (представник за дов. від 08.01.2014р. №Д 001/14),

відповідача: Чорногор Ю.Ю. (представник за дов. від 22.04.2014р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укіо Банк Лізинг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "РГК" про стягнення 1 568 124,56 грн., з яких 662 757,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №KL101147 від 26.11.2010р., 168169,69грн. заборгованості зі сплати відсотків та 737 197,53 грн. неоплаченої вартості предмета лізингу.

Позовні вимоги позивач обгрутновує тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором фінансового лізингу № KL101147 від 26.11.2010 р. в частині сплати лізингових платежів, відсотків за користування майном та вартості предмета лізингу з посиланням на ст. 188 ГК України, ст.ст. 22, 534 ЦК України та умови зазначеного договору фінансового лізингу.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2014р. № 911/4640/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. позовні вимоги задоволено.

Вказані судові акти мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізингу № KL101147 від 26.11.2010 р. в частині сплати лізингових платежів та повернення предмета лізингу, з посиланням на ст.ст. 1, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 22, 530, 534, 615 ЦК України, ст.ст. 188, 232 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "РГК" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, обставини, які суд апеляційної інстанції визнав встановленими, не були доведені в установленому порядку, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема як зазначається скаржником: враховуючи те, що п.11.6. договору фінансового лізингу № KL101147 від 26.11.2010р. передбачена можливість одноособово забрати предмет лізингу, а позивач не з'являвся для повернення предмета лізингу, всі розрахунки пені та штрафу можна вважати такими, що не відповідають дійсності та нараховані безпідставно; позивачем був прихований той факт, що 21.05.2012р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7, за зверненням позивача, було винесено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №745, про повернення предмета фінансового лізингу та несплачених лізингових платежів у сумі 2 166 812, 79 грн., що порушує вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2010р. між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "РГК" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № KL101147 (договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися майном в порядку договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов Договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно, передане Лізингоодержувачу на умовах даного Договору є власністю Лізингодавця впродовж всього строку дії Договору.

Згідно п. "а" Спеціальних умов фінансування предметом Договору лізингу являється гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., та гідромолот KWANGLIM SG2800S для гусеничного екскаватора, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в.

В пункті "б" Спеціальних умов фінансування сторонами погоджено попередній графік платежів та наступні основні умови фінансового лізингу: вартість майна за Договором лізингу становить 1107225,84 грн. (139471,93 доларів США), ПДВ - 221445,17 грн. (27894,39 доларів США), всього з ПДВ - 1328671,01 грн. (167366,32 доларів США); сума фінансування становить 160587,98 доларів США; адміністративний платіж - 7972,03 грн., в т.ч. ПДВ - 1328,67 грн.; початковий внесок (4,05%) - 6778,34 доларів США.; строк лізингу - 28 місяців, кількість платежів на рік - 12; відсотки - 12,50%; подорожчання за рік - 6,5%; офіційний курс гривні до долара США на день укладення договору - 7,938700 грн.

За актом прийому-передачі предмета лізингу від 26.11.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., та гідромолот KWANGLIM SG2800S для гусеничного екскаватора HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., заводський номер № 90111175.

Відповідно до п. 3.1. Договору всі платежі, що виплачуються лізингодавцю на підставі Договору, лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних в Спеціальних умовах фінансування і Уточненому графіку платежів. На дату передачі майна (або його частини), відповідно до умов Договору, лізингодавець складає Уточнений графік платежів. Сторони домовилися, що всі лізингові платежі оплачуються на 24 день місяця, при цьому, перший період починається від дня передачі предмета лізингу лізингоодержувачу і до 24 числа місяця. Датою останнього лізингового платежу є останній день строку лізингу.

26.11.2010 р. сторонами було підписано Уточнений графік платежів за Договором фінансового лізингу № KL101147 від 26.11.2010 р., відповідно до якого відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця, з 15.12.2010 р. по 15.02.2013 р., а останній платіж мав бути здійснений 24.03.2013 р.

Таким чином, відповідно до умов Договору та згідно з Уточненим графіком платежів, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі 15.12.2010 р., 14.01.2011 р., 15.02.2011 р., 15.03.2011 р., 15.04.2011 р., 13.05.2011 р., 15.06.2011 р., 15.07.2011 р., 15.08.2011 р., 15.09.2011 р., 14.10.2011 р., 15.11.2011 р. та 15.12.2011 р. на загальну суму 685231,54 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, відповідач в порушення п. 3.2. Договору лізинговий платіж за 15.12.2010 р. оплатив лише частково у сумі 22474,20 грн., а лізингові платежі за 14.01.2011 р., 15.02.2011 р., 15.03.2011 р., 15.04.2011 р., 13.05.2011 р., 15.06.2011 р., 15.07.2011 р., 15.08.2011 р., 15.09.2011 р., 14.10.2011 р., 15.11.2011 р. та 15.12.2011 р. залишив не сплаченими, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по лізинговим платежам у сумі 662757,34 грн.

Згідно ч.1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 11.5. та 11.5.3. Договору даний договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважаються, зокрема коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого договором.

Згідно з п. 11.6 Договору коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше 15 робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору (в тому числі відсотки за користування майном до дати фактичного повернення майна лізингодавцю), неоплачену вартість предмета лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмета лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

13.12.2011р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 75/12 від 13.12.2011 р. про розірвання Договору № KL101147 від 26.11.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.12.2011 р. та фіскальним чеком № 3420 від 13.12.2011 р., в якому повідомив відповідача про розірвання Договору з 23.12.2011 р., вимагав не пізніше 26.12.2011 р. повернути позивачу гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., заводський номер № 90111175, та просив сплатити йому борг у сумі 1124076,61 грн., штраф у сумі 234482,80 грн. та неоплачену вартість майна у сумі 781609,32 грн. в термін до 23.12.2011 р., проте відповідач заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу в строк до 26.12.2011 р. не повернув.

21.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 745 про повернення відповідачем на користь позивача предмета фінансового лізингу, за що позивачем сплачено 15506,90 грн., які згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є збитками останнього.

Згідно з п. 10.2. Договору за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1., 3.2. і 6.4 Договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9. Договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень Договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони в п. 10.2. Договору встановили інший період нарахування пені, який починається на наступний день після закінчення строку виконання зобов'язання і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум.

За прострочення сплати відповідачем лізингових платежів позивачем було нараховано відповідачу пеню за загальний період з 15.01.2011 р. по 23.12.2011 р. у сумі 48117,07 грн., розрахунок якої, як встановлено судами, є арифметично вірним.

Крім того, враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач предмет лізингу не повернув, позивачем на підставі п. 11.6. Договору було розраховано неоплачену вартість предмету лізингу, що становить 737197,53 грн., та нараховано відповідачу штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмета лізингу у 221159,26 грн.

Також, відповідно до п. 11.6. Договору позивачем було нараховано відповідачу відсотки за користування майном за період з 15.12.2011 р. (дата останнього лізингового платежу) по 02.12.2013 р. (дата підписання позовної заяви) у сумі 183786,46 грн., розрахунок яких, як встановлено судами, також є арифметично вірним.

Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу, відповідач відповідно до вимог позивача мав сплатити останньому 1868524,56 грн., з яких 662757,34 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 48117,07 грн. - пеня, 737197,53 грн. - неоплачена вартість предмету лізингу, 221159,26 грн. - штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмета лізингу, 183786,46 грн. - відсотки за користування майном та 15506,90 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису нотаріусу.

Згідно довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 56-3-1-00/1061 від 05.12.2013 р., з 23.12.2011 р. по 29.11.2013 р. (після розірвання договору фінансового лізингу № KL101147 від 26.11.2010 р.) на рахунок позивача відповідачем було сплачено 300400,00 грн., які позивач, керуючись п. 3.7. Договору та ст. 534 ЦК України, правомірно зарахував наступним чином: 15506,90 грн. - в рахунок відшкодування витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, 48117,07 грн. - в рахунок сплати пені, 221159,26 грн. - в рахунок сплати нарахованого штрафу, 15616,77 грн. - в рахунок часткової сплати нарахованих відсотків.

На підставі встановленого та керуючись наведеними нормами матеріального права, господарський суд попередніх інстанцій дійшов висновку, щодо задоволення позову, оскільки момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу становить 1568124,56 грн., з яких 662757,34 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 168169,69 грн. - заборгованість зі сплати відсотків, 737197,53 грн. - несплачена вартість предмета лізингу.

При цьому судом апеляційної інстанції було відхилено як безпідставні доводи відповідача стосовно того, що дії позивача щодо звернення до приватного нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису звільняють його від сплати несплаченої вартості майна, оскільки відкрите на підставі вищезазначеного виконавчого напису виконавче провадження було спрямоване саме на повернення предмету Договору лізингу, який відповідач по теперішній час не повернув.

Однак з такими доводами апеляційного господарського суду та рішенням господарського суду обох інстанцій щодо стягнення з відповідача несплаченої вартість предмета лізингу колегія не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк І за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч.2 ст. 806 ЦК України та ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Керуючись пунктом 11.5 договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про розірвання договору з 23.12.2011 року і вимагав повернення предмета лізингу.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

А згідно із ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 11.6 договору фінансового лізингу сторони встановили право лізингодавця у разі розірвання договору в односторонньому порядку вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку та право утримувати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "Укіо Банк Лізинг" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ "РГК", а отже і відсутність права вимагати неоплачену вартість предмету лізингу.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 01.10.2013 р. у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012), рішення якого в силу положень ст. 11128 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Крім того, як зазначалось вище, 21.05.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 745 про повернення відповідачем на користь позивача предмета фінансового лізингу.

В матеріалах справи наявна постанова заступника начальника ВДВС Рокитнянського управління юстиції від 12.02.2013р. про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №745 від 21.05.2012р.

Підстави, порядок та наслідки закінчення виконавчого провадження встановлені ст. 49,50 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак доказів закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять і судом дана обставина не досліджувалась.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, висновок суду попередніх інстанцій про стягнення з останнього несплаченої вартості цього майна в розмірі 737197,53 грн., яке залишається у власності позивача, колегія вважає передчасним та таким, що не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи.

Враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, в частині позову про стягнення несплаченої вартості предмета лізингу в розмірі 737197,53 грн., ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті оскаржувана постанова має бути залишена без змін, як така, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Відповідно до ст. 49, 11111 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись ст. 49, 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. та рішення господарського суду Київської області від 13.02.2014р. у справі № 911/4640/13 в частині стягнення з ТОВ "РГК" на користь ТОВ "Укіо Банк Лізинг" 737197,53 грн. несплаченої вартості предмета лізингу скасувати.

В цій частині справу направити до господарського суду Київської області на новий розгляд.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. у справі № 911/4640/13 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на користь ТОВ "РГК" судовий збір за подачу апеляційної скарги - в розмірі 7371,98 грн. та за подачу касаційної скарги в розмірі 7371,98 грн.

На виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: А.Г. Полянський

Г.М. Мачульський