ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/10244/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівАлєєвої І.В., Данилової Т.Б., за участю представників:позивача Дубняк М.В. (дов. від 23.03.2016 р. №89)відповідачаПалій Л.М. (дов. від 05.01.2016 р.)третьої особиЧерних Я.С. (дов. від 02.07.2015 р. №29)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р.у справі № 910/10244/15 господарського суду міста Києваза позовомНаціонального технічного університету України "Київський політехнічний інститут"доПідприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києвупростягнення 245 522, 95 грн.

В С Т А Н О В И В :

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" заборгованості з орендної плати за період з грудня 2013 року по травень 2015 року в сумі 204812,03 грн., трьох відсотків річних в сумі 2827,62 грн. та інфляційних в сумі 37883,30 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" укладено договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 144611,08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. (суддя Яковенко А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" заборгованість з орендної плати за період з грудня 2013 року по травень 2015 року в сумі 204812, 03 грн., 3% річних в сумі 2827,62 грн. та інфляційні в сумі 37883,30 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" до Вищого господарського суду України надійшла заява про заміну сторони (боржника) її правонаступником.

Колегія судді касаційної інстанції відмовила у задоволенні вказаної заяви з підстав викладених в ухвалі від 13.04.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 13.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в особі Філії - 7 (орендар) 27.10.2006 р. укладено договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно п. 1.1 договору (в редакції договору №3635/05 від 28.11.2013 р.) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно площею 191,15 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7, приміщення цокольного поверху №1 площею 71,5 кв.м., №2 площею 48,6 кв.м., кімната №021 площею 52,0 кв.м., вигороджена частина холу перешого поверсу площею 19,05 кв.м., що перебуває на балансі НТУУ "Київський політехнічний інститут" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2013 р. і становить 1483863,00 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м.; ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м. (71,5 кв.м.; 52,0 кв.м.; 19,05 кв.м.).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

Орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору (у редакції договору №3635/05 від 28.11.2013 р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та продукції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1. ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року 17255,32 грн.

Згідно п. 3.2 договору (у редакції договору №3635/05 від 28.11.2013 р.) орендна плата за перший місяць оренди серпень 2014 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень місяць 2014 року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 27.10.2006 р. по 27.09.2007 р. включно (п. 10.1 договору).

Згідно п. 10.8 договору він буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично/більше трьох раз/ порушує терміни будь-яких платежів.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю у тимчасове користування майно, яке визначене у п. 1.1 договору, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом передачі-приймання в оренду нерухомого майна від 27.10.2006 р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.5 договору).

Враховуючи відсутність заяв жодної із сторін після закінчення строку чинності договору, його було неодноразово продовжено на той самий строк і на тих умовах.

Відповідачем за період з грудня 2013 року по травень 2015 року зобов'язання з оплати орендних коштів не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 204812,03 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) 16.02.2015 р. направлено на адресу орендаря лист №30-06/1624, в якому повідомлялось про припинення 27.01.2015 р. дії договору № 3635 та відмову від подальшого продовження строку його дії.

Вказаний лист було отримано відповідачем 23.02.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, в силу відмови орендодавця від продовження строку дії договору, він є припиненим 27.01.2015 р.

Враховуючи те, що після припинення дії договору відповідач орендоване майно за актом не повернув орендодавцю, тобто продовжував ним користуватись, позивач просить суд стягнути з підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" заборгованість, яка обліковується також і після припинення дії договору.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Судами встановлено, що відповідачем за період з грудня 2013 року по травень 2015 року зобов'язання з оплати орендних коштів не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 204812, 03 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за договором оренди настав, проте зобов'язання виконано не було.

Стосовно нарахування позивачем орендної плати за період після припинення дії договору, слід зазначити наступне.

Згідно п. 5.14 договору у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку договору, оскільки таке припинення у розумінні статті 795 Цивільного кодексу України пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі відповідачем орендоване приміщення орендодавцю повернуто не було (акту, який є належним доказом, не складено), отже орендар продовжував ним користуватись і після припинення договору.

Тому, враховуючи користування відповідачем орендованим майном і після припинення дії договору, позивач обґрунтовано вимагає здійснення орендарем орендних платежів за весь спірний період.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалось, між орендарем та орендодавцем 28.11.2013 р. було підписано договір № 3635/05, згідно п. 2 якого орендну плату було змінено за згодою сторін.

Невід'ємною частиною цього договору є зміни до розрахунку орендної плати, які були підписані директором відповідача та скріплені печаткою.

Отже, підписавши вказаний договір та зміни до розрахунку відповідач погодився із визначеною в них орендною ставкою.

В подальшому зміни до договору в частині зменшення розміру орендної плати не вносились.

Орендар не звертався до суду з позовом щодо укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк користування об'єктом оренди.

Позивачем належними засобами доведено обставини користування відповідачем орендованим майном протягом грудня 2013 року - травня 2015 року.

Як вже зазначалось вище, акту, який би підтверджував повернення орендодавцю приміщення, станом на час розгляду справи до суду надано не було.

Отже, підстави для звільнення відповідача від здійснення оплати за користування орендованим майном відсутні.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 204812, 03 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2827,62 грн. та інфляційні в сумі 37883,30 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором оренди, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2827,62 грн. та інфляційних в сумі 37883,30 грн.

Стосовно доводів, які викладені Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. у справі № 910/10244/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: І. Алєєва

Т. Данилова