ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 908/2022/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 у справігосподарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія"додержавного підприємства "Донецька залізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаприватного акціонерного товариства "Укренерготранс"простягнення суми 233 563 грн 58 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:не з'явились;від третьої особи на стороні позивача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.06.2015 господарського суду Запорізької області (суддя: Гандюкова Л.П.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою від 31.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не перебував з відповідачем у зобов'язальних відносинах та під час розгляду спору жодною із сторін не надано доказів укладання договору між позивачем та відповідачем. Отже, ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" є неналежним позивачем у справі, оскільки договірні відносини щодо розрахунку за перевезення вантажу у ДП "Донецька залізниця" були з експедитором ПрАТ "Укренерготранс", а не з позивачем.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 526, 1011, 1016, 1166 Цивільного кодексу України; ст.ст.4, 33 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що нарахування та списання збору за зберігання завантажених вагонів та плати за користування вагонами з платника ПрАТ "Укренерготранс" здійснено безпідставно та з грубим порушенням чинного законодавства України.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 29.07.2010 ПрАТ "Укренерготранс" (експедитор) та ДП "Донецька залізниця" (залізниця) уклали договір № Е-050047 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом даного договору є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам.

Цим договором передбачені умови оплати експедитором вартості послуг залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам, при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг за договірними тарифами (п. 1.3 договору).

20.12.2010 ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" (комітент) та ПрАТ "Укренерготранс" (комісіонер) уклали договір комісії №20/12-К-2010-СВ, відповідно якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату вчинити правочини, обумовлені цим договором та перелічені у п. 2.1, від свого імені, але за рахунок комітента.

25.07.2014 ПрАТ "Укренерготранс" за залізничними накладними № 45544053, 45544061 та №45544087 відправило 56 порожніх вагонів на ст. Комунарськ Донецької залізниці, 42 із цих вагонів є власністю ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія".

Згідно конвенційної заборони №ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014 заступника генерального директора Укрзалізниці, на підставі ст.29 Статуту залізниць України, введено заборону перевезень, зокрема, по станції Комунарськ Донецької залізниці для всіх відправлень та всіх одержувачів; дія заборони з 28.07.2014 до відміни.

Листом № 3.4-523 від 11.08.2014 ПрАТ "Укренерготранс" звернулося до ДП "Донецька залізниця" щодо організації переадресування 56 порожніх власних напіввагонів, зокрема, власності позивача, спрямованих на станцію Комунарськ Донецької залізниці зі станції Дніпродзержинськ. Переадресування просив здійснити по станції Демурене Донецької залізниці за попередніми документами на нову станцію Терни Придніпровської залізниці на адресу нового одержувача. Зазначено, що оплату збору за переадресування порожніх власних вагонів та добір тарифу з переадресування гарантує по станції Демурене Донецької залізниці зі свого особистого рахунку № 9101601.

Як встановлено господарськими судами 29.09.2014 ДП "Донецька залізниця" з особового рахунку ПрАТ "Укренерготранс" №9101601 по накопичувальній картці №29090025 додатково списано, зокрема: збір за зберігання 56 вагонів на коліях загального користування у розмірі 8 141 грн. 28 коп., у тому числі за зберігання 42 вагонів власності позивача 6 105 грн. 96 коп.; плата за користування 56 вагонами у розмірі 251054 грн. 72 коп., у тому числі за 42 вагони власності позивача у розмірі 188 291 грн. 04 коп.; телеграфний збір за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника у розмірі 319 грн.10 коп. у тому числі за вагони власності позивача у розмірі 239 грн. 32 коп.

30.09.2014 позивач та ПрАТ "Укренерготранс" підписали звіт №18 за договором комісії №20/12-К-2010-СВ від 20.12.2010. Згідно даного звіту відповідно до умов п. 3.3 договору сума витрат, понесена комісіонером у результаті виконання доручення, які належать відшкодуванню складає: 1522804 грн. 88 коп.

Господарськими судами встановлено, що спір виник із правовідносин перевезення вантажу залізничним транспортом, договором транспортного експедирування (між відповідачем та третьою особою) та договором комісії, укладеним між позивачем та третьою особою. Позивач не перебував з відповідачем у зобов'язальних відносинах та під час розгляду спору жодною стороною не надано доказів укладання договору між позивачем та відповідачем.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України Про транспорт, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно ст. 29 Статуту залізниць України Укрзалізниця має право запроваджувати тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Як встановлено господарськими судами у зв'язку з порушенням поїзного руху бойовими діями, розпорядженням № ЦЗМ-14 1263 від 28.07.2014 Укрзалізниця ввела тимчасове обмеження щодо перевезень на деяких станціях, зокрема для станції Комунарськ.

За ст.44 Статуту залізниць України залізниця може за заявою відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення, з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно ст.119 Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

У всіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, організація, громадяни, за заявою яких здійснено таку заміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами (стаття 45 Статуту).

Пунктом 14 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №794/5986 від 10.09.2001 передбачено, якщо залізниця не має можливості видати вантаж, то за вказівкою відправника вона переадресовує його на іншу станцію призначення, іншому одержувачу або повертає його відправнику. Таке переадресування оформлюється за первинними документами з внесенням до них усіх платежів, пов'язаних із затримкою вантажу. Переадресування згідно з цим пунктом здійснюється за наявністю гарантії сплати всіх належних залізниці платежів новим одержувачем.

Відповідно п.13 Правил переадресування вантажів, за час затримки вагонів до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами згідно статей 44 та 119 Статуту. Період затримки обчислюється з часу, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу, до оформлення відправником перевізних документів на переадресований вантаж.

Згідно ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" є неналежним позивачем у справі, оскільки платником згідно з матеріалами справи і дослідженими доказами даного перевезення був ПрАТ "Укренерготранс" відповідно договору №Е-050047 від 29.07.2010 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку, відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 31.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №908/2022/15-г залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга