Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/4868/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року господарського суду міста Києва від 27.11.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення грошових коштів,за участю представників сторін:

позивача:Юр"єва М.В.,відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення 8055,13 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2015 року (суддя: Отрош І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, суддів: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.) рішення місцевого господарського суду міста Києва від 27.11.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Маркс. Капітал" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до МТСБУ про стягнення 8055,13 грн., як відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, право вимоги якої перейшло до відповідача в порядку статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.10.2012 року між гр. ОСОБА_6 (цедент) та з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію усі права вимоги, що виникли у Цедента, у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.02.2011р., номер полісу АА 2064621, у страховій компанії ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія".

Пунктом 1.1. договору передбачено, що внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках.

Згідно з п. 1.2. договору право вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим Договором є загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом і складає 8 054,00 грн.

30.10.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) укладено договір факторингу № 1/30-10/2012, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнтові усі права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 29.10.2012 (п.1.1.).

Згідно з п. 1.2. договору факторингу № 1/30-10/2012 від 30.10.2012, в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 8 055,13 грн.

Пунктом 4.1. договору факторингу сторони погодили, що за передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує клієнтові 4 227,00 грн.

14.11.2012 року ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою від 13.11.2012 про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" за 116 договорами факторингу на суму 1 643 109,94 грн., в тому числі, і за договором факторингу № 1/30-10/2012 від 30.10.2012 на суму 8 055,13 грн., що ґрунтуються на невиконаних Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" зобов'язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також просив включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 15.02.2013 затверджено реєстр кредиторів ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія", позивача (ТОВ "Маркс.Капітал) визнано кредитором ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" на суму 1644182,94 грн., в тому числі за договором факторингу № 1/30-10/2012 від 30.10.2012 на суму 8 055,13 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-46/12625-2012 Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.

Згідно з пунктом "ґ" статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону "Ліквідаційна процедура".

Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

З огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв'язку із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що у справі про банкрутство ПАТ "Українська екологічна страхова компанія" не затверджувався звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, з яких би вбачалося, що у боржника відсутні активи для розрахунку із кредиторами за зобов"язаннями, враховуючи положення пункту "ґ" статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшли вірного висновку, що звернення позивача до МТСБУ про стягнення коштів є передчасним, у з"язку з чим правомірно відмовили у задоволенні заявленого позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів скаржника, то вони відхиляються колегією суддів, як такі, що спростовуються обставинами справи, яким була надана належна юридична оцінка судами попередніх інстанцій.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2015 року у справі №910/4868/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова