ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/5059/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/5059/16 господарського суду міста Києва за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 допублічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" простягнення 407 914, 22 грн., за участю представників

позивача: ОСОБА_6.,

відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" про стягнення, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, 326 701, 87 грн. заборгованості з орендної плати, 54 277, 49 грн. пені, 13 479, 68 грн. курсової різниці та 6 010, 20 грн. 3% річних за договором оренди нежитлового приміщення № 1/1 від 23.06.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 326 701, 87 грн. заборгованості з орендної плати, 54 277, 49 грн. пені та 6 010, 20 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавцем) та публічним акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (орендарем) 23.06.2014 укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/1, за умовами п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 88,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1, що належить орендодавцеві на праві приватної власності.

Згідно з п. 5.2.2. договору орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, встановлену цим договором, та плату за комунальні послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору розмір орендної плати за 1 м2 приміщення становить суму в гривнях, еквівалентну 16, 93 дол. США по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди згідно з актом прийому-передачі на зазначений вище розмір орендної плати за один квадратний метр згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1500 дол. США, по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ за місяць.

За умовами п. 6.3. договору впродовж дії всього терміну договору для визначення відповідної щомісячної орендної плати використовується гривневий еквівалент долару США на день відповідного орендного платежу по курсу продажі орендарем долара США без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 6.9. договору орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений в розділі 12 договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата на підставі виставленого орендодавцем рахунка-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє орендаря від проведення передбачених договором розрахунків.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що термін оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців 8 днів, з 23.06.2014 по 31.05.2017 включно.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі нежилого приміщення від 23.06.2014.

Разом з тим, як зазначає позивач, виставлені ним і надіслані відповідачу рахунки № 11 від 02.06.2015, № 13 від 01.07.2015, № 15 від 03.08.2015, № 17 від 01.09.2015, № 19 від 01.10.2015, № 21 від 02.11.2015, № 23 від 01.12.2015, № 01 від 05.01.2016, № 3 від 01.02.2016 на загальну суму 326 701, 87 грн. залишилися не оплаченими, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких просив сплатити суму заборгованості з орендної плати. Вказані претензії отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, проте залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернуся з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати, пені та 3% річних місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Відмовляючи у стягненні курсової різниці, суди обох інстанцій зазначили, що відповідне коригування було здійснено позивачем у рахунках-фактурах.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати виставлених рахунків-фактур № 11 від 02.06.2015, № 13 від 01.07.2015, № 15 від 03.08.2015, № 17 від 01.09.2015, № 19 від 01.10.2015, № 21 від 02.11.2015, № 23 від 01.12.2015, № 01 від 05.01.2016, № 3 від 01.02.2016 на загальну суму 326 701, 87 грн.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у відповідача наявна непогашена заборгованість з орендної плати за договором в сумі 326 701, 87 грн., а доводів її спростування останнім не надано, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 326 701, 87 грн. заборгованості з орендної плати.

Крім цього, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо здійснення орендних платежів у встановлений договором строк, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 54 277, 49 грн. пені на підставі п. 9.4 договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та 6 010, 20 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Що ж до вимоги про стягнення з відповідача 13 479, 68 грн. курсової різниці, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відповідне коригування вже було здійснено позивачем у рахунках-фактурах.

Інші доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, повторюють доводи апеляційної скарги, які обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та дублюють доводи апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Грек Б.М. Стратієнко Л.В.