ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 911/3828/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. (доповідач), Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників: позивача Громніцький Ю.П. - дов. від 13.05.2014 р. відповідача Сушко О.О. - дов. від 22.01.2016 р. третьої особи не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 11.10.2016 Київського апеляційного господарського суду

у справі№911/3828/15 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до третя особа Комунального підприємства "Обухіврайтепломережа" Міністерство енергетики та вугільної промисловості України простягнення 337628,87 грн. ВСТАНОВИВ: У серпні 2015 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з КП "Обухіврайтепломережа" 122988,47 грн. пені, 41577,87 грн. - 3% річних, 173062,53 грн. інфляційних втрат на підставі статей 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий протягом 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

КП "Обухіврайтепломережа" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що 09.10.2014 р. між сторонами у справі був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №715/30, яким змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за договором купівлі-продажу природного газу №13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р., а відповідальність настає за порушення цих строків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли пояснення у справі, в яких третя особа підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Від позивача судом були отримані заперечення на відзив, в яких він наголошував на обґрунтованості позову.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2015 р. (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Обухіврайтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 122988,47 грн. пені, 148585,01 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 40127,99 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. (судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.) рішення господарського суду Київської області від 23.10.2015 р. скасовано в частині стягнення 122988,47 грн. пені, 148585,01 грн. інфляційних втрат та 40127,99 грн. - 3% річних і відмовлено у задоволенні позову про стягнення 122988,47 грн. пені, 148585,01 грн. інфляційних втрат, 40127,99 грн. - 3% річних. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 23.10.2015 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Київської області від 19.07.2016 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56 279,50 грн. пені, 18 058,89 грн. - 3% річних, 2 818,56 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

За апеляційною скаргою КП "Обухіврайтепломережа" Київський апеляційний господарський суд постановою від 11.10.2016 р. (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 р. скасував в частині задоволених позовних вимог та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції встановив, що, уклавши договір №715/30 від 09.10.2014 р., сторони організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманий у 2013 році за договором купівлі-продажу природного газу №13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р., змінивши порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу; при цьому для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідним є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, зобов'язання за яким виконано без прострочення оплати.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 625, 629, 631, 653 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. та посилається на те, що оплата за природний газ частково була здійснена власними коштами відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.12.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - продавцем та КП "Обухіврайтепломережа"- покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3420-ТЕ-17.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 210000, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1910 тис. куб.м.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2083810 грн., крім того ПДВ - 416762 грн., разом з ПДВ - 2500572 грн. (пункт 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідальність сторін передбачена розділом 7 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв упродовж 2013 року природний газ на загальну суму 2002156,91 грн., і це підтверджується актами приймання-передачі газу від 31.01.2013 р., від 28.02.2013 р., від 31.03.2013 р., від 30.04.2013 р., 31.10.2013 р., від 24.01.2014 р.

Водночас в процесі розгляду спору господарськими судами було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.10.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області (сторона перша), Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради (сторона третя), Виконавчим комітетом Обухівської міської ради (сторона четверта), Комунальним підприємством "Обухіврайтепломережа" (сторона п'ята) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) був укладений договір про організацію взаєморозрахунків № 715/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Згідно з пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків КП "Обухіврайтепломережа" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 882012 грн., у тому числі податок на додану вартість 147002 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 р. №13/3420-ТЕ-17.

Згідно з положеннями пункту 11 цього договору (підпункт 2) сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У пункті 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Апеляційний господарський суд під час розгляду спору встановив, що уклавши зазначений договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3420-ТЕ-17; що 882012 грн. боргу було сплачено відповідачем позивачу за договором про організацію взаєморозрахунків згідно з платіжним дорученням №29 від 13.10.2014 р. за природний газ за договором № 13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

Таким чином, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач повністю розрахувався з позивачем за природний газ переданий з січня 2103 року по грудень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Обухіврайтепломережа" 122988,47 грн. пені, 41577,87 грн. - 3% річних, 173062,53 грн. інфляційних втрат на підставі статей 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в повному обсязі, відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що уклавши спірний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений протягом 2013 року відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3420-ТЕ-17; що таким договором про організацію взаєморозрахунків (пункт 16) сторони засвідчили, що після виконання його вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно їх предмета.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок за природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 09.10.2012 р. (стягнення пені) та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (стягнення 3% річних і інфляційних втрат) необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.2014 р. у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.2015 р. у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015 р. у справі №924/1230/14.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши всі обставини та зібрані у справі докази, перевіривши наданий розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки (як вже зазначалося) спірним договором про організацію взаєморозрахунків порядок і строки оплати були змінені, а відповідальність настає лише за порушення цих строків, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, чого судом апеляційної інстанції встановлено не було. До того ж наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків (згідно з його пунктом 16) є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно його предмета.

Таким чином, апеляційний господарський суд належно встановив істотні обставини у даній справі, визначивши правову природу відносин, що існували між сторонами, підстави, зміст взаємних зобов'язань сторін, порядок та ступінь їх виконання, та обґрунтовано відмовив у позові.

Посилання скаржника на те, що сплата відповідачем боргу згідно з договором про організацію взаєморозрахунків не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства, визнаються неспроможними, оскільки, як вже зазначалося, і це встановив апеляційний господарський суд, підписуючи договір про організацію взаєморозрахунків, позивач погодився з усіма його умовами, відповідно до яких з метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пункт 11), а після його виконання вони не мають одна до одної претензій (пункт 16).

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк не спростовують встановленого та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним господарським судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. у справі №911/3828/15 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач