ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/9398/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська обл.до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київпростягнення суми

за участю представників

позивача: Сухорук А.М.,

відповідача: Рибарук М.М., Якименко Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року зустрічний позов публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі за текстом - ПАТ "Укртранснафта") і додані до нього документи повернуто без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що зустрічний позов про застосування наслідків недійсного правочину взаємно непов'язаний з первісним позовом про стягнення вартості послуг зберігання, оскільки заявлена позовна вимога у зустрічному позові по суті є самостійною позовною вимогою, яка не виключає повне або часткове задоволення первісного позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року ухвалу господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року було скасовано, а матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року повернуто до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним та розгляду справи по суті.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано необхідністю скасування ухвали місцевого господарського суду і вирішення питання про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним та розгляду справи по суті з огляду на те, що обидва позови є взаємопов'язаними за підставами цих позовів - застосування наслідків недійсності правочину - Договору оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107 від 01.04.2015 року.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі за текстом - ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року і залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року.

ПАТ "Укртранснафта" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року - скасувати і залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

01.04.2015 року ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" (орендодавець) та ПАТ "Укртранснафта" (орендар) укладено Договір оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107, за умовами якого орендодавець передав орендареві в тимчасове, платне користування майно (резервуари) без права їх експлуатації та обслуговування. Майно передається в оренду з метою розміщення нафти орендаря.

Також 01.04.2015 року сторони підписали акт поклажі нафти за Договором оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107 від 01.04.2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 910/24390/15 визнано удаваним та недійсним Договір оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107 від 01.04.2015 року, укладений ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" та ПАТ "Укртранснафта".

Відповідно до ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укртранснафта" про стягнення вартості послуг зберігання.

Підставою для пред'явлення даного позову вказано ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч. 1 ст. 58 ГПК України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (ст. 60 ГПК України) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

ПАТ "Укртранснафта" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про зобовязання ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" повернути ПАТ "Укртранснафта" нафту сиру в загальній кількості 239 882, 200 метричних нетто тонн (ГОСТ 9965-76 "Нефть. Степень подготовки для нефтеперерабатывающих предприятий"), яку було розміщено в резервуарних ємностях ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" на підставі акту поклажі нафти від 01.04.2015 року за Договором оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107 від 01.04.2015 року та яка знаходиться в резервуарах ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта", розташованих за адресою: 39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3.

Частиною 1 ст. 60 ГПК України передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України) (п. 3.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Таким чином, підставою для звернення із зустрічним позовом про повернення нафти є також застосування наслідків недійсності правочину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність скасування ухвали місцевого господарського суду про повернення зустрічного позову без розгляду з огляду на те, що її було винесено без врахування обставин справи та з порушенням приписів процесуального закону, оскільки обидва позови є взаємопов'язаними за підставами цих позовів - застосування наслідків недійсності правочину - Договору оренди резервуарних ємностей № 669/8/2107 від 01.04.2015 року.

Посилання ПАТ "ТФП НК "Укртатнафта" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції законодавчих приписів не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм процесуального права та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року у справі № 910/9398/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова