ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 911/2027/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі - ТОВ "Фоззі-Фуд"),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016

зі справи № 911/2027/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна", м. Київ (далі - ТОВ "Компарекс Україна"),

до: приватного акціонерного товариства "Фоззі-Рітейл", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі - ПАТ "Фоззі-Рітейл");

ТОВ "Фоззі-Фуд"

про стягнення 1 666 721,47 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Компарекс Україна" - Вишнюк Т.С., Вівсяника А.М.,

ПАТ "Фоззі-Рітейл" - Аверіної В.Є.,

ТОВ "Фоззі-Фуд" - Аверіної В.Є.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з ПАТ "Фоззі-Рітейл" та ТОВ "Фоззі-Фуд" на користь ТОВ "Компарекс Україна" 1 666 721,47 грн. курсової різниці згідно з ліцензійним договором від 01.02.2014 № 1249/02-14.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.09.2016 (суддя Антонова В.М.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 (колегія у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В. і Шапран В.В.):

апеляційну скаргу ТОВ "Компарекс Україна" задоволено;

рішення господарського суду Київської області від 12.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено;

стягнуто з ПАТ "Фоззі-Рітейл" на користь ТОВ "Компарекс Україна": 833 360,74 грн. заборгованості; 12 500,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 13 750,55 грн. судового збору за подання апеляційної скарги;

стягнуто з ТОВ "Фоззі-Фуд" на користь ТОВ "Компарекс Україна": 833 360,74 грн. заборгованості; 12 500,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 13 750,55 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Фоззі-Фуд" просить залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 12.09.2016. Скаргу мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компарекс Україна" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх хибність та суперечність умовам згаданого ліцензійного договору, і просить у задоволенні скарги відмовити.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

01.02.2014 ТОВ "Компарекс Україна" (субліцензіар) та акціонерним товариством "Фоззі Рітейл" (у даний час ПАТ "Фоззі Рітейл") (клієнт) за участю ТОВ "Фоззі Фуд" (афілійована особа) укладено ліцензійний договір № 1249/02-14 (далі - Договір), згідно з яким субліцензіар зобов'язався в рамках ліцензійної угоди надати клієнту та афілійованим особам ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft, тимчасові ліцензії Software Assurance, а клієнт та афілійовані особи зобов'язалися прийняти право на користування програмними продуктами, що зазначені у додатку № 1, і оплатити їх у строки і на умовах, які встановлені у розділі 3 Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість даного договору складається з суми коштів, що сплачується як винагорода клієнтом та афілійованими особами субліцензіару за надання права користування програмними продуктами, зазначеними в додатку № 1. Порядок та строки виплати винагороди за ліцензії зазначені у додатку № 2 до Договору.

Згідно з додатком № 2 до Договору винагорода сплачується клієнтом та афілійованими особами, зокрема ТОВ "Фоззі Фуд", щомісячно не пізніше 10 числа місяця у розмірі 179 298,70 грн. на місяць.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного договору більш ніж на 2% порівняно з курсом НБУ на дату платежу сума несплаченого роялті підлягає перерахунку за такою формулою: С= В х (К2/К1), де В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного договору, що підлягає сплаті; С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами договору після перерахунку; К1 - вартість 1 долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання договору; К2 - вартість 1 долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного акта узгодження ліцензій.

Відповідно до пункту 3.7 Договору у випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому пунктом 3.6 Договору, субліцензіар зобов'язаний направити клієнту акт узгодження ліцензій, а клієнт зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів від дня одержання акта узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні акти є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Договору позивач надав право на користування ліцензіями, а відповідачі здійснили відповідну оплату, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку за період з 08.12.2014 по 07.05.2015.

25.02.2016 ТОВ "Компарекс Україна" направило на адресу ПАТ "Фоззі-Рітейл" вимогу № 45, в якій просило виконати умови пунктів 3.6, 3.7 Договору та сплатити винагороду в розмірі 2 280 781,56 грн. у зв'язку зі зміною курсу долара США.

11.03.2016 ПАТ "Фоззі-Рітейл" надало відповідь № 90 на дану вимогу, в якій повідомило, що, оскільки Договір на момент пред'явлення вимоги припинив свою дію, зобов'язання за Договором були виконані в повному обсязі до закінчення дії Договору, вимоги (акти) з приводу оплати курсової різниці, передбаченої пунктами 3.6, 3.7 Договору, до закінчення дії Договору не надсилалися субліцензіаром, а тому у ПАТ "Фоззі-Рітейл" відсутні підстави для здійснення оплати за вимогою від 25.02.2016 № 45.

20.05.2016 ТОВ "Компарекс Україна" направило ТОВ "Фоззі-Фуд" заяву № 148, згідно з якою просило у порядку пунктів 3.6, 3.7 Договору сплатити винагороду в сумі 1 666 721,47 грн. відповідно до рахунків та актів узгодження цін.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачі, на думку позивача, здійснили оплату 8-го та 9-го періодів користування ліцензіями не в повному обсязі, оскільки не сплатили збільшений розмір винагороди за користування ліцензіями внаслідок збільшення національної валюти України стосовно долара США в порядку пункту 3.6 Договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язання з оплати 8-го та 9-го періодів користування ліцензіями виконали в повному обсязі, вчасно, на умовах, визначених Договором, до моменту спливу його строку, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. ТОВ "Компарекс Україна" протягом дії Договору не скористалося своїм правом, передбаченим пунктами 3.6 та 3.7 Договору, не направило після отримання оплати від ТОВ "Фоззі-Фуд" та до закінчення дії Договору актів узгодження цін у зв'язку зі зміною курсу долара США.

На момент припинення дії Договору 31.05.2015 заборгованості з оплати сум винагороди та донарахування у зв'язку зі зміною курсу за Договором у відповідачів перед позивачем не існувало, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Укладаючи Договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.

Відповідно до умов пунктів 3.6, 3.7 Договору позивач просив стягнути з відповідачів перераховане роялті за 8-й та 9-й періоди ліцензування. При цьому 8-й період ліцензування: 01.11.2014 - 31.01.2015; 01.12.2014 - 28.02.2015, 9-й період ліцензування: 01.02.2015 - 30.04.2015; 01.03.2015 - 31.05.2015.

ТОВ "Компарекс Україна" складено акти узгодження ліцензій у зв'язку зі зміною курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долара США саме за вказаний період, до закінчення строку дії договору - 31.05.2015, і саме в строк дії Договору виникли зобов'язання відповідачів стосовно оплати перерахованої винагороди (роялті), які відповідачами не виконано в повному обсязі. За розрахунком позивача, який перевірений судом апеляційної інстанції, перерахована винагорода (роялті) складає 1 666 721,47 грн.

Вимога щодо недоплаченої винагороди (роялті) та акти узгодження ліцензій були направлені позивачем після закінчення календарного строку дії Договору, що не суперечить пункту 3.7 Договору та визначеним ним умовам оплати. При цьому розмір винагороди (роялті) був збільшений саме в межах строку дії Договору.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 540 Цивільного кодексу України, поклав обов'язок з оплати збільшеного розміру винагороди на обох відповідачів у рівних частках.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 1 666 721,47 грн. курсової різниці згідно з Договором.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525);

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599);

- закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631).

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи апеляційний господарський суд, встановивши, на відміну від місцевого господарського суду, що: направлення позивачем актів узгодження ліцензій та вимоги щодо недоплаченої винагороди (роялті) після закінчення строку дії Договору відповідає пункту 3.7 Договору та визначеним ним умовам оплати; розмір винагороди (роялті) був збільшений саме в межах строку дії Договору; оскільки відповідачами не оплачено в повному обсязі винагороду позивачу, то зобов'язання за Договором не припинилися, - дійшов заснованого на законі висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідачів у рівних частках 1 666 721,47 грн. курсової різниці відповідно до Договору.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів стосовно порушення судом апеляційної інстанціями передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Те саме стосується й посилань скаржника на те, що між ним та ТОВ "Фоззі-Фуд" укладено договір доручення, відповідно до умов якого ТОВ "Фоззі-Фуд" зобов'язане самостійно здійснювати оплату сум винагороди за користування ліцензіями, а ПАТ "Фоззі-Рітейл" не є відповідальним за оплату афілійованими особами сум винагороди за Договором. Водночас з'ясування та перевірка даного питання потребувало саме виконання названим товариством його процесуального обов'язку, передбаченого статтями 43, 33 і 34 ГПК України, стосовно доведення належними і допустимими доказами тих самих обставин, на які він посилається у касаційній скарзі вперше у процесі судового розгляду даної справи. Недодержання ж відповідачем (скаржником) зазначеного процесуального обов'язку не може бути надолужене в суді касаційної інстанції в силу наведеного припису частини другої статті 1117 ГПК України.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 зі справи № 911/2027/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Корсак

Суддя В. Палій