ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/17982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКиївської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського судувід20.01.2016у справі№910/17982/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд"доКиївської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Гаражно-будівельний кооператив "Голос"треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача 1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_5 3. ОСОБА_6 4. ОСОБА_7 5. ОСОБА_8 6. ОСОБА_9 7. ОСОБА_10 8. ОСОБА_11 9. ОСОБА_12 10. ОСОБА_13 11. ОСОБА_14 12. ОСОБА_15 13. ОСОБА_16провизнання недійсним рішення, визнання договору поновленим, зобов'язання вчинити дії,за участю

позивача:Петечел М.В. (довіреність від 11.01.2016)відповідача:1) Безносик А.О. (довіреність від 11.03.2016) 2) Тхорик С.М. (довіреність від 01.04.2016)третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_20 (голова правління)третьої особи на стороні відповідача-1: ОСОБА_21 (довіреність від 05.05.2014)третьої особи на стороні відповідача -2: ОСОБА_5третьої особи на стороні відповідача -3: ОСОБА_22 (довіреність від 03.07.2013)третьої особи на стороні відповідача -4: 1) ОСОБА_23 (довіреність від 05.05.2014) 2) ОСОБА_7третьої особи на стороні відповідача -6: ОСОБА_24 (довіреність від 31.03.2016)третьої особи на стороні відповідача -7: ОСОБА_10третьої особи на стороні відповідача -8: ОСОБА_11третьої особи на стороні відповідача -9: ОСОБА_12третьої особи на стороні відповідача -10: ОСОБА_13третьої особи на стороні відповідача -12: ОСОБА_15,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (далі - позивач) просило визнати недійсним рішення Київської міської ради (далі - відповідач) №559/1423 від 21.05.2015 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд"; визнати Договір оренди земельної ділянки №230 від 24.03.2010, укладений між відповідачем та позивачем, місце розташування - АДРЕСА_1, площею 1,5267, кадастровий номер НОМЕР_1 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки №230 від 24.03.2010; зобов'язати відповідача в особі Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київради вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки (місце розташування - АДРЕСА_1, площею 1,5267, кадастровий номер НОМЕР_1), на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки №230 від 24.03.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення відповідача є незаконним, оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений з позивачем, відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв'язку із чим у відповідача виник обов'язок укласти з позивачем додаткову угоду щодо його поновлення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 (суддя Комарова О.С.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) це рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради №559/1423 від 21.05.2015 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки №230 від 24.03.2010, укладеного між відповідачем та позивачем, скасовано і прийнято нове рішення, яким вказані вимоги задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_4 (третя особа, яка не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача-1) подав відзив на касаційну скаргу, де, викладаючи обставини справи щодо незаконності оскарженого рішення відповідача, просить задовольнити касаційну скаргу відповідача.

ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача-4) подала додаткові пояснення до касаційної скарги, де, зазначаючи про незаконність отримання позивачем земельної ділянки в оренду, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.07.2009 Київською міською радою прийнято рішення №957/2013 "Про передачу ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на АДРЕСА_1".

Пунктом 1 цього рішення було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на АДРЕСА_1.

Згідно пункту 2 вказаного вище рішення позивачу передано, за умови виконання п.3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 1, 53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури та паркінгом на АДРЕСА_1, у зв'язку з переходом права власності на гаражні бокси, у тому числі: площею 1,52 га -за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 11.09.47 №2355 "Про відвід зем. ділянки під розробку кар'єру" Київському цегельному заводові №5", від 05.10.50 № 2256 "Про поновлення земельної ділянки заводоуправлінню Сталінських цегельних заводів" 5-6 Київського обласного Управління Промбудматеріалів", від 07.10.52 №2053 "О дополнительном отводе земельной территории Завододоуправлению Сталинских кирпичных заводов"; площею 0,01 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

У листопаді 2011 року заступник прокурора міста Києва пред'явив позов до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування вказаного рішення Київської міської ради №957/2013 від09.07.2009. В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора міста Києва посилався на те, що оскаржуване рішення порушує право власників гаражних боксів - членів ГБК "Голос", розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1, з якими забудовником не вирішено майново-правові питання та не отримано згоду на вилучення земельних ділянок у землекористувача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Дані судові акти були оскаржені у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

20.11.2012 ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та ОСОБА_12 були залишені без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2011 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012, були залишені без змін.

У своїй ухвалі від 20.11.2012 Вищий адміністративний суд України зазначив, що на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення №957/2013 від 09.07.2009 порядок надання земельних ділянок, зокрема, в місті Києві, був врегульований нормами Земельного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N677, якою затверджений Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві" та іншими нормативними актами.

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві" (в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірного рішення Київради) було передбачено обов'язкове погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Погодження проекту з вказаним органом є обов'язковою умовою затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Листом №19-14091 від 14.11.2008 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надало позитивний висновок №08-1072 щодо можливості використання земельної ділянки.

Вищий адміністративний суд України встановив, що ТОВ "БК "Міськжитлобуд" виконало визначені законом умови та погодило проект відведення земельної ділянки з відповідними органами.

У вищевказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України щодо порушення спірним рішенням прав та законних інтересів членів гаражно-будівельного кооперативу "Голос" - власників 25 гаражних боксів, розташованих на земельній ділянці, зазначив, що будівництву гаражів ГБК "Голос" мало передувати вирішення питання надання земельної ділянки в установленому законом порядку, отримання ордеру на будівництво, погодження в установленому порядку проектно-кошторисної документації, тощо.

В матеріалах відсутній документ (договір, акт), який відповідно до норм земельного законодавства може підтверджувати набуття ГБК "Голос" права оренди, постійного користування або власності на спірну земельну ділянку. З витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 23.07.2009 вбачається, що в реєстрі земельних ділянок не зазначено виду речового права ГБК "Голос" на вказану земельну ділянку та підстав виникнення такого права.

Таким чином, суди усіх трьох інстанцій адміністративної юрисдикції дійшли висновку про те, що спірним рішенням Київської міської ради №957/2013 від 09.07.2009 не порушуються права власників гаражних боксів, рішення є законними та обґрунтованими.

На підставі рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №957/2013 "Про передачу ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на АДРЕСА_1", 24.03.2010 року між Київською міською радою (далі - відповідач, орендодавець) та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №230, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 09.07.2009 за № 957/2013, за ОСОБА_20 приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Строк дії вказаного договору закінчився 24.03.2015.

Оскарженим у даній справі рішенням Київської міської ради від 21 травня 2015 №559/1423 позивачу відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки №230 від 24.03.2010, площею 1,53 га, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №957/2013 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на АДРЕСА_1"; вирішено вчинити відповідні дії для зняття з реєстрації вказаного договору оренди.

Суд першої інстанції своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що умовами укладеного договору оренди земельної ділянки передбачена реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди в разі його звернення до орендодавця з листом про намір поновлення договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, натомість орендар (позивач) вказаного строку не дотримався, у зв'язку з чим не набув переважного права на поновлення договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи частину позовних вимог, виходив з того, що передбачена статтею 33 Закону України "Про оренду землі" можливість продовжити договір оренди землі може реалізуватись через переважне право орендаря на поновлення договору оренди, що передбачено частиною 1-4 вказаної статі, а також через не отримання орендарем протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору листа-заперечення орендодавця щодо поновлення договору і продовження користування землею орендодавцем, що передбачено частиною 6 вказаної статті, тому, виходячи із підстав позову, та враховуючи, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення строку договору відсутній лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, договір, укладений сторонами, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим і відповідач не мав права виносити оскаржене рішення щодо відмови позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції після закінчення строку договору оренди 24.03.2015 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і протягом одного місяця після закінчення строку договору були відсутні заперечення відповідача у поновленні договору оренди землі, такі заперечення мали місце лише 21.05.2015 у формі рішення №559/1423, яким, як вже зазначалось, позивачу відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив у своїй постанові, що частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає іншу, відмінну від частин першої - п'ятої, підставу для поновлення договору оренди землі.

Так, відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України від 17.02.2011 N 3038-VI, а саме останній редакції, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Таким чином із наведеної статті вбачається, що законодавчо відокремлено переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1 - 5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд апеляційної інстанції приймаючи своє рішення, тому його висновки про те, що договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, є правильними.

Крім того, слід зазначити, що із аналізу судових рішень, прийнятих судами адміністративної юрисдикції, який здійснив суд апеляційної інстанції, а відповідно із встановлених останнім обставин справи, вбачається, що рішенням Київської міської ради №957/2013 від 09.07.2009, на підставі якого було укладено договір оренди землі, не порушуються права третіх осіб у справі на стороні відповідача.

На підставі вказаного рішення ради між сторонами у справі виникли правовідносини із оренди землі, і останні є наслідком прийняття вказаного рішення Київської міської ради №957/2013 від 09.07.2009.

Відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ч.1).

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч.2).

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу (ч.3).

Отже треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучаються судом до участі у справі якщо рішення господарського суду може вплинути на їх права і обов'язки.

Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що судові рішення у даній справі могли вплинути на права і обов'язки осіб, залучених у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За вказаних обставин правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для залучення вказаних третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі, однак ця обставина не вплинула на правильність вирішення спору судом апеляційної інстанції.

Відповідно до присів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 1117 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/17982/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук