ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № Б11/141-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" - Пінчук Ю.А. (дов. від 11.12.2013),

ліквідатор ТОВ "Інвестлайн" Григоренко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. та ухвалу господарського суду Київської області від 04.09.2013р. в частині зобов'язання обтяжувача - іпотекодержателя ПАТ "АКБ "Київ" надати господарському суду та ліквідатору Григоренко О.М. докази вилучення відповідних записів щодо обтяження майна банкрута з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна по справі № Б11/141-10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Інвест" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестлайн",-

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2013 (суддя Мальована Л.Я.) припинено всі обтяження (у вигляді іпотеки та арешту) щодо розпорядження нерухомим майном банкрута - ТОВ "Інвестлайн"; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна всі записи щодо знаходження активів банкрута - ТОВ "Інвестлайн" під обтяженням (іпотекою та арештом); зобов'язано обтяжувача - іпотекодержателя ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" надати господарському суду та ліквідатору Григоренко О.М. докази вилучення відповідних -записів щодо обтяження майна банкрута з Єдиного реєстру заборон відчуження обёєктів нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 (колегія суддів у складі: Верховець А.А.- головуючий, Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 04.09.2-13 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" просить скасувати п. 3 ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 06.11.2013 в частині зобов'язання обтяжувача - іпотекодержателя ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" надати господарському суду та ліквідатору Григоренко О.М. докази вилучення відповідних записів щодо обтяження майна банкрута з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Київської області від 29.08.2012 визнано банкрутом ТОВ"Інвестлайн", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Григоренко О.М.

Ліквідатор Григоренко О.М. звернувся до господарського суду з клопотанням (з урахуванням доповнення) про припинення всіх обмежень (у вигляді іпотеки та арешту) щодо розпорядження нерухомим майном банкрута - ТОВ "Інвестлайн", виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів щодо знаходження активів банкрута - ТОВ "Інвестлайн" під обтяженням (іпотекою та арештом).

На день розгляду справи ліквідатором було надано протокол засідання комітету кредиторів ТОВ "Інвестлайн" № 13 від 28.08.2013 про звернення до господарського суду з клопотанням про зобов'язання ПАТ "АКБ "Київ" вилучити записи обтяження іпотекою об'єктів нерухомого майна банкрута, у зв'язку з чим уповноважити ліквідатора подати відповідне клопотання (а.с. 181-183 т. 5), а також копію довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 31.07.2013 (а.с.111-118 т. 5).

Дане клопотання мотивоване тим, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не наділяє його повноваженнями на звернення з відповідною заявою до державного реєстратора для вилучення відповідних записів, в той час як перебування майна, яке входить до ліквідаційної маси банкрута в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна унеможливлює реалізацію майна банкрута для погашення заборгованості перед кредиторами. Тому на підставі п.п.6 п.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" ліквідатор просив скасувати вищезазначені записи.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30 Закону про банкрутство, після визнання банкрутом особи, що ліквідується власником, та призначення ліквідатора саме на останнього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах та з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 26 та ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство.

Разом з тим, з метою виконання ліквідатором належним чином покладених на нього функцій, у тому числі з реалізації майна банкрута, законодавець передбачив у якості наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, а також недопущення накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута (ч. 1 ст. 23 згаданого закону). При цьому вказані наслідки наступають безумовно та незалежно від наявності про це клопотання або заперечення сторони або іншого учасника провадження у справі про банкрутство та стосуються майна боржника незалежно від виду такого майна (рухоме, нерухоме).

У зв'язку із вищевикладеним та оскільки перебування майна в іпотеці (що є видом застави - ч. 1 ст. 575 ЦК України) обмежує права щодо розпорядження цим майном, є видом обтяження відповідно до норм ст.ст. 586, 587 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відповідно і обмежує ліквідатора у виконанні покладених на нього функцій та обов'язків у ліквідаційній процедурі, суд касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду щодо звільнення активів, які належать Товариству, з-під арештів, заборон, обтяжень та інших обмежень щодо розпорядження майном шляхом, зокрема скасування вказаних обтяжень із виключенням відповідних записів з Державного реєстру іпотек про обтяження відповідного нерухомого майна.

При цьому, слід зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону про банкрутство, у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо) встановлений саме нормами цього закону.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

За цих підстав колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про задоволення місцевим судом клопотання ліквідатора про скасування обтяжень щодо майна банкрута та виключення з державного реєстру відповідних записів про обтяження іпотекою, який правомірно був підтриманий апеляційним судом.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що надання доказів вилучення записів щодо обтяження майна на підставі рішення суду не входить до його компетенції, є безпідставними та спростовуються положеннями ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703, а також Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи

скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Таким чином, у господарського суду наявні правові підстави зобов'язати обтяжувача - ПАТ "АКБ "Київ" надати докази вилучення відповідних записів щодо обтяження майна банкрута з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830 та наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, оскільки дані нормативні акти стосуються порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Однак, це на вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги ПАТ "АКБ "Київ" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 та ухвалу господарського суду Київської області від 04.09.2013 по справі № Б11/141-10 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.