ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року Справа № 903/461/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Оснастка"на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№903/461/16 Господарського суду Волинської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Оснастка"доПриватного підприємства "ДЕНК-ТПР"простягнення 101 865,30 грн.за участю представників:від позивача:Волочай Л.В.,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Оснастка" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "ДЕНК-ТПР" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 101 865,30 грн., з яких: 91 315,56 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди приміщення №10-31/15 від 01.12.2015, 4 688,28 грн. - 30% річних, 5 861,46 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2016 у справі № 903/461/16 (суддя Слободян О.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В., Розізнана І.В., Гулова А.Г.), позовні вимоги задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 3 979,04 грн., з яких - 1 670,21 грн. 30% річних та 2 308,83 грн. пені; в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ВАТ "Оснастка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовили у її задоволенні.

Позивачем подано додаткові пояснення, у яких повторно зазначено про наявність підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку представників. Порадившись, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2015 між ВАТ "Оснастка" (орендодавець) та ПП "ДЕНК-ТПР" (орендар) укладено договір оренди приміщення № 10-31/15, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння приміщення в будівлі виробничій і обслуговуючу територію; адреса будинку, у якому знаходяться приміщення, - вул. Луцька, 25, площею: 700 кв.м - виробниче приміщення, 350 кв.м - обслуговуючі площі.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 договору розмір орендної плати за базовий (грудень) місяць (з урахуванням ПДВ) становить 27,83 грн. за 1 (один) кв.м виробничого приміщення і 1,40 грн. за 1 (один) кв.м обслуговуючих площ.

Згідно з п.п. 5.2, 7.1 договору орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем грошовими коштами на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 3 (третього) числа поточного місяця, і орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

За умовами п. 5.6 договору розмір орендної плати коригується орендодавцем в зв'язку із зміною економічної ситуації, цін, тарифів, а також при зміні законодавчих актів України, відповідно до встановленого індексу інфляції за даний період.

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний забезпечити безперешкодне використання орендарем приміщення, що орендується а також забезпечити персоналу орендаря безперешкодний доступ до приміщення, що орендується.

Відповідно до п. 8.2, 8.3. договору орендодавець (орендар) зобов'язаний за 14 днів попередити орендаря (орендодавця) про припинення дії договору оренди. В цей же термін, орендар зобов'язаний звільнити приміщення від власного майна, обладнання і т.і. У момент підписання акту прийому-передачі майна з оренди, орендар підписує акт звірки взаємних розрахунків з орендодавцем та передає орендодавцю ключі від приміщення, що орендується. Наявність перелічених вище документів підтверджує факт закінчення терміну дії договору.

За змістом п. 9.1. договору оренди приміщення у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент проведення розрахунків та 30 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення. Сума пені виставляється в рахунку за наступний період і є обов`язковою до сплати.

Згідно з п. 4.1. термін дії договору оренди встановлений з 01.12.2015 по 31.12.2015.

Додатковою угодою від 12.01.2016 до договору оренди термін дії договору змінено та встановлено до 31.01.2016, а додатковою угодою 01.02.2016 - до 29.02.2016.

Згідно з актом прийому-передачі від 01.02.2015 позивачем передано відповідачу в орендне користування виробниче приміщення площею 700 кв.м та обслуговуючі площі 350 кв.м. В акті зазначено, про приміщення знаходиться в задовільному стані. Будівля корпусу зі збірного залізобетону. Будь-які інші відомості щодо стану та складу майна, яке передано в оренду, - відсутні.

Предметом спору у даній справі є вимога орендодавця про стягнення з орендаря боргу по орендній платі за період з 01.12.2015 по 21.06.2016, а також - пені в сумі 5 861,46 грн. та 30% річних в сумі 4 688,28 грн., нарахованих за період з 03.12.2015 по 13.06.2016, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість на дату закінчення дії договору погашена відповідачем до звернення позивачем з позовом до суду, в той час підстави для нарахування орендної плати після закінчення дії договору оренди у позивача відсутні. Враховуючи зазначене, судами задоволено позовні вимоги щодо стягнення 30% річних та пені лише в частині, а саме нараховані на суму боргу по орендній платі, який утворився на дату закінчення дії договору.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивачем нараховано заборгованість по орендній платі у розмірі 91 315,56 грн. за період з 01.12.2015 по 13.06.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Оснастка" та ПП "ДЕНК-ТПР" проведено вивірку взаємних розрахунків за період з 01.12.2015 по 04.03.2016, з якого вбачається, що станом на 04.03.2016 приватному підприємству "ДЕНК-ТПР" нараховано 8 380,64 грн. заборгованості. Приватним підприємством "ДЕНК-ТПР" оплачено 77 933, 72 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Заборгованість по орендній платі в сумі 8 380,64 грн. сплачена відповідачем 22.06.2016 за платіжним дорученням № 266.

Судами встановлено, що на час звернення позивачем з позовом до суду 23.06.2016 (відповідно до штампу Укрпошти на конверті) відповідач здійснив повну оплату заборгованості по орендній платі станом на дату закінчення терміну дії договору 29.02.2016, з огляду на що правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Поряд з тим, судами встановлено, що мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати під час дії договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.1 договору оренди сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент проведення розрахунків та 30% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 30% річних в сумі 1 670,21 грн. та 2 308,83 грн. пені. нарахованих на суму боргу по орендній платі, яка утворилась станом на 29.02.2016.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2016 по 20.06.2016, варто зазначити наступне.

Відповідно ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Судами попередніх інстанцій встановлено 29.01.2016 відповідач направив на адресу позивача лист № 6-б з проханням надати можливість вивезти обладнання до 15.02.2016.

22.02.2016 відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 27-б з проханням надати письмові пояснення щодо підстав блокування виїзду транспорту відповідача при вивезенні власного майна з орендованого приміщення.

25.02.2016 відповідач направив на адресу позивача вимогу про усунення перешкод у вивезенні майна та забезпечення передачі приміщення з оренди № 30-б, у якій зазначив, що в порушення п. 6.1. договору оренди позивач систематично порушує свої зобов'язання, передбачені п. 6.1. договору оренди приміщення, а саме - перешкоджає використанню орендарем приміщення, що орендується, а також не допускає персонал орендаря до орендованого приміщення. Заявлено вимогу припинити блокування орендованого приміщення, забезпечити безперешкодне його використання та безперешкодний доступ, а також можливість передачі приміщення з оренди.

У відповідь на вимоги щодо усунення перешкод позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 10/71 від 01.03.2016 з пропозицією продовжити термін дії договору або здати приміщення. Також було повідомлено про безпідставність тверджень відповідача щодо перешкод у доступі до орендованих приміщень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "ДЕНК-ТПР" 24.02.2016 та 25.02.2016 зверталося до Нововолинського ВП ГУ Національної поліції у Волинській області із заявами про вчинення кримінальних правопорушень. Вважаючи, що директором ВАТ "Оснастка" вчинено дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, блокування доступу ПП "ДЕНК-ТПР" до орендованого приміщення та власного майна.

За результатами розгляду даних заяв листами Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області від 24.02.2016 р. № 780, від 25.02.2016 р. № 801 та висновками від 01.03.2016 Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області за матеріалами ЄО від 24.02.2016 № 780, від 25.02.2016 № 801 було повідомлено, що дані звернення були розглянуті в порядку Закону України "Про звернення громадян". В ході перевірок було встановлено, що дійсно виконавчим директором ВАТ "Оснастка" ОСОБА_8 вчинялись дії по перешкоджанню ПП "ДЕНК-ТПР" вивезенню майна з орендованого приміщення, а гр. ОСОБА_8 пояснив, що він дійсно повісив замок з метою недопущення вивезення майна. Зазначається також, що оглянути саме приміщення працівникам поліції не вдалось, оскільки ворота на територію ВАТ "Оснастка" були зачинені і дозволу на огляд приміщення гр. ОСОБА_8 отримано не було.

03.03.2016 ПП "ДЕНК-ТПР" повторно зверталось до Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки, виконавчим директором ВАТ "Оснастка" ОСОБА_8 вчиняються дії по перешкоджанню вивезенню майна ПП "ДЕНК-ТПР" та наявні всі ознаки кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном.

За результатами розгляду заяви ПП "ДЕНК-ТПР" Нововолинський ВП ГУНП у Волинській області листом від 10.03.2016 № 469/63/01-2016 повідомив, що за результатами перевірок було встановлено, що директор ПП "ДЕНК-ТПР" ОСОБА_9 03.03.2016 близько 15 години приїхав, щоб забрати майно яке належить ПП "ДЕНК-ТПР" з раніше орендованого приміщення ВАТ "Оснастка", проте виконавчий директор ВАТ "Оснастка" гр. ОСОБА_8 не дав цього зробити, мотивуючи свої дії тим, що у директора ПП "ДЕНК-ТПР" ОСОБА_9 відсутні документи на майно.

Отже, судом встановлено, що відповідач (орендар) діяв відповідно до умов договору та вживав належні заходи до своєчасного звільнення та передачі орендованого приміщення, тоді як позивач (орендодавець) створював перешкоди відповідачеві у звільненні та передачі орендованого приміщення як у період до закінчення терміну дії договору, так і після 29.02.2016.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не мав можливості своєчасно звільнити орендоване приміщення, то правомірним є висновок щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача орендної плати за період 01.03.2016 по 20.06.2016, та відповідно, для застосування відповідальності за невиконання такого грошового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про те, що судами невірно надано оцінку доказам у справі відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Оснастка" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2016 у справі № 903/461/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич