Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №911/620/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 911/620/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Енергобанк"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 01.07.2014 року

у справі № 911/620/14

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Енергобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Артпласт Інвест"

про стягнення грошових коштів

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Артпласт Інвест"

до Публічного акціонерного товариства

"Енергобанк"

про визнання недійсним договору

та стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача

(за первісним позовом) - Середюка Б.Л.

відповідача

(за первісним позовом) - Коваленка В.В.

позивача

(за зустрічним позовом) - Коваленка В.В.

відповідача

(за зустрічним позовом) - Середюка Б.Л.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 1212-02 від 27.12.2012 року в сумі 1 124 717,26 дол. США, що еквівалентно 9 718 119,49 грн.; заборгованості по відсотках у розмірі 86 363,45 доларів США, що еквівалентно 746 223,39 грн.; пені за прострочення сплати кредиту в сумі 31 245,57 доларів США, що еквівалентно 269 977,35 грн.; пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 2 758,67 доларів США, що еквівалентно 23 836,25 грн.; 3 % річних за прострочення сплати кредиту в сумі 7 210,52 доларів США, що еквівалентно 62 302,46 грн.; 3 % річних за прострочення сплати відсотків у розмірі 636,62 доларів США, що еквівалентно 5 500,67 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест", в свою чергу, звернулось до цього ж суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року; застосування наслідків недійсності правочину; зобов"язання ПАТ "Енергобанк" повернути все отримане на виконання цього договору, зокрема, стягнення з банку 842850,41 грн.; визнання погашеним боргу ТОВ "Артпласт Інвест" за цим договором та стягнення з банку судового збору в сумі 19 293 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 року (суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково; визнано недійсним кредитний договір № 1212-02 від 27.12.2012 року, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест" з моменту його укладання; в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ "Енергобанк" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у зустрічному позові.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 27 грудня 2012 року між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест" укладено кредитний договір № 1212-02, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит в сумі 1 161 178,21 доларів США, про що свідчить виписка по рахунку № 2063736369901, з яких позичальником повернуто 36 460,95 доларів США.

Пунктом 1.5 договору визначено, що кредит надається позичальнику для погашення кредитної заборгованості ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" по кредитним договорам, укладеним з ПАТ "Енергобанк".

Відповідно до п. 3.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з розрахунку встановленої договором процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а позичальник, в свою чергу, сплачує проценти щомісячно до 20 числа (включно), наступного за звітним місяцем. Датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок банку.

Позовні вимоги ПАТ "Енергобанк" мотивовані наявністю заборгованості ТОВ "Артпласт Інвест" по погашенню кредиту в сумі 1 124 717,26 доларів США, по відсотках 86 363,45 доларів США.

Крім того, розмір пені за прострочення сплати кредиту, погодженої в пункті 9.1. договору, склав 31 245,57 доларів США, а пені за прострочення сплати процентів - 2 758,67 доларів США.

Банк також просив стягнути з позичальника 3 % річних за прострочення сплати кредиту в сумі 7 210,52 доларів США та за прострочення сплати відсотків - 636,62 доларів США.

Зустрічний позов ТОВ "Артпласт Інвест" про визнання недійсним цього договору обгрунтований наступним.

Кредитний договір №1212-02 від 27.12.2012 року укладено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформленого протоколом № 26 від 27.12.2012 року.

Відповідно до вказаного протоколу на загальних зборах учасників товариства вирішено наступні питання:

- про звернення до ПАТ "Енергобанк" з клопотанням про прийняття товариством зобов'язань боржника ТОВ "Артпласт Плюс" за кредитними договорами № 712-89 від 18.12.2007 року, № 808-41 від 05.08.2008 року, №20836 від 05.08.2008 року та боржника ТОВ "Кіностудія "Ялта Фільм" за кредитним договором № 1101-01 від 17.01.2011 року, укладеним з ПАТ "Енергобанк";

- про отримання ТОВ "Артпласт Інвест" кредитних коштів в ПАТ "Енергобанк" з лімітом кредитування 1 170 000 доларів США, відсотковою ставкою 13 % річних, строком до 30.09.2015 року, та передання в іпотеку/заставу майна товариства, зокрема, корпоративних прав на частку 76,74% статутного капіталу товариства;

- про внесення змін до договорів поруки, в яких товариство виступає поручителем по зобов'язаннях ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта Фільм" в частині погашення ТОВ "Артпласт Інвест" заборгованості боржників за кредитними договорами;

- надано повноваження на укладення вищезазначених договорів директору товариства - ОСОБА_6, якого призначено на посаду директора на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" від 04.12.2012 року, оформленого протоколом № 24.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 року у справі № 911/3033/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року та Вищого господарського суду України від 25.03.2014 року, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформлені протоколами №24 від 04.12.2012 року та № 26 від 27.12.2012 року, і зобов'язано Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб підприємців скасувати державну реєстрацію змін (записів), внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо призначення директором товариства ОСОБА_6 та скасувати реєстрацію нової редакції статуту товариства.

Однією з підстав для визнання недійсними вказаних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" було одноособове їх прийняття одним учасником товариства з часткою в статутному капіталі у розмірі 76,74% - ОСОБА_6, в той час як інші учасники товариства на загальні збори не запрошувались та участі не приймали.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 03.07.2013 року у справі № 911/1874/13 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 і ТОВ "Артпласт Інвест":

- визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" про вихід зі складу учасників товариства та про погодження відступлення (продаж) належної ОСОБА_7 частки в статутному капіталі ТОВ "Артпласт Інвест" на користь ОСОБА_6; про перерозподіл статутного капіталу ТОВ "Артпласт Інвест" між новими учасниками та включення ОСОБА_6 до складу учасників товариства з часткою 76,74 % статутного капіталу, що становить 11 511 000 грн.; про затвердження нової редакції статуту ТОВ "Артпласт Інвест", що оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" № 23 від 22.10.2012 року;

- визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ "Артпласт Інвест", затверджену рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" № 23 від 22.10.2012 року, зареєстрованим Державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації Мируцьким Р.С. 05.11.2012 року за номером запису 13341050028002402.

- зобов'язано Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації Київської області скасувати зміни (записи), внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та скасувати реєстрацію нової редакції статуту ТОВ "Артпласт Інвест".

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест", оскільки загальні збори учасників ТОВ "Артпласт Інвест" не приймали рішення щодо укладення оспорюваного кредитного договору та не надавали згоди на його укладення ОСОБА_6, який його підписав за відсутності відповідних повноважень.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оформлені протоколами № 23 від 22.10.2012 року (про включення до числа учасників товариства ОСОБА_6), № 24 від 04.12.2012 року (про обрання ОСОБА_6 директором) та № 26 від 27.12.2012 року (про укладення оспорюваного кредитного договору) рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" визнані недійсними, а тому відсутнє і волевиявлення вищого органу товариства загальних зборів учасників на укладення спірного кредитного договору та призначення на посаду директора ОСОБА_6 і надання йому повноважень на підписання від імені товариства спірного кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Враховуючи, що схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, або взагалі за їх відсутністю, повинно виражатися в діях саме компетентного органу юридичної особи, а не особи, яка безпосередньо підписала спірний договір, вчиненні дії директора ОСОБА_6 на виконання договору не свідчать про його є схвалення товариством.

Частинами 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з приписів вказаних норм, та, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту підписання правочину особою без відповідних повноважень, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду Київської області та Київського апеляційного господарського суду про задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест".

Також грунтуються на законі висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в поверненні коштів, перерахованих за кредитним договором ТОВ "Артпласт Інвест", оскільки ці кошти не підлягають стягненню з підстав, передбачених частино 2 статті 216 ЦК України, а є фактично безпідставно сплаченими. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає способам захисту права, встановленим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

Водночас, вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з позичальника 1124717,26 доларів США, які надавались останньому для погашення кредитної заборгованості ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" по кредитним договорам, укладеним з ПАТ "Енергобанк", господарські суди обгрунтовано виходили з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Таким чином, цільовий характер використання кредитних коштів є істотною умовою кредитного договору.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.5 кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року кредит надається позичальнику для цілей погашення кредитної заборгованості ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" по кредитним договорам, укладеним з ПАТ "Енергобанк".

Згідно п. 3.1. кредитного договору видача кредиту здійснюється на цілі, визначені п. 1.6. цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у письмовій заяві позичальника. При цьому, сторони погоджуються, що перерахування банком коштів за письмовою заявою позичальника є достатнім доказом факту надання кредиту позичальникові.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, підпункт 1.6. в тексті кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року відсутній.

Крім того, умови пункту 1.5. кредитного договору не містять інформації щодо необхідності погашення ТОВ "Артпласт Інвест" яких саме кредитних зобов'язань ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" перед ПАТ "Енергобанк", тобто не вказано реквізитів кредитних договорів та дату їх укладення, не визначено суми кредитних коштів, які спрямовуються ТОВ "Артпласт Інвест" на погашення основної заборгованості, відсотків і штрафних санкцій за користування кредитом третіх осіб перед банком.

Відтак, відповідач не знав і не міг знати на погашення яких саме кредитних зобов'язань та у якому розмірі буде спрямовано кредитні кошти.

Підпунктом 3.3. договору визначено, що днем надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначенні в заяві позичальника, з урахуванням вимог пункту 3.1. цього договору.

Проте, цільового призначення кредитних коштів, визначених в виписці по рахунку № 2063736369901 за 27.12.2012 року на суму 1 161 178,21 доларів США, на яку посилається ПАТ "Енернобанк", як на підтвердження цільового використання кредитних коштів, банком не підтверджено.

Частиною 2 пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Внаслідок задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнанням недійсним кредитного договору № 1212-02 від 27.12.2012 року, застосовуючи наслідки недійсності правочину та враховуючи підстави, з яких кредитний договір визнано недійсним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів фактичного отримання ТОВ "Артпласт Інвест" кредитних коштів в сумі 1 161 178,21 доларів США і погашення ними кредитної заборгованості третіх осіб.

Разом з тим, місцевим господарським судом підставно спростовано посилання позивача за первісним позовом на лист ТОВ "Артпласт Інвест" від 27.12.2012 року, як на підставу перерахування на рахунки ПАТ "Енергобанк" отриманих ТОВ "Артпласт Інвест" кредитних коштів, за яким останній звертався до банку з проханням щодо переведення на нього виконання зобов'язань за кредитними договорами № 712-89 від 18.12.2007 року, № 808-41 від 05.08.2008 року, № 20836 від 05.08.2008 року, укладеними між ТОВ "Артпласт Плюс" та ПАТ "Енергобанк" і кредитним договором № 1101-01 від 17.01.2011 року, укладеним між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм", оскільки, відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до статті 513 цього Кодексу.

В той же час положеннями статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що лист ТОВ "Артпласт Інвест" від 27.12.2012 року не є достатньою правовою підставою переведення на ТОВ "Артпласт Інвест" прав і обов'язків ТОВ "Артпласт Плюс" та ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" та не є підставою для сплати ТОВ "Артпласт Інвест" на користь ПАТ "Енергобанк" кредитної заборгованості вказаних юридичних осіб, у зв'язку з чим вірно не прийнятий як доказ.

Також, як наслідок, вірно залишені без задоволення позовні вимоги ПАТ "Енергобанк" про стягнення з ТОВ "Артпласт Інвест" заборгованості по кредитному договору № 1212-02 від 27.12.2012 року у розмірі відсотків за користування кредитом 86 363,45 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 31 245,57 доларів США, пені за прострочення сплати процентів - 2 758,67 доларів США, 3 % за прострочення сплати кредиту - 7 210,52 доларів США та 3 % за прострочення сплати відсотків - 636,62 доларів США з огляду на задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору, на підставі якого заявлені дані вимоги.

Відповідно до статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем за первісним позовом зроблено не було.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту підписання кредитного договору неповноважною особою та відсутність доказів на підтвердження первісних позовних вимог, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічного позову про визнання недійсним цього договору та, відповідно, відмову в задоволенні первісного позову про стягнення грошових коштів за цим договором, з підстав, викладених у первісній позовній заяві, грунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року у справі № 911/620/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська І.М. Волік