ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 920/151/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області, м. Шостка, Сумська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рокуу справі господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс", м. Київдо Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області, м. Шостка, Сумська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_4, смт. Вороніж, Сумська обл.простягнення 32 529 грн.

за участю представників

позивача: Мальована В.А.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" (далі за текстом - ТОВ "Центр протезування "Едвардс") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області про стягнення заборгованості у розмірі 32 529 грн. за неналежне виконання умов укладеного між сторонами Договору № 10-14-15 про виготовлення, поставку та надання послуг післягарантійного ремонту технічних засобів реабілітації від 17.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.03.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.04.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області на користь ТОВ "Центр протезування "Едвардс" заборгованість у розмірі 32 529 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виготовленого позивачем протезу для третьої особи відповідно до умов Договору № 10-14-15 від 17.08.2015 року та приписів Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду від 25.03.2008 року № 23.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Центр протезування "Едвардс" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2015 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області (замовник) та ТОВ "Центр протезування "Едвардс" (виконавець) укладено Договір № 10-14-15 про виготовлення, поставку та надання послуг післягарантійного ремонту технічних засобів реабілітації (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити технічні засоби реабілітації, а також надати послуги післягарантійного ремонту технічних засобів реабілітації потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які підлягають безоплатному забезпеченню вказаними технічними засобами реабілітації, за рахунок та по направленню замовника згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2 Договору замовник зобов'язується відшкодувати виконавцеві витрати за виготовлені та видані потерпілим технічні засоби реабілітації, надані послуги з післягарантійного ремонту технічних засобів реабілітації згідно з Положенням про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду від 25.03.2008 року № 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.06.2008 року № 545/15236 (зі змінами), відповідно до граничних цін на технічні та інші засоби реабілітації, що затверджені Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.01.2015 року № 20 "Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації" (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінсоцполітики № 110 від 05.02.2015 року).

В п. 9.1 Договору сторони визначили, що цей Договір діє з дня підписання до 30.09.2015 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

21.09.2015 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 10-14-15 від 17.08.2015 року, якою внесено зміни та доповнення до п. п. 3.1, 3.5, 3.6, 9.1 Договору і, зокрема, п. 3.5 Договору викладено в наступній редакції: "Виконавець виготовляє та видає технічні засоби реабілітації потерпілим на виробництві за цінами, визначеними на підставі фактичних витрат на виготовлення продукції і нормативом рентабельності не більше ніж 9 %, протезно-ортопедичних виробів підвищеної функціональності - не більше ніж 5 % до фактичної собівартості, але не вище затверджених Міністерством соціальної політики України граничних цін".

Пункт 9.1 Договору погоджений сторонами в наступній редакції: "Цей Договір діє з дня підписання до 30.12.2015 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення".

На виконання умов Договору позивачем виготовлено та видано потерпілій ОСОБА_4 протез кисті косметичний виготовлений з силікону, що підтверджується накладною на одержання готового виробу № 93 від 29.10.2015 року та витягом з реєстру № 1 електронної системи на видані протезні вироби, надані послуги (ПОВ) по підприємству ТОВ "Центр протезування "Едвардс" та калькуляцією протезу кісті косметологічний з силікону ПР.0.4.1 HL варіант B HL, вартість якого становить 32 529 грн.

Відповідач в порушення умов Договору відмовився здійснювати оплату зазначеного протезу, обґрунтувавши свою позицію тим, що позивачем не надано достовірні дані щодо кількості та ціни сировини, матеріалів на протез кисті косметологічний з силікону, у зв'язку з чим листом від 14.12.2015 року повідомив позивача про розірвання в односторонньому порядку Договору, посилаючись на порушення ТОВ "Центр протезування "Едвардс" істотних умов Договору.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вартості виготовленого та поставленого протезу.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного сторонами Договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин та з огляду на вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що за умовами укладеного сторонами Договору № 10-14-15 від 17.08.2015 року ТОВ "Центр протезування "Едвардс" виготовляє технічні засоби реабілітації за цінами, визначеними на підставі фактичних витрат, але не вище затверджених Міністерством соціальної політики України граничних цін.

Відповідно до п. 2.1. Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від 25.03.2008 № 23 (далі за текстом - Положення № 23), на підставі якого сторонами укладено вищезазначений Договір, фінансування витрат, пов'язаних із виготовленням, поставкою і ремонтом технічних та інших засобів реабілітації, їх післягарантійним ремонтом, здійснюється виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами шляхом відшкодування цих витрат підприємствам, які їх виготовляють, поставляють і ремонтують, згідно з укладеними договорами.

За приписами п. 4.5 Положення № 23 робочий орган виконавчої дирекції Фонду за заявою потерпілого і в разі наявності висновку МСЕК, а для первинного протезування - висновку ЛКК закладу охорони здоров'я видає потерпілому направлення на забезпечення протезними виробами до підприємства - виробника технічних засобів реабілітації не пізніше трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

Направлення оформлюється на бланку робочого органу виконавчої дирекції Фонду із зазначенням дати та номера листа.

Підприємство оформляє замовлення (Додаток 5) і картку протезування (Додаток 6), де зазначаються: тип протезного виробу; антропометричні дані; результати примірки; дата видачі виробу та його вартість.

ТОВ "Центр протезування "Едвардс" на виконання умов Договору № 10-14-15 на підставі висновку МСЕК та розробленої індивідуальної програми реабілітації від 16.06.2015 року, якою визначено необхідність у протезуванні лівої кисті ОСОБА_4, а також виданого відповідачем направлення № 2 від 18.08.2015 року на забезпечення потерпілої силіконовим протезом кисті лівої руки виготовив та видав протезно-ортопедичний виріб ОСОБА_4 за ціною, визначеною на підставі фактичних втрат на виготовлення продукції та нормативу рентабельності - 5%, як протезно-ортопедичному виробу підвищеної функціональності, до фактичної собівартості, але не вище граничної ціни, що відповідає п. 3.5 Договору.

В п. 4 Граничних цін на технічні та інші засоби реабілітації для інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення на 2015 рік, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 15.01.2015 року № 20 "Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації", протез кисті косметичний з шифром ПР.0.4.1 НL (додатковий параметр В НL), виготовлений з силікону та виданий ОСОБА_4, відноситься до протезу кисті косметичного з високим індивідуальним рівнем косметичних властивостей, на який встановлена гранична ціна 32 529 грн.

Після виготовлення та видачі протезу позивачем, з дотриманням умов п. 3.4 Договору, передано відповідачу рахунок № 21 від 29.10.2015 року на оплату протезно-ортопедичного виробу, реєстр № 1 електронної системи на видані протезні вироби, надані послуги (ПОВ) по підприємству ТОВ "Центр протезування "Едвардс", акт № 1 приймання-передачі робіт (послуг) від 29.10.2015 року, звіт - затвердження до акту приймання-передачі робіт (послуг) за період з 29.09.2015 року по 29.10.2015 року по направленням, виданим потерпілим внаслідок трудового каліцтва робочими органами виконавчої дирекції Фонду у місті Шостка Сумської області; копію замовлення ОСОБА_4 на виготовлення протезно-ортопедичних виробів № 1252 від 19.08.2015 року.

Крім того, позивач на вимогу відповідача додатково направив копію накладної на одержання готового виробу № 93 від 29.10.2015 року; калькуляцію протезу кісті косметологічний з силікону ПР.0.4.1 HL варіант B HL; розшифровку матеріальних витрат на протез кисті косметичний виготовлений з силікону ПР.0.4.1 HL варіант B HL; розшифровку трудових витрат на протез кисті косметичний виготовлений з силікону ПР.0.4.1 HL варіант B HL.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що позивачем дотримано всіх вимог, встановлених умовами Договору і, зокрема, в строк направлено відповідачу визначені Договором документи на розгляд та оплату. При цьому, судами зауважено, що додаткове витребування відповідачем детального роз'яснення по кожній статті видатків згідно наданої калькуляції суперечить ч. 9 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де вказано, що копії первинних документів та регістр бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень.

В той же час, судами встановлено, що умовами Договору не передбачено, якими документами необхідно підтверджувати кількість, ціну сировини та матеріалів на виготовлені та поставлені технічні засоби реабілітації, що вказує на безпідставність відмови замовника здійснювати оплату виготовленого протезу за відсутності додатково витребуваних документів.

При цьому, судами правомірно відхилено посилання відповідача на розірвання укладеного Договору, оскільки за змістом ст. ст. 525, 653 Цивільного кодексу України розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання правочину.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що замовник здійснює розрахунки після затвердження всіх необхідних документів, протягом 5-ти банківських днів з дати надходження на поточний рахунок замовника коштів від управління виконавчої дирекції Фонду у Сумській області, але не пізніше строку закінчення дії Договору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що строк оплати товару в Договорі чітко не визначений, а тому до відносин сторін слід застосовувати положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав.

За урахуванням вищевикладених обставин справи та наведених законодавчих приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що позивачем підтверджено факт виконання ним зобов'язання з виготовлення та поставки протезно-ортопедичного виробу у відповідності до умов Договору № 10-14-15 про виготовлення, поставку та надання послуг післягарантійного ремонту технічних засобів реабілітації від 17.08.2015 року за ціною відповідно до граничних цін на технічні та інші засоби реабілітації, що затверджені Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.01.2015 року № 20 "Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації", а не виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати є порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у зв'язку з чим правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32 529 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шостка Сумської області, викладені у касаційній скарзі, зводяться до вільного тлумачення правових норм, переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року у справі № 920/151/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова Г.М. Мачульський