ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 922/2686/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року у справі № 922/2686/15 за позовом прокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області про визнання недійсним договору та повернення орендованого майна,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року прокурор звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з позовом до відповідачів про визнання недійсними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року НОМЕР_1, укладеного між ними, та додаткових угод до нього від 01.01.2012 року, а також про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити та повернути нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обгрунтовано суперечністю договору оренди та додаткових угод до нього вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду під магазин, тобто для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

До початку розгляду справи судом першої інстанції прокурор уточнив позовні вимоги та, зокрема, просив зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити та повернути до Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення вартістю 155070 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року НОМЕР_1, укладеним між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та ФОП ОСОБА_5

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року попередні судові рішення про задоволення позову було скасовано, а справа передавалася на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2016 року (судді: Добреля Н.С., Сальнікова Г.І., Хотенець П.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року (судді: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Плахов О.В.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ФОП ОСОБА_5 вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача ФОП ОСОБА_5, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30.07.2002 року між державним комунальним закладом освіти середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Жовтневого району (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) НОМЕР_1, предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і станом на 11.07.2002 року складає 50 200 грн.

Згідно з п. 4.4. договору орендар зобов'язується використовувати орендоване нежитлове приміщення (будівлю) під магазин у відповідності з його призначенням та умовами цього договору.

30.07.2002 року за актом прийому-передачі орендодавцем передано орендарю нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Додатковою угодою від 01.01.2012 року орендодавцем за договором було визначено Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у зв'язку з передачею об'єкта оренди на баланс Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.02.2011 року № 87 "Про передачу майна в оперативне управління управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", розпорядження управління комунального майна та приватизації від 16.02.2011 року № 248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління № 597 від 21.08.2985 року з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та № 604 від 29.08.1986 року з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".

Додатковою угодою від 01.01.2012 року договір оренди від 30.07.2002 року НОМЕР_1/2002 було викладено в новій редакції, за якою орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м, далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач).

При цьому в пункті 1.2. визначено, що майно передається в оренду з метою використання: магазин продовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи).

01.01.2012 року було підписано акти прийому-передачі нежитлового приміщення щодо повернення ФОП ОСОБА_5 Управлінню освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради спірного нежитлового приміщення, а також про приймання ФОП ОСОБА_5 вказаного приміщення від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у орендне користування.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди б/н до договору оренди від 30.07.2002 року НОМЕР_1, укладеної між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар), було внесено зміни до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. та п. 10.1. Додаткової угоди від 01.01.2012 року до договору оренди від 30.07.2002 року НОМЕР_1.

Так, за умовами пунктів 1.1., 3.1., 10.1. Додаткової угоди б/н до договору оренди від 30.07.2002 року НОМЕР_1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради. Строк дії договору пролонговано до 28.01.2017 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсними договору оренди та додаткових угод до нього, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також про зобов'язання орендаря звільнити та повернути Управлінню освіти зазначене нежитлове приміщення.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю обставин суперечності спірного договору оренди нежитлового приміщення та додаткової угоди до нього вимогам законодавства України, чинного час укладення правочину. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 про застосування позовної давності у зв'язку з недоведеністю порушення прав та охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Проте, суди попередніх інстанцій в порушення зазначеної норми процесуального права не виконали вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року.

Передаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зауважував на тому, що при новому розгляді справи необхідно, з огляду на вимоги законодавства про освіту, що діяло на момент вчинення спірного правочину, з'ясувати, зокрема, чи відноситься спірний об'єкт до об'єктів освіти та чи вказаний підрозділ пов'язаний технологічно з навчальним процесом.

Втім, суди попередніх інстанцій зазначивши, що спірний об'єкт не використовується у освітній, навчально-виховній або навчально-виробничій діяльності та укладення спірного договору не погіршує соціально-побутові умови осіб, які працюють чи навчаються у школі, так і не з'ясували, чи пов'язаний підрозділ, який є об'єктом оренди, технологічно з навчальним процесом.

Крім того, судами належним чином не було досліджено питання віднесення спірного об'єкта оренди до об'єктів освіти виходячи з вимог законодавства, натомість зроблено передчасні висновки про те, що оскільки в оренду передано не об'єкт, не підрозділ та не цілісний майновий комплекс, а частина нежитлового приміщення, що має окремий вхід, який безпосередньо не використовувався в навчально-виховному процесі, то зазначені обставини спростовують твердження прокурора щодо віднесення спірного об'єкта (приміщення) до об'єктів освіти.

Так, відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення додаткової угоди від 01.01.2012 року до договору оренди) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Водночас ст. 61 Закону України "Про освіту" у ч.ч. 1, 4 передбачає, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" визначено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

В той же час, за вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 Закону України "Про освіту").

Таким чином, судам слід було мати на увазі, що відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкт освіти не може використовуватися не за призначенням, а може бути переданий в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Однак, судами обох інстанцій не було спростовано доводи прокурора про суперечність спірного правочину про передачу спірного комунального майна в оренду під магазин продовольчих товарів вимогам закону, яким встановлено пряму заборону використовувати об'єкти освіти не за призначенням.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодившись з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові за недоведеністю, одночасно зазначив, що самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є пропуск прокурором строку позовної давності для звернення з даним позовом, залишивши поза увагою те, що у разі встановлення пропуску строку позовної давності без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

До того ж, суди обох інстанцій так і не з'ясували предмету позову та не врахували, що в поданому позові прокурором заявлено вимоги про визнання недійсними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року НОМЕР_1 та додаткових угод до нього від 01.01.2012 року. При цьому в матеріалах справи містяться дві додаткові угоди до договору оренди НОМЕР_1 - додаткова угода від 01.01.2012 року та додаткова угода без номера і дати.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди повторно припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування судових рішень зі справи.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2016 року скасувати, і справу № 922/2686/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Л.Ковтонюк

І.Кондратова