ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року Справа № 903/251/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"на постанову від 30.06.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№903/251/16 господарського суду Волинської областіза позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філіїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"прозобов'язання повернути майно

За участю представників сторін:

Від позивача - Григолінський С.О. - дов. від 28.03.2016,

Від відповідача - Григор'єва Н.В. - дов. від 30.09.2016,

У зв'язку зі звільненням суддів Фролової Г.М., Данилової Т.Б. з посади судді, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В., Мачульський Г.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобов'язання повернути майно, а саме: бензин марки А-95 - 170л.

Рішенням від 26.05.2016 господарського суду Волинської області (суддя Дем'як В.М.) позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-95 - 170 л шляхом вилучення та передачі Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", відповідача на користь позивача стягнуто 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно зі ст.ст.662, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних ним нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у складі головуючого: Філіпова Т.Л., Петухова М.Г., Гудак А.В. рішення господарського суду Волинської області залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ "Золотий Екватор" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 188 Господарського суду України, ст.ст. 613, 651, 689, 690 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 січня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як постачальником та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" як покупцем укладено договір поставки нафтопродуктів № 41, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець - прийняти товар від та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Додатково до основного зобов'язання постачальник зобов'язався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент та кількість товару (об'ємної товарної партії) погоджуються в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Одиницею виміру кількості товару сторони визначили літри.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне, при цьому дана картка залишається у оператора.

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки нафтопродуктів є дата отримання товару на АЗС.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за нафтопродукти покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару; при цьому, моментом зобов'язання Компанії по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.6.3 товар (партія товару) передається уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами (п.10.9 договору).

21.01.2014 сторонами підписано додаток до договору № 41 від 21.01.2014, яким погоджено вартість товару.

07.07.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 1/349 до договору №41, якою збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

09.07.2014 сторонами підписано додаткову угоду №2/359 до договору №41, згідно якої збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Додатковою угодою від 11.07.2014 №3/363 угоду до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Додатковою угодою від 14.07.2014 №4/366 угоду до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Додатковою угодою від 16.07.2014 №5/369 до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Додатковою угодою від 18.08.2014 №6/401 до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Додатковою угодою від 30.09.2014 №4/7/449 угоду до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученням від 30.09.2014 № 9 на загальну суму 372885,00 грн., в т.ч.: за бензин А-95 - 356 495,00грн. та за дизельне пальне - 16 390,00грн.

Отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковою накладною від 01.10.2014 № 526 на загальну суму 372885,00 грн., в т.ч.: за бензин А-95 - 356 495,00 грн. та за дизельне пальне - 16 390,00грн. та видатковою накладною №10919 від 01.10.2014.

Судами встановлено, що 11 карток "WOG" зі штрих-кодами 000941030540028, 000941000605027, 000941060731160, 0009410507747559, 000942040224649, 000942030423663, 000942080300888, 000942000302105, 000942000773820, 000942080791947 у номінальній кількості на 170 літрів нафтопродуктів знаходиться у позивача.

Листами від 13.08.2015 № 16/1511, від 01.10.2015 711/1809, від 16.11.2015 №14/2065 позивач звертався до відповідача щодо обміну прострочених карточок на діючі, однак вимоги позивача залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.

Листом від 21.08.2015 № 09/1545 позивач повідомив відповідача про заблокування усіх придбаних карток. Листом від 26.08.2015 № 14/1564 Компанія, з метою підписання актів звірки взаємних розрахунків за договорами поставки нафтопродуктів, в тому числі за договором поставки нафтопродуктів № 41 від 21.01.2014 року, звернулась до відповідача з проханням щодо надання інформації, із зазначенням штрих-кодів карток, за якими не було здійснено відпуск товару.

З посиланням на те, що ТОВ "Золотий Екватор" залишило вимоги позивача без відповіді та належного реагування, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії звернулося до господарського суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося вище, згідно платіжних доручень позивач оплатив вартість товару, а відповідач передав йому картки на підтвердження права власності на оплачений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 224 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору. Згідно п.2.1 договорів до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне "WOG" позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 317, 321 ЦК України до прав власника віднесено право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно з ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Доказів на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних на підставі договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС, відповідачем не надано.

При цьому пункт 6.5 договору, який передбачає втрату чинності паливними картками, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача передати товар покупцю, оскільки це суперечило б ст. ст. 662, 936, 938 ЦК України.

Посилання відповідача на виконання ним усіх обов'язків за договором поставки нафтопродуктів та пропущення позивачем визначених договором строків прийняття товару обґрунтовано визнано судом апеляційної інстанції безпідставним, оскільки умовами договору не передбачено правових наслідків закінчення строку дії пластикових карток у вигляді неможливості використання залишків пального, а також не узгоджено питання оплати послуг зі зберігання придбаного пального поза межами визначеного строку дії паливних карток.

З врахуванням зазначеного вище, вмотивованим є висновок судів про зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" повернути позивачу придбане за договором поставки нафтопродуктів № 41 майно, а саме: бензин марки А-95 в об'ємі 170 л.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" залишити без задоволення.

Постанову від 30.06.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 903/251/16 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Г. Мачульський