ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 914/2140/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівСтратієнко Л.В. (доповідач) Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Деленко Б.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарствана рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 19 серпня 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 рокуу справі№ 914/2140/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доСамбірського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарствапро стягнення 50 958,45 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 568,60 грн пені, 1 300,41 грн 3 % річних, 35 089,44 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 (суддя - Щигельська О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (головуючий - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Самбірського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 14 568,60 грн пені, 1 269,34 грн 3% річних, 35 089,44 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 15.03.2006 між ВАТ "Львівобленерго" (правонаступник якого є ПАТ "Львівобленерго", постачальник) та Самбірським виробничим управління водопровідно - каналізаційного господарства (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90122, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

У п. 2. додатку № 2 від 31.01.2011 до договору № 90122 від 15.03.2006 сторони погодили, що розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п. п. 4., 6. додатку № 2 від 31.01.2011 до договору).

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідними додатками, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

На виконання умов договору, впродовж 2014-2015 рр. позивач надав відповідачу енергію, проте позивач її оплачував несвоєчасно.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, прийшов до висновку про стягнення з відповідача 14 568,60 грн пені на підставі п. 4.2.1. договору та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 35 089,44 грн інфляційних втрат, а також здійснивши перерахунок 3 % річних, стягнув їх з відповідача в розмірі 1 269,34 грн. Також апеляційний суд зазначив, що спільні протокольні рішення не змінюють умов договору, в частині порядку і строків розрахунку за поставлену енергію, а ними лише врегульований механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.

Проте, погодитися з такими висновками судів неможливо, оскільки вони є передчасними, та зробленими в порушення вимог ст. 43 ГПК України без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Відповідно до п. 1.1. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 (чинного на момент укладення спільних протокольних рішень) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.

Розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 (п. 1.2. Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (зі змінами), затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики країни, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009, між сторонами були підписанні спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема № 20/626 від 17.02.2015, № 20/1015 від 18.03.2015, відповідно до яких Державна казначейська служба України зобов'язувалася перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1) кошти, остання перерахувати їх Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2), яка в свою чергу за підприємства ЖКГ та ВКГ кошти в сумі 4 991 880, 00 грн з наступним записом у графі "Призначення платежу": Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за січень 2015 р. та очікуванні нарахування на лютий 2015 р. "П" 2 977 200,00 грн; "ПКМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за січень 2015 р. та очікуванні нарахування за лютий 2015 "С" 2 014 600,00 грн (спільне протокольне рішення № 20/626) та за спільним протокольним рішенням № 20/1015 перерахувати кошти в сумі 5 259 900,00 грн з наступним записом у графі "Призначення платежу": Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за лютий 2015 р. та очікуванні нарахування на березень 2015 р. "П" 3 153 200,00 грн; ПКМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за лютий 2015 р. та очікуванні нарахування на березень 2015 р. "С" 2 106 700,00 грн ЕК ПАТ "Львівобленерго" (сторона 3), а сторона 3 перерахувати кошти за електроенергію за відповідний місяць (у даному випадку лютий 2015 р., березень 2015 р.) ДП "Енергоринок" (сторона остання).

У п. 5. спільних протокольних рішень сторони передбачили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства (п. 6. рішень).

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, апеляційний суд прийшов до передчасного висновку, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію не змінюють умови договору і, що ними лише передбачений механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, оскільки з наявних у матеріалах справи спільних протокольних рішень вбачається, що ними погоджені умови, порядок і строк проведення розрахунків, а також відповідальність сторін у випадку не належного їх виконання. Апеляційний суд, не врахувавши умови Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009, безпідставно ототожнив механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам і надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії із самими протокольними рішеннями, які є формою реалізації цього механізму, а чинним законодавством не заборонено в цих рішеннях змінювати умови і строк проведення відповідних розрахунків за договором.

Також апеляційний суд в своїй постанові, вказуючи на те, що спільними протокольними рішеннями передбачений лише механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, посилався на п. 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2015, однак такий порядок затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було досліджено чи на виконання спільних протокольних рішень № 20/626 від 17.02.2015, № 20/1015 від 18.03.2015, Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2) перерахував позивачу відповідні кошти та чи не було порушено, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (зі змінами), строку переводу позивачу отриманих кошів.

Таким чином, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 32 ГПК України, не дав належної оцінки спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема № 20/626 від 17.02.2015, № 20/1015 від 18.03.2015 та належним чином не дослідив чи у такий спосіб (уклавши ці рішення) не було змінено порядок і строки проведення розрахунків за спожиту енергію, поставлену відповідно до договору № 90122 від 15.03.2006 у спірний період, адже для застосування санкцій - пені, визначену умовами договору № 90122 від 15.03.2006, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначеними спільними протокольними рішеннями.

Стягуючи з відповідача 1 269,34 грн 3 % річних, місцевий суд не навів його математичного перерахунку, а зі змісту рішення суду неможливо визначити з яких міркувань виходив суд частково стягуючи з відповідача 3% річних.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки, а тому нарахування інфляційних втрат за менший, ніж місяць період, суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/626 від 17.02.2015, № 20/1015 від 18.03.2015 та належним чином встановити чи змінювали сторони порядок і строк проведення розрахунків за спожиту енергію, поставлену відповідно до договору № 90122 від 15.03.2006 та чи поширювалася дія вказаних рішень на всю вартість електричної енергії поставленої за договором у конкретно визначений місяць поставки; встановити наявність чи відсутність порушення відповідачем суб'єктивних прав позивача і наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, пені, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19 серпня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року у справі за № 914/2140/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова