ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 922/3018/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 09.09.2016та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№ 922/3018/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Термолайф"доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5" АТ "Сбербанк Росії"провизнання недійсним договору застави в частиніза участю представників сторін:

позивача: Мецгер Ю.Ю.

відповідача: Сімонова Є.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Термолайф" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5" АТ "Сбербанк Росії про визнання недійсним договору застави, укладеного Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за:

- Договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- Договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- Договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Разом із позовною заявою позивачем також подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі), а саме щодо звернення стягнення на майно, що належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" - автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7HZDH014270, реєстраційний номер АХ2037СТ , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО №034127, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків.

- заборони приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвій О.Д. та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 255, а саме на автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7HZDH014270, реєстраційний номер АХ2037СТ , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО №034127, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків, який належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182).

- заборони Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" подавати документи приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвій О.Д. та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 255, а саме на автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7HZDH014270, реєстраційний номер АХ2037СТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО №034127, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР № 1 ГУМВС України в м. Харків, який належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2016 у справі № 922/3018/16 (суддя Новікова Н.А.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (колегія судді у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 922/3018/16, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 66 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення у справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.09.2012 Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") було укладено з:

- Приватним акціонерним товариством "Термолайф" договори про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО;

- Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" договори про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО та № 27-В/12/66/ЮО;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" договори про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО та № 29-В/12/66/ЮО.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними договорами 22.01.2013 між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель) було укладено договір застави, посвідчений 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за номером 255 (далі - договір застави), відповідно до умов якого предметом застави є автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7HZDH014270, реєстраційний номер АХ2037СТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО №034127, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР № 1 ГУМВС України в м. Харків, загальною заставною вартістю 437022,00 грн.

Статтею 6 вказаного договору застави сторони погодили, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем та/або боржником будь-якого із зобов`язань, зазначених в ст. 2 (договори кредитних ліній) цього договору, воно не буде виконано або буде виконане неналежним чином.

Цією статтею передбачено право заставодержателя здійснити звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку або на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також прийняття предмета застави у власність шляхом звернення стягнення на свою користь у випадках перелічених п. 6.2-6.3 цієї статті.

04.08.2016 відповідач звернувся до позивача з повідомленням-вимогою № 8696/5/28-2, в якій зазначив про наявність заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО та № 31-В/12/66/ЮО, вимоги за якими забезпечено договором застави, та із посиланням на пункти 6.1 - 6.3 договору застави повідомив, що у випадку невиконання даної вимоги через 30 днів зверне стягнення на передане в заставу майно з метою стягнення суми заборгованості за кредитними договорами в примусовому порядку в один із передбачених договором способів.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору застави, укладеного Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за:

- Договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- Договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харквський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- Договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договори про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 №№ 26-В/12/66/ЮО , 28-В/12/66/ЮО № 30-В/12/66/ЮО були визнані недійсними, що є підставою недійсності договору застави в частині забезпечення зобов'язань за вказаними договорами.

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави за договором застави, що, на думку позивача, може призвести до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення, оскільки на момент набрання рішенням суду у цій справі законної сили предмет застави за договором застави буде відчужено третім особам (добросовісним набувачам).

Задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, приватному нотаріусу та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам вчиняти певні дії, пов'язані із зверненням стягнення на предмет застави, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем 08.08.2016 отримано від відповідача повідомлення-вимогу щодо звернення стягнення на заставне майно у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, натомість кредитні договори від 04.09.2012 №№ 26-В/12/66/ЮО , 28-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО визнано недійсними, а сума заборгованості за договором № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 є спірною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову і невжиття таких заходів у випадку прийняття рішення суду про задоволення позову може призвести до відчуження предмету застави та порушення майнових прав позивача щодо вказаного майна, а тому невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в повному обсязі ухвалу суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаними висновками та виходив з того, що питання щодо стягнення заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 № 30-В/12/66/ЮО та № 31-В/12/66/ЮО, № 29-В/12/66/ЮО, № 28-В/12/66/ЮО, № 27-В/12/66/ЮО, № 26-В/12/66/ЮО, а також про визнання вказаних договорів недійсними є предметом судових розглядів у судах різних інстанцій; направлення відповідачем повідомлення-вимоги від 04.08.2016 свідчить про вчинення ним дій, направлених на реалізацію предмета застави за договором застави, а тому на момент виконання судового рішення в цій справі майно, що є предметом застави може бути у позасудовому порядку відчужено добросовісному набувачеві, що передбачено умовами спірного договору (стаття 6 договору застави), і зазначене призведе до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення; відповідно до статті 1057-1 Цивільного кодексу України при задоволенні позовів про визнання недійсним кредитного договору, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя або ж договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно, передане в заставу, а тому відсутня інша можливість звернення стягнення на майно, що є предметом застави, окрім звернення стягнення на вказане майно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення вказаним критеріям не відповідають з огляду на таке:

(1) з матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що договором застави забезпечено виконання зобов'язань позичальників за шістьма договорами про відкриття кредитної лінії: №№ 26-В/12/66/ЮО, 27-В/12/66/ЮО, 28-В/12/66/ЮО, 29-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО, 31-В/12/66/ЮО, укладеними із різними позичальниками.

(2) предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору застави в частині забезпечення виконання зобов'язань за трьома договорами про відкриття кредитної лінії: №№ 26-В/12/66/ЮО, 28-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО, а отже право відповідача на звернення стягнення на заставне майно внаслідок невиконання зобов'язань за іншими договорами не може бути обмежено у зв'язку із розглядом цієї справи.

(3) вимога банку щодо звернення стягнення на заставне майно від 04.08.2016 направлена відповідачу, зокрема у зв'язку із невиконання зобов'язань за кредитним договором № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, який не охоплюється предметом позовних вимог у цій справі. Так само наявність спору щодо характеру і розміру заборгованості за цим та іншими кредитними договорами не стосуються предмету спору у цій справі.

(4) згідно із ст. 1057-1 Цивільного кодексу України накладення арешту на майно, яке було предметом застави при визнанні недійсним договору застави здійснюється судом виключно за заявою кредитодавця, а тому висновок апеляційного суду про відсутність іншої можливості звернення стягнення на заставне майно, окрім звернення стягнення на нього в судовому порядку є безпідставним.

Зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Отже, з урахуванням предмету позовних вимог, очевидною є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи є безпідставним.

Згідно із ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 2 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з прийняттям рішення про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про забезпечення позову.

Судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 922/3018/16 скасувати.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Термолайф" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1378,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир